Рішення № 129110794, 22.07.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/542/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород

про стягнення 8 482 917,93 грн

За участю представників:

позивача Слівінська Н.І. у порядку самопредставництва (в режимі ВКЗ);

відповідача Горінецький В.Й., у порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» 2 324 751,41 грн 3% річних та 6 158 166,52 грн інфляційних втрат, нарахованих з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00418 від 24 вересня 2021 року з урахуванням додаткових угод в частині своєчасної оплати вартості електроенергії у період з листопада 2023 року до червня 2024 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/542/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15 травня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив у справі підготовче засідання на 12 червня 2025 року.

02 червня 2025 року відповідач подав у електронній формі з використанням підсистеми «Електронний суд» заяву/відзив на позовну заяву від 02.06.2025 та клопотання від 02.06.2025 про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

05 червня 2025 року позивач скерував до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив від 05.06.2025, а також заперечення проти клопотання про залучення до участі у справі третьої особи від 05.06.2025.

У підготовчому засіданні 12 червня 2025 року, за участю представників позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 02.06.2025 про залучення до участі у справі третьої особи та оголосив перерву в підготовчому засіданні у справі до 01 липня 2025 року зважаючи на відповідне клопотання представника відповідача.

Підставою відмови у задоволенні означеного клопотання відповідача про залучення до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як третьої особи відповідно до змісту протокольної ухвали від 12.06.2025 стали ті обставини, що за приписами частин 1, 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Натомість, у поданій суду заяві не обґрунтовано та до неї не додано жодних доказів для наявності підстав стверджувати про те, що рішення суду у даній справі впливає на охоронювані законом інтереси чи права заявника, тоді як необхідність залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідачем обґрунтовується отриманням пояснень від Національної комісії, що не може бути підставою для залучення до участі у справі третьої особи.

16 червня 2025 року на поштову адресу суду надійшло від відповідача заперечення на відповідь на відзив від 10.06.2025 № 196/13-010/2025 з долученими, серед іншого, доказами надіслання копії заперечення позивачу.

25 червня 2025 від позивача в електронній формі з використанням ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі від 25.06.2025 до яких долучено квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС відповідача.

01 липня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява/додаткові пояснення від 30.06.2025.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 01.07.2025 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 22.07.2025 року.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує в повному обсязі з визначених в позовній заяві підстав.

Відповідач згідно з поясненнями свого представника в судових засіданнях підтримує аргументи Товариства, які викладені у відзиві на позов, просить суд відмовити у задоволенні позову, а у випадку його задоволення зменшити на 90% присуджену до стягнення суму.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 22 липня 2025 року.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати вартості поставленого за Договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00418 від 24.09.2021 в частині своєчасної оплати вартості отриманої від позивача електричної енергії у період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно, у зв`язку з чим за порушення строків сплати позивачем нараховано 2 324 751,41 грн 3% річних та 6 158 166,52 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких подано означений позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідач згідно з поданим суду відзив на позовну заяву від 02.06.2025 з позовними вимогами не погоджується, зазначає, що протягом періоду, що вказаний позивачем у поданій позовній заяві, а саме, з листопада 2023 року по червень 2024 року, позивач на підставі укладеного Договору продавав, а відповідач купував електричну енергію з незначними простроченнями.

Зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про надсилання відповідачу вимоги, а відтак, відповідач не порушив права позивача на відповідні додаткові нарахування, а відсутність факту порушення права є самостійною підставою для відмови в позові та свідчить про ту обставину, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом.

Вказує, що несвоєчасне внесення ТОВ «Закарпаттяенергозбут» платежів за Договором за спірний період обумовлено об`єктивно існуючими та такими, що не залежали від відповідача обставинами, що значно вплинули на його фінансове становище та ускладнювали здійснювати платежі згідно умов Договору вчасно, а саме стверджує, що наявність значних сум заборгованостей інших учасників ринку перед ТОВ «Закарпаттяенергозбут» значним чином впливало на неможливість відповідача здійснювати розрахунки вчасно.

В даному аспекті зауважує, що саме позивач не забезпечив своєчасного виконання власних зобов`язань перед ДП «Гарантований покупець», який в свою чергу не отримав коштів для можливості розрахунку з Постачальниками універсальних послуг, у тому числі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та відповідно наведене вплинуло на розрахунки в межах ланцюга ПСО за схемою «виробник» - «гарантований покупець» - «постачальник універсальних послуг» та створило взаємну заборгованість між даними учасниками ринку.

Зазначає, що задоволення позовних вимог на користь позивача призведе до скрутного фінансового становища, загрожує неплатоспроможності Товариства та надалі може призвести до дефолту або банкрутства останнього.

Відповідач просить суд звернути увагу на те, що стягненню в даній господарській справі 3% річних, інфляційні втрати заявлені у зв`язку із порушенням Товариством строків здійснення оплат, водночас, всі прострочення платежів були не значними і збитків Позивачу не завдали.

Вважає, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи кредиту, оскільки позивачем здійснювалась попередня оплата за електричну енергію. Як наслідок, до даних правовідносин вважає необхідним застосовувати положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звільняється віл відповідальності за ст. 625 ЦК України, а нараховані інфляційні втрати та 3% річних мають бути списані Позивачем. У зв`язку з чим переконаний, що вимоги Позивача є невиправданими та не підлягають задоволенню.

Факту купівлі електроенергії відповідно до поданих до суду актів купівлі-продажу електричної енергії відповідачем не оспорюється.

Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, а у випадку задоволення позову застосувати приписи частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України та зменшити присуджену до стягнення суму на 90%.

Відповідь на відзив.

Позивач у поданій суду відповіді на відзив від 05.06.2025 не погоджується з доводами відповідача та зауважує, що ні закон, ні Договір не зобов`язують позивача перед зверненням до суду направляти відповідачу відповідну вимогу про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, посилання ТОВ «Закарпаттяенергозбут» на передчасність звернення АТ «НАЕК «Енергоатом» з позовом у даній справі є безпідставним та таким, що може бути трактоване як таке, що обмежує надане АТ «НАЕК «Енергоатом» законодавством, зокрема, у статті 4 ГПК України, та гарантоване Конституцією України право на звернення до господарського суду.

Пояснює, що зобов`язання позивача у виконанні Положення про ПСО розповсюджуються на всю територію України, тоді як зобов`язання відповідача тільки на територію Закарпатської області і сам відповідач повідомляє у відзиві про те, що ним направлено позови до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій зі своїх боржників, що свідчить про те, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут» наполягає на належному виконанні зобов`язань його контрагентами, тоді як сам допускає прострочення оплати купленої електричної енергії за Договором.

В аспекті клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій зазначає, що із фінансової звітності ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за 2023 рік та за 2024 рік, що опублікована за посиланням https://zakarpatzbut.energy/dokumenti/info-dlia-opriliudnennia, вбачається, що діяльність відповідача у ці періоди є прибутковою, при цьому за результатами діяльності 2024 року спостерігається істотне покращення фінансових показників, зокрема прибутковості відповідача.

Вказує, що зміст Договору, врахувавши порядок його укладання та порядок виконання сторонами зобов`язань за ним, можна дійти до однозначного висновку про те, що Договір є різновидом двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії на виконання покладених на АТ «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії та не містить жодних елементів договору позики, а відтак, посилання відповідача на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вважає безпідставним.

Заперечення.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 10.06.2025 за №196/13-010/2025 зауважує, що зобов`язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договорами, укладеними на виконання Положення про ІІСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу, а наявність заборгованості в одного учасника ринку автоматично створює заборгованість і в іншого учасника ринку наступного в ланцюзі.

Доводить, що відповідач з власної волі не порушував умов укладеного з ДП «НАЕК «Енергоатом» Договору № 65-150-SD-21-0000418 в частині його оплати, а прострочення платежів інколи виникали в зв`язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО саме від Державного підприємства «Гарантований покупець», тобто в діях відповідача відсутні будь-які умови настання цивільно - правової відповідальності, так як, при виконанні Договору №65-150-SD-210000418 відповідач знаходився під впливом обставин, за які не відповідає.

В даному аспекті також стверджує, що прострочення оплати чи неповний платіж за Договором №65 -150-SD-21-0000418 з боку ТОВ «Закарпаттяенергозбут» взагалі неможливе, адже відповідно до пункту 5 Положення про ПСО рух грошових коштів між учасниками ринку електричної енергії на яких покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів розпочинається від ДІІ «НАЕК «Енергоатом», а тому, якщо хто і може несвоєчасно або не в повному обсязі розпочинати перераховувати грошові кошти згідно пункту 5 Положення про ПСО, то це сам позивач у справі.

З посиланням на правові позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду доводить необхідність зменшення нарахованих позивачем у цій справі відсотків річних та втрат від інфляції виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

24 вересня 2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом Трейдінг» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого з урахуванням Додаткової угоди №30 від 18.01.2024 до вказаного Договору є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», як постачальником універсальних послуг (ПУП) укладено Договір №65-150-SD-21-00-418 купівлі - продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - Договір).

Договір укладено шляхом підписання представниками сторін їх електронними цифровими підписами та проставлення електронних печаток сторін 24.09.2021, що підтверджується долученим позивачем до позову протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно п. 1.1 Договору, договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Договору, за цим договором Продавець зобов`язаний продати, а ПУП зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

У відповідності до інших умов договору визначаються періоди постачання, відповідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, обсяг електричної енергії, підстави для фізичного відпуску/відбору електричної енергії, вартість електричної енергії (що зазначаються в додаткових угодах до договору).

Згідно п. 4.3 Договору, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплату за куплену електричну енергію ПУП здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у Розділі 13 цього договору або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш ніж як за 2 (два) робочі дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.

Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно п.4.9 Договору, після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають Акт купівлі - продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису Акт купівлі - продажу електричної енергії.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань Договір діє до їх повного виконання.

Пунктом 1 додаткової угоди №12 від 04.08.2022 до Договору сторонами визначено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язання за цим Договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим Договором та законодавством України.

Додатковими угодами за №27 від 23.10.2023, №28 від 21.11.2023, №29 від 28.12.2023, №31 від 23.01.2024, №32 від 21.02.2024, №33 від 21.03.2024, №34 від 26.04.2024, №35 від 27.05.2024 до Договору сторонами погоджено період постачання (з листопада 2023 року по червень 2024 року включно), вартість та обсяги електричної енергії, а також етапи оплати, зокрема:

- Додатковою угодою №27 від 23.10.2023 до Договору сторони погодили період постачання з 01.11.2023 по 30.11.2023, вартість з ПДВ (311 526 777,60 грн) та обсяг (64 800 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №28 від 21.11.2023 до Договору сторони погодили період постачання з 01.12.2023 по 31.12.2023, вартість з ПДВ (380 927 494,08 грн) та обсяг (85 560 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №29 від 28.12.2023 до Договору сторони погодили період постачання з 01.01.2024 по 31.01.2024, вартість з ПДВ (406 146 156,77 грн) та обсяг (90 024 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №31 від 23.01.2024 до Договору сторони погодили період постачання з 01.02.2024 по 29.02.2024, вартість з ПДВ (393 187 667,76 грн) та обсяг (81 084 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №32 від 21.02.2024 до Договору сторони погодили період постачання з 01.03.2024 по 31.03.2024, вартість з ПДВ (312 770 141,57 грн) та обсяг (71 328 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №33 від 21.03.2024 до Договору сторони погодили період постачання з 01.04.2024 по 30.04.2024, вартість з ПДВ (189 276 048,00 грн) та обсяг (46 800 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №34 від 26.04.2024 до Договору сторони погодили період постачання з 01.05.2024 по 31.05.2024, вартість з ПДВ (138 408 105,60 грн) та обсяг (37 200 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди);

- Додатковою угодою №35 від 27.05.2024 до Договору сторони погодили період постачання з 01.06.2024 по 30.06.2024, вартість з ПДВ (125 629 488,00 грн) та обсяг (36 000 МВт/год) електричної енергії (п.п. 2, 3, 5 Додаткової угоди).

Додаткові угоди укладено шляхом підписання представниками сторін їх електронними цифровими підписами та проставлення електронних печаток сторін, що підтверджується долученими позивачем до позову протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також, відповідно до п. 6 означених Додаткових угод до Договору, оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

Згідно з доданими до позовної заяви Актами купівлі-продажу електричної енергії, Продавець продав, а ПУП купив електричну енергію:

- в листопаді 2023 року на загальну суму 311 526 777,60 грн (Акт №1323 купівлі-продажу електричної енергії від 30.11.2023 року);

- в грудні 2023 року на загальну суму 380 927 494,08 грн (Акт №1516 купівлі-продажу електричної енергії від 31.12.2023 року);

- в січні 2024 року на загальну суму 406 146 156,77 грн (Акт №9 купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2024 року);

- в лютому 2024 року на загальну суму 393 187 667,76 грн (Акт №116 купівлі-продажу електричної енергії від 29.02.2024 року);

- в березні 2024 року на загальну суму 312 770 141,57 грн (Акт №206 купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2024 року);

- в квітні 2024 року на загальну суму 189 276 048,00 грн (Акт №332 купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2024 року);

- в травні 2024 року з урахуванням зменшення обсягу постачання відповідно до листа-повідомлення ПУП від 31.05.2024 про припинення купівлі-продажу електричної енергії на загальну суму 129 478 550,40 грн (Акт №445 купівлі-продажу електричної енергії від 31.05.2024 року);

- в червні 2024 року на загальну суму 125 629 488,00 грн (Акт №532 купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2024 року).

За твердженням позивача, яке на заперечується відповідачем, останнім неналежним чином виконувалися зобов`язання за Договором в частині своєчасної у визначений в п. 6. Додаткових угоди №27 від 23.10.2023, №28 від 21.11.2023, №29 від 28.12.2023, №31 від 23.01.2024, №32 від 21.02.2024, №33 від 21.03.2024, №34 від 26.04.2024, №35 від 27.05.2024 до Договору строк оплати вартості переданої йому електричної енергії в період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно, у зв`язку з чим допущено прострочення сплати вартості природного газу, переданого в листопаді 2023 року на 34 календарних днів, в грудні 2023 року 5 календарних днів, в січні 2024 року 59 календарних днів, в лютому 2024 року 26 календарних днів, в березні 2024 року 141 календарний день, в квітні 2024 року 213 календарних днів, в травні 2024 року 214 календарних днів та в червні 2024 року 23 календарних дня.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем подано суду, зокрема, розрахунок трьох процентів річних та втрат від інфляції за період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно, банківські виписки по рахунках позивача за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 в АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк».

З урахування викладеного, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 2 324 751,41 грн 3% річних та 6 158 166,52 грн інфляційних втрат, з вимогами про стягнення яких заявлено означений позов до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).

Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).

Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).

З наведеного слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).

Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, зокрема, розрахунком трьох процентів річних та втрат від інфляції за період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно, банківськими виписками по рахунках позивача за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 в АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», підтверджується, що відповідач в порушення умов Договору неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної у визначений в п. 6. Додаткових угоди №27 від 23.10.2023, №28 від 21.11.2023, №29 від 28.12.2023, №31 від 23.01.2024, №32 від 21.02.2024, №33 від 21.03.2024, №34 від 26.04.2024, №35 від 27.05.2024 до Договору строк оплати вартості отриманої від позивача електричної енергії в період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно, здійснивши повний розрахунок з позивачем за межами встановлених в п. 6 Додаткових угод строків її поетапної оплати, внаслідок чого прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» тривало:

- в листопаді 2023 року 34 календарних днів;

- в грудні 2023 року 5 календарних днів;

- в січні 2024 року 59 календарних днів;

- в лютому 2024 року 26 календарних днів;

- в березні 2024 року 141 календарний день;

- в квітні 2024 року 213 календарних днів;

- в травні 2024 року 214 календарних днів;

- в червні 2024 року 23 календарних дня.

Означені обставини не заперечуються відповідачем у справі, а порушення строків сплати вартості отриманого від позивача за Договором природнього газу стало підставою для нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 2 324 751,41 грн 3% річних та 6 158 166,52 грн інфляційних втрат, стягнення яких є предметом судового розгляду в цій справі.

Надаючи оцінку запереченням відповідача проти заявленого позову з посиланням на Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, суд враховує наступне.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про ринок електричної енергії», з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00-418 містить умови стосовно його укладення на виконання ними спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії (п.1.1. Договору).

Покладення спеціальних обов`язків передбачене положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанови КМУ №483 від 05.06.2019, якою затверджене «Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (далі - Положення №483).

Цим Положенням визначено: загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку покладаються спеціальні обов`язки; зміст та обсяг спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії згідно з цим Положенням (далі - спеціальні обов`язки); учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки; обсяг прав учасників ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки, необхідних для їх виконання; категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки; територію та строк виконання спеціальних обов`язків; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Згідно з приписами пункту 4 Положення №483, спеціальні обов`язки покладаються на таких учасників ринку електричної енергії: виробників електричної енергії; постачальників універсальних послуг; гарантованого покупця; операторів систем розподілу виключно в частині обов`язкового придбання технологічних витрат електричної енергії в порядку та на умовах, визначених цим Положенням; постачальника «останньої надії»; оператора системи передачі електричної енергії в частині придбання послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії».

Згідно з нормами пункту 5 Положення №483, до спеціальних обов`язків належить зокрема:

- постачання електричної енергії побутовим споживачам постачальників універсальних послуг за фіксованими цінами, визначеними у додатку 3;

- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Згідно з вимогами пункту 7 Положення №483, виробники зобов`язані зокрема укласти з гарантованим покупцем договори про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (далі - договір 1); оплачувати своєчасно та у повному обсязі гарантованому покупцю вартість послуги гарантованого покупця;

Згідно з приписами пункту 8 Положення №483, гарантований покупець зобов`язаний зокрема укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2); оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Згідно з нормами пункту 9 Положення постачальники універсальних послуг зобов`язані зокрема здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам; укласти з гарантованим покупцем договір 2.

Виконання спеціальних обов`язків, передбачених цим Положенням, повинне забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання; джерелами фінансування витрат виробників за виконання спеціальних обов`язків є відповідна компенсація, порядок здійснення якої визначається Кабінетом Міністрів України (п.16 Положення №483).

Отже, Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі «виробників електричної енергії», «постачальників універсальних послуг» та «гарантованого покупця», а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин:

- «виробник - «гарантований покупець» - договору про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4);

- «гарантований покупець» - «постачальник універсальних послуг» - договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2);

- «виробник» - ДП «НАЕК «Енергоатом» - «постачальник універсальних послуг» - договору щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

У рішенні Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 у справі 907/1102/23, де предметом розгляду було стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційних нарахувань за попередній період судом встановлено преюдиційні для цієї справи обставини, зокрема, що вказані учасники ринку організували свої відносини за схемою:

- АТ «НАЕК «Енергоатом» («виробник») - ДП «Гарантований покупець» («гарантований покупець») - 15.09.2021 уклали договір № 2293/01/21/77-150-08-21-00393 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем, предметом якого є виконання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів на території України;

- ДП «Гарантований покупець» («гарантований покупець») ТОВ «Закарпаттяенергозбут» («постачальник універсальних послуг») уклали Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2299/02/21 від 15.09.2021 р.

- АТ «НАЕК «Енергоатом» («виробник») - ТОВ «Закарпаттяенергозбут» («постачальник універсальних послуг») - 24.09.2021 уклали Договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-21-00418 від 24.09.2021.

З наведеного вбачається, що між сторонами у цій справі договір №65-150-SD-21-00-418 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг укладено у межах наведеної схеми взаємовідносин, яка установлена окресленими правовими положеннями, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови КМУ №483 від 05.06.2019 у частині встановлених прав та обов`язків, зокрема обов`язку АТ «НАЕК «Енергоатом», як виробника, поставити електричну енергію та кореспондуючого права у ТОВ «Закарпаттяенергозбут» отримати її від АТ «НАЕК «Енергоатом».

Майново-господарські зобов`язання виникають на підставі господарських договорів (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору, з-поміж іншого, на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст (ч.4 ст.179 ГК України).

Отже, закон допускає укладення господарських договорів на підставі примірного договору та надає можливість його сторонам змінювати умови, передбачені ним, або доповнювати іншими.

На ринку електричної енергії діє Аукціонний комітет з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, який утворений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (пункт 1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №272 від 21.06.2019). Метою його діяльності є здійснення моніторингу за проведенням аукціонів щодо дотримання учасниками аукціону та організатором аукціону регламенту аукціону, а також з метою виявлення та запобігання проявам недобросовісної конкуренції і забезпечення відповідності порядку організації та проведення аукціонів вимогам ринку електричної енергії (пункт 6 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ №499 від 05.06.2019 «Про затвердження Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами та Порядку відбору організаторів електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами»).

21 вересня 2021 року Аукціонний комітет з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами прийняв рішення, оформлене протоколом №28, про затвердження Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (пункт 1 рішення).

Суд констатує, що умови укладеного договору №65-150-SD-21-00418 співпадають з умовами Примірного договору, а це вказує на досягнення між сторонами згоди, при його укладенні, стосовно усіх наявних істотних умов, передбачених примірним, без внесення змін.

Відтак, на підставі договору №65-150-SD-21-00418, який укладений на основі Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, між АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» виникли майново-господарські зобов`язання.

У пункті 1.3. договору №65-150-SD-21-00418 сторони обумовили порядок використання термінів і понять, у тому числі, які наявні у Законі України «Про ринок електричної енергії».

Зокрема, Закон України «Про ринок електричної енергії» урегульовує правові та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов`язані з передачею електричної енергії. За змістом Закону «постачання електричної енергії» - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини 1 статті 1).

Таким чином, Закон України «Про ринок електричної енергії» прирівнює за своєю юридичною природою постачання електричної енергії до її купівлі-продажу.

Так, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язується оплатити прийняту енергію (частина 1 статті 275 ГК України), а за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар)і сплатити за нього певну грошову суму (статті 654 Цивільного кодексу України).

Отже, оскільки постачання електричної енергії передбачає її купівлю-продаж, то майново-господарські зобов`язання, які виникли між АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Закарпаттяенергозбут», носять характер купівлі-продажу. За такими зобов`язаннями АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» повинне передати визначений договором об`єм електричної енергії, а ТОВ «Закарпаттяенергозбут» зобов`язане прийняти та сплатити її вартість.

Договір №65-150-SD-21-00418 містить посилання на спеціальний статус покупця електричної енергії - ТОВ «Закарпаттяенергозбут», а саме визначає його у якості «постачальника універсальних послуг» (преамбула договору).

У зв`язку з окресленням такого статусу, у контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що «постачальник універсальної послуги» - це визначений відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (п.67 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»), а вони (універсальні послуги) надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (ч.1 ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Зокрема, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» визнане «постачальником універсальної послуги».

Отже, передбачений умовами договору №65-150-SD-21-00418 статус ТОВ «Закарпаттяенергозбут» - «постачальника універсальної послуги» стосується лише прав та обов`язків сторін стосовно обов`язковості продажу електричної енергії її виробником, а тому у незалежності від наведеного статусу, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» виступає за договором лише покупцем електричної енергії, тобто має договірний статус покупця.

Щодо грошових розрахунків між «виробником», «гарантованим покупцем» та «постачальником універсальних послуг» за укладеними договорами, то суд зазначає таке.

Наведені умови пункту 7 Примірного договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, за якими оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

- перший платіж здійснюється - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- другий платіж - до 3 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- третій платіж - до 9 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- четвертий платіж - до 15 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- п`ятий платіж - до 21 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- шостий платіж - до 14 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У свою чергу, умови п.11 Примірного договору про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем, за якими оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

- перший платіж - за чотири банківські дні до розрахункового місяця, що передує розрахунковому періоду, в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- другий платіж - до 2 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- третій платіж - до 8 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- четвертий платіж - до 14 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- п`ятий платіж - до 20 числа розрахункового місяця в обсязі 20 % прогнозної вартості послуг;

- шостий платіж - до 14 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг за розрахунковий місяць, відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 4, та сумою перших п`ятьох платежів.

Поряд з цим, умови пункту 6 додаткових угод до договору №65-150-SD-21-00418 відповідають пункту 6 Додаткової угоди Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, яке оформлене протоколом №28 від 21.09.2021. Зокрема, за цим пунктом оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати; для кожного розрахункового місяця постачальник універсальних послуг здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22 числа розрахункового місяця - у розмірі 20 % вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Таким чином, за наслідками порівняння періодичності платежів та їх розміру, суд висновує, що у схемі договірних відносин між «виробником», «гарантованим покупцем» та «постачальником універсальних послуг» існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов`язань.

Відповідач відповідну синхронність вважає послідовністю дій у ланцюгу здійснення грошових розрахунків, у зв`язку з чим у такому ланцюгу спочатку кошти перераховує «виробник» «гарантованому покупцю», у подальшому «гарантований покупець» кошти перераховує «постачальнику універсальних послуг» і лише потім «постачальник універсальних послуг» перераховує кошти «виробнику».

Водночас, суд враховує, що ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Іншими словами, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Відтак, постанова Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для «постачальників універсальних послуг», а тому ТОВ «З Закарпаттяенергозбут» зобов`язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

Враховуючи викладене, помилковими є висновки щодо розповсюдження на спірні правовідносини певного порядку руху коштів при виконанні зобов`язань за договором.

Не можуть змінювати строки виконання зобов`язань за договором і положення наказів Міністерства енергетики України з огляду на встановлення сторонами у п. 6 Додаткових угод до Договору строків оплати вартості електричної енергії, яка повинна здійснюватися у формі попередньої оплати за наведеним у попередньому розділі графіком.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу за прострочення кожного етапу оплати вартості отриманої від позивача електроенергії у період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно нараховано 3% річних в розмірі 2 324 751,41 грн та інфляційні втрати на суму 6 158 166,52 грн.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд, з огляду на встановлений в п. 6. Додаткових угоди №27 від 23.10.2023, №28 від 21.11.2023, №29 від 28.12.2023, №31 від 23.01.2024, №32 від 21.02.2024, №33 від 21.03.2024, №34 від 26.04.2024, №35 від 27.05.2024 до Договору строк оплати вартості отриманої від позивача електричної енергії в період з листопада 2023 року по червень 2024 року включно та з урахуванням дат її фактичної оплати відповідно до банківських виписок по рахунках позивача за період з 01.10.2023 по 30.06.2024 в АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», вважає розрахунок позивача арифметично вірним, а відтак правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 2 324 751,41 грн 3% річних та 6 158 166,52 грн втрат від інфляції, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про зменшення розміру нарахованих 3% річних та втрат від інфляції.

Розглядаючи заявлене у відзиві на позов клопотання про зменшення на 90% розміру нарахованих позивачем відсотків річних та втрат від інфляції суд враховує наступне.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, в означеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Відтак нарахований позивачем у цій справі розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом, а клопотання відповідача у цій частині до задоволення не підлягає.

Означений висновок суду відповідає викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 та враховується при прийнятті рішення у цій справі.

Окрім цього, в означеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 в аспекті можливості зменшення інфляційних нарахувань наведено правову позицію, за якою інфляцією є знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат, а відтак клопотання відповідача і у цій частині до задоволення не підлягає.

Варто зазначити, що наведена правова позиція є сталою у правозастосуванні та викладена, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ ВП 42041573) 2 324 751,41 грн (два мільйони триста двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят одну гривню 41 копійку) 3% річних, 6 158 166,52 грн (шість мільйонів сто п`ятдесят вісім тисяч сто шістдесят шість гривень 52 копійки) інфляційних нарахувань та 101 795,02 грн (сто одну тисячу сімсот дев`яносто п`ять гривень 02 копійки) у повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 28 липня 2025 року.

СуддяЛучко Р.М.