Рішення № 129106157, 23.04.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2024/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 квітня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 22 193,57 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 21.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - первісний кредитор, ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено кредитний договір № 663338. В подальшому, 28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 2808-23, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відтак, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 193,57 грн, з яких 9 222,41 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 971,16 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором № 663338 від 21.07.2021 року в розмірі 22 193,57 грн.

Посилаючись на те, що кредитор виконав своє зобов`язання перед відповідачем по видачі кредиту, але останнім кредит не погашається, правонаступник первісного кредитору звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості.

Ухвалою суду від 14.02.2025 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, вказавши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 663338 (далі - кредитний договір) на наступних умовах: кредит в розмірі 12 500,00 грн, строком на 1096 днів, термін повернення кредиту - 21.07.2024 року. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом - 85% річних.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання) у розмірі 10 000 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінету, або надані товариством іншим шляхом, в тому числі через засоби зв`язку; у розмірі 2500 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язання з оплати процентів за перший день користування кредитом.

Відповідно до розділу 3 кредитного договору розмір процентної ставки, встановлений Кредитним договором, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Кредитного договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та погоджується, що використання різних розмірів процентної ставки, зазначених у Кредитному договорі (Проценти за перший день користування кредитом та Поточні проценти), є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Кредитного договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Кредитним договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Кредитного договору. Сплата Поточних процентів здійснюється Споживачем в кожну дату внесення платежу, зазначену в Графіку платежів, за період, що передує даті внесення. В будь- якому випадку, при повному достроковому поверненні суми кредиту, проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням суми кредиту.

Сплата Процентів за перший день користування кредитом, здійснюється Споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати Процентів за перший день користування кредитом, Споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню Споживачу. Прострочення Споживачем сплати кредиту (чергового платежу) та/або звернення Товариства до суду про стягнення заборгованості за Договором, не зупиняє нарахування процентів протягом строку, визначеного Кредитним договором, крім випадків прийняття окремого відповідного рішення Товариством.

Підписання кредитного договору та паспорту споживчого кредиту стороною відповідача підтверджено електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т 138, 21.07.2021 року.

Перерахування коштів за кредитним договором у сумі 10 000 грн позивач підтверджує листом сервісу онлайн платежів «iPay.UA» ТОВ «Універсальний дата центр» № 2646_230926152736 від 26.09.2023 року, у якому зазначено, що між товариством та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір на переказ коштів ФК-П/19/09-06 від 30.09.2019. Відповідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.07.2021 12:20:14 на суму 10 000 грн, маска картки 4149 62хх хххх 1298, номер транзакції 98745500.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом ТОВ «Слон Кредит» за позичальником ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 22 193,57 грн, з яких 9 222,41 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 971,16 грн - сума заборгованості за відсотками.

28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 2808-23, у відповідності до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 193,57 грн, з яких 9 222,41 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 971,16 грн - сума заборгованості за відсотками. Також 28.08.2023 року між сторонами укладено Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 2808-23 від 03.08.2023 року.

Проведення оплати за Договором відступлення прав вимоги року № 2808-23 від 28.08.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» підтверджено платіжними дорученнями № 4565 від 28.08.2023 року на суму 1 648 712, 45 грн.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що договір про надання споживчого кредиту № 663338 від 21.07.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги чинного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Суд вважає встановленою ту обставину, що Відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору, оскільки Позивачем доведено факт надання кредитором грошових коштів Відповідачу, який в свою чергу взяв на себе зобов`язання повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

Разом з цим, згідно з розрахунком заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, загальний розмір заборгованості Відповідача за кредитним договором становить 22 193,57 грн, з яких 9 222,41 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 971,16 грн - сума заборгованості за відсотками.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши надані розрахунки заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування Позивачем заборгованості, яка відповідає положенням Договору про надання споживчого кредиту № 663338 від 21.07.2021 року, та вважає, що факти, викладені Позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості, як і не доведено виконання грошових зобов`язань перед позивачем належним чином.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, позивачем доведено неналежне виконання відповідачем умов договору та наявність заборгованості, що стороною відповідача спростовано не було, а відтак суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В з`язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 р., укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М., Додаткову угоду № 1 до Договору від 12.12.2024 року, Додаткову угоду № 663338 до Договору від 28.01.2025 року, Детальний опис робіт на суму 6 000 грн, Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 28.01.2025 року на суму 6 000 грн.

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, які підтверджені належними доказами, задоволення позовних вимог, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 663338 від 21.07.2021 року в сумі 22 193 (двадцять дві тисячі сто дев`яносто три) грн 57 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

У стягненні решти суми витрат на правову допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8, код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення буде складено 28.04.2025 року.

Суддя Я.К. Левицька