Ухвала суду № 129109378, 28.07.2025, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1598/25

Номер провадження 1-кп/950/230/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 12025200000000389 від 11.03.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яне, Лебединського району, Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, на військовому обліку не перебуваючого, раніше не судимого;

за ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України;

сторони кримінального провадження, присутні в судовому засіданні:

прокурор - ОСОБА_4 ,

захисник - адвокат ОСОБА_5 ,

обвинувачений - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

В Лебединському районному суді перебуває на розгляді зазначене кримінальне провадження.

Прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу,мотивуючи це тим, що строк його тримання під вартою спливає 01.08.2025 року;він обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та умисного нетяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років, прокурор вважає, що існують ризики, визначені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: обвинувачений може переховуватися від суду, так як вчинив тяжкий та нетяжкий злочин і може уникати відповідальності за їх вчинення; обвинувачений може незаконно вплинути на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, для зміни їхніх показів на свою користь.

Тому прокурор в судовому засіданні просила суд продовжити ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Обвинувачений у судовому засіданні послався на ті обставини, що він повністю визнає свою винуватість у вчиненні злочину, кається і просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, мотивуючи це тим, що визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину виключає необхідність незаконного впливу на потерпілого та свідків; що ОСОБА_3 має тісні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання; відшкодував завдану шкоду і не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню, а його належну процесуальну поведінку може забезпечити перебування під домашнім арештом.

Згідно ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу суд, зокрема, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника і вивчивши подане клопотання та матеріали справи, суд враховує, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано доказами, наданими суду для дослідження в судовому засіданні, а доказів того, що застосування ж будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого в судове засідання надано не було.

Також суд враховує тяжкість покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки воно свідчить про велику ступінь суспільної небезпечності обвинуваченої особи та підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду, так як відповідно до рішень Європейського суду з прав людини небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін., а серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Тому, суд не може не взяти до уваги тяжкість покарання, не зважаючи на те, що вона не може бути єдиною підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд враховує, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 матиме можливість незаконно вплинути на свідків, покази яких мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, в той час як судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, свідки не допитані, а суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

При цьому суд бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Тому суд не може взяти до уваги доводи обвинуваченого та його захисника щодо можливості застосування до ОСОБА_3 іншого, більш м`якого запобіжного засобу ніж тримання під вартою.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , спричинило загибель людини та враховує вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, які дають право суду не визначати розміру застави у кримінальному провадженні.

За таких обставин суд дійшов до висновку про неможливість застосування домашнього арешту, застави, інших більш м`яких запобіжних заходів, та вважає за необхідне з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення застави.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 178, 197, 199, 314-315, 331, 371-372 КПК України;

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Кам`яне, Лебединського району, Сумської області, українцю, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому по АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк дії ухвали і строк утримання під вартою ОСОБА_3 вважати до 24:00год. 25.09.2025 року, з послідуючим утриманням обвинуваченого в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор» без визначення застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, взятою під варту в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_6