Рішення № 129108256, 28.07.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5691/25

Провадження №: 2-а/336/81/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28липня 2025року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Міняйла Я.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10.06.2025 приблизно о 14 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 рухався на дорозі С080712 з дотриманням вимог Правил дорожнього руху України. Раптово, ОСОБА_1 був зупинений співробітником поліції. Причиною зупинки поліцейські назвали порушення вимоги дорожнього знаку 3.41 Стоп-контроль. Внаслідок цього, водій намагався з`ясувати законні дії співробітників поліції, а тому просив надати для ознайомлення докази вчинення ним адміністративного правопорушення. Після того, як ОСОБА_1 попросив надати докази вчинення ним правопорушення, було пред`явлено відеозапис незрозумілого походження, на якому не можна було встановити об`єктивно усі обставини ситуації, що склалася. Усвідомлюючи, що наявність належних та допустимих доказів знаходиться під сумнівом, співробітник поліції вирішив повідомити водію, що нібито ним не було ввімкнено аварійну світлову сигналізацію одразу після зупинки автомобіля, а тому прийняв рішення скласти відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення. До того ж, поліцейськими було невірно кваліфіковано дії водія, які нібито містять факт вчинення правопорушення, а тому хибно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

10.06.2025 о 15 годині 05 хвилин інспектором Василівського районного Управління поліції ГУНП в Запорізькій області, старшим лейтенантом Гнатієнком І.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4939277 від 10.06.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Із зазначеною постановою не погоджується, вважає її такою, що винесена з порушенням прав людини та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладені обставини, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4939277 від 10.06.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 510 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 23.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу надано строк для надання відзиву.

В порядку ст.162 КАС України представником відповідача Трішиною А.М. до суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.

Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП винесена у зв`язку з порушенням останнім п.3.41 та п.9.9б Правил дорожнього руху України. Позивач, наближаючись до дорожнього знаку «Стоп-контроль», який був розташований на під`їзді до блокпосту, не виконав вимоги знаку, здійснив проїзд без зупинки. Правопорушення зафіксоване на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, який на прохання ОСОБА_1 був продемонстрований йому на місці вчинення правопорушення. Крім того, позивач після зупинки поліцейським не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим також порушив вимоги п.9.9б ПДР України. Зазначає, що на території України введено воєнний стан, а перевірка документів для встановлення осіб, які здійснюють рух автомобілем здійснюється через стаціонарні блокпости, що і обумовлено необхідністю встановлення знаку 3.41 «Стоп-контроль». Вважає, що постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства.

08.07.2025 від представника позивача адвоката Міняйла Я.В. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги задовольнити, посилаючись на наступне. Повторно акцентує увагу суду на тому, що ОСОБА_1 вимоги пункту 9.9.6) Правил дорожнього руху не порушував, належних та допустимих доказів зворотного надано інспектором не було. У долученого до відзиву на позов відеозапису відсутній звук, що в свою чергу не дає можливості об`єктивно з`ясувати усі обставини щодо недотримання ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху. З огляду на проаналізований відеозапис також неможливо встановити, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 9.9.Б) ПДР України, не ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію одразу після вимоги про зупинку автомобіля, оскільки цього не видно на долученому відеозаписі. Звертає увагу, що адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП настає за порушення правил використання зовнішніх світлових приладів, які містяться у розділі 19 ПДР, а не за порушення правил користування попереджувальними сигналами, а тому у разі підтвердження факту вчинення водієм адміністративного правопорушення та наявності складу, притягуватись він має до відповідальності саме за статтею 125 КУпАП, санкцією якої є попередження, яке, як захід адміністративного стягнення виноситься у письмовій формі. Вважає, що інспектором не було надано доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та невірно кваліфіковані дії.

Вивчивши обставини справи, враховуючи доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4939277 від 10.06.2025 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, складеної відносно ОСОБА_1 , 10.06.2025 о 14 годині 49 хвилин у м. Запоріжжя, дорога С080712 під`їзд до станції Ростуще ППЗ, водій керуючи транспортним засобом ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знака 3.41, проїзд без зупинки заборонено, після зупинки поліцейським не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив пункт 9.9.6. ПДР, порушення ввімкнення аварійного світлового сигналу у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с.14-17, 53,54).

Згідно з рапортом від 10.06.2025, складеним інспектором СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Івана ГНАТІЄНКА, 10.06.2025 під час несення служби на посту пропуску на під`їзді до стації Ростуща, було зупинено автомобіль ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 ПДР України, проїзд без зупинки заборонено та після зупинки поліцейським не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9б ПДР України. ОСОБА_1 поліцейським було роз`яснено причину зупинки, на що він зазначив, що дорожній знак не побачив. Після повідомлення про те,. Що в його діях вбачаються ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.122 КУпАП заперечив свою вину. На вимогу ОСОБА_1 , йому було продемонстровано відеозапис з нагрудної камери поліцейського (а.с.50-51).

Судом досліджено долучені до відзиву на позовну заяву відеозаписи, які надані представником відповідача в підсистемі «Електронний суд».

Досліджений відеозапис під назвою «Whats App Video» суд не приймає як належний доказ, оскільки на вказаному відеозаписі відсутній звук, що унеможливлює в повній мірі оцінити обставини, які зафіксовані на вказаному відеозаписі.

З досліджених судом інших відеозаписів, долучених до відзиву на позовну заяву під назвою НОМЕР_2 вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На фрагменті відеозапису (час 14:44:12) зафіксовано, що після зупинки на вказаному транспортному засобі не ввімкнено аварійну світлову сигналізацію. Крім того, аварійна сигналізація не була ввімкнена ОСОБА_1 і в подальшому (час відеозапису 15:01:21, 15:01:29). Під час спілкування з поліцейським, на запитання працівника поліції про те, чи не побачили особи, які знаходились в автомобілі знак щодо зупинки, ОСОБА_1 двічі відповів фразою, яка свідчить про те, що останній усвідомлював необхідність виконання знаку, а не виконав його (час відеозапису 14:44:23, 14:44:45). На прохання ОСОБА_1 до поліцейського пояснити, що конкретно він порушив та у зв`язку з чим складається постанова, працівником поліції роз`яснено, що постанова складається за фактом порушення п.9.9б ПДР України (час відеозапису 15:08:50).

Статтею 72 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Пунктом 9.9.б Правил дорожнього руху України визначено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Частиною 4 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та діє на даний час.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному КМ України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.2, 3 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України «Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях».

Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

Згідно п. 10 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).

Відповідно до пп.1 п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Пунктом 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі Порядок №1456), передбачено, що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони У країни "Про основи національного спротиву", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", Про національну безпеку України", "Про Національну поліцію", "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України", та інші нормативно-правові акти.

Згідно з п. 5 Порядку № 1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п.10 Порядку №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був зупинений на вимогу поліцейського на блокпосту.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачем були порушені Правила дорожнього руху в частині невиконання вимог знаку щодо зупинки транспортного засобу.

Крім того, як вбачається з дослідженого відеозапису, працівник поліції після перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського на вимогу ОСОБА_1 повідомив, що постанова складається саме за фактом порушення правил дорожнього руху в частині неввімкнення світлового аварійного сигналу.

При зупинці на вимогу поліцейського не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, отже порушив пункт 9.9 «б» Правил дорожнього руху, що підтверджується дослідженими судом відеозаписами.

За порушення пункту 9.9 «б» Правил дорожнього руху на позивача накладена адміністративна відповідальність згідно ч.2 ст. 122 КУПАП.

Частиною 2 статті 122 КУПАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, диспозиція вказаної норми (ч.2 ст.122 КУПАП) не містить порушень, про які зазначає поліцейський, а саме не увімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського.

Вказана норма права не містить відповідальності за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу.

Водночас, приписами статті 125 КУПАП передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху.

Так, статтею 125 КУПАП (інші порушення правил дорожнього руху) встановлено, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами 1 і 2 статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Третього апеляційного адміністративного суду у справі №314/1238/24 від 13.03.2025.

Таким чином поліцейським було неправильно кваліфіковано виявлене порушення водія за частиною 2 ст. 122 КУПАП, що мало наслідком протиправне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою.

Порушення водієм пункту 9.9 «б» Правил дорожнього руху не може бути кваліфіковано за частиною 2 ст. 122 КУПАП.

Враховуючи вищевикладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим постанова серії ЕНА№ 4939277 від 10.06.2025 підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви на суму 605,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕНА № 4939277 від 10.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області Гнатієнко Іваном Івановичем за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 40108688, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд.29.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Савеленко

28.07.25