Рішення № 129099216, 25.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2025 року справа №320/5821/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 12.12.2024 (підстава акт огляду МСЕК АВ №1116861) та видати посвідчення інваліда війни з 12.12.2024 встановленого зразка та нагрудний знак.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи з 09.12.2024 року, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків. Позивач зазначив, що він звернувся до Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проте відповідач відмовив позивачу у встановленні відповідного статусу з підстав непідтвердження його участі у захисті Батьківщини чи у бойових діях на території інших держав.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача, оскільки надані ним документи підтверджують, що йому як співробітнику Міністерства внутрішніх справ України була встановлена інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що долучені позивачем до заяви про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни від 18.12.2024 документи не підтверджують факт залучення ОСОБА_1 до захисту Батьківщини. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Богуславським ПВ ГУ МВС України в Київській області 20.11.2002.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №1116861 від 12.12.2024 позивачу з 09.12.2024 по 01.01.2027 встановлено ІІІ групу інвалідності, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Судом встановлено, що 18.12.2024 позивач звернувся до Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

До вказаної заяви позивачем були надані такі документи: виписка з акта огляду МСЕК серії АВ №1116861 від 12.12.2024; довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №112718 від 12.12.2024; свідоцтво про хворобу №752/зв, видане медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києві та Київській області"; акт розслідування нещасного випадку, що стався 23.06.2012, складений Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Київській області; акт про нещасний випадок №7, затверджений головою Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області Стаховським І.; висновок службового розслідування за фактом умисного заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень співробітникам Богуславського РВ ГУМВС України в Київській області; наказ ГУНП в Київській області від 21.08.2017 №1493 «Про направлення на стажування особового складу ГУНП в Київській області»; витяги з наказу ГУНП в Донецькій області від 29.08.2017 №410 «Про організацію діяльності блокпостів на території Обслуговування Краматорського ВП», від 01.09.2017 №416 «Про організацію діяльності блокпостів на території Обслуговування Краматорського ВП», від 25.09.2017 №112 о/с дск «Про службове відрядження працівників ВП ГУНП в Донецькій області до смт Очеретине Ясинуватського району Донецької області» та від 12.10.2017 №478 «Про організацію діяльності блокпостів на території Обслуговування Краматорського ВП»; трудова книжка; витяг з наказу ГУ НП в Київській області "По особовому складу" від 02.12.2024 №274 о/с; вирок Богуславського районного суду Київської області від 13.02.2013 у справі №1004/1564/12.

За результатами розгляду вказаних документів, комісією з надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім`ї загиблого (померлого) захисника чи захисниці Управління соціальної та ветеранської політики Обухівської районної державної адміністрації Київської області було прийнято рішення від 14.01.2025 №4, яким було відмовлено у надані позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав того, що причина інвалідності внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) позивача не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях,забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Судом встановлено, що відповідач листом від 17.01.2025 №60/145 повідомив позивачу про прийняття ним рішення про відмову у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно зі статтею 4 Закону України №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Частиною першою статті 7 Закону №3551-XII визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубожів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Частиною другою статті 7 Закону №3551-XIІ передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

- осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (п.2);

- військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (п.11);

- осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів (п.12);

- осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами (п.13).

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 302, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 2-3 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з абзацом 2 пункту 7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого", "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Як зазначено вище, відповідач відмовив у встановлені позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав того, що причина інвалідності внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) позивача не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях,забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У позовній заяві позивач зазначив, що він має право на набуття статусу особі з інвалідністю на підставі п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551, зокрема, як особа начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, яка стала особою з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18 дійшов висновку про те, що для визначення права на встановлення статусу «інвалід війни» на підставі п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 підлягає встановленню те, що по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. По-друге, те що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Як зазначено вище, позивачу відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №1116861 від 12.12.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності з 09.12.2024 по 01.01.2027, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Згідно з висновком службового розслідування за фактом умисного заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень співробітникам Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області, затвердженим начальником Богуславського РВ ГУМВС України в Київській області полковником поліції Хватовим Д.О. 26.07.2012, тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, забій м`яких тканин обличчя та скроневої ділянки зліва, отримані старшим дільничним інспектором міліції старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до акта розслідування нещасного випадку, складеного Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Київській області 25.03.2020, ОСОБА_1 була отримана психофізіологічна травма внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 .

У вказаному акті зазначено, що нещасний випадок зі старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався під час проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу №3752/зв від 28.10.2024, виданого медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києві та Київській області", захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що позивач належить до складу осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, оскільки позивач проходив службу безпосередньо в органах внутрішніх справ та отримав травму, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків.

При цьому, захворювання позивача не пов`язано з виконанням службових обов`язків.

Таким чином, позивач не підпадає під дію п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551 за другою ознакою, а саме: що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Крім того, суд зазначає, що віднесення особи до інвалідів війни, відповідно до ст.7 Закону №3551, безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону.

Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «інвалідів війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Суд зазначає, що оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

Отже, враховуючи, що інвалідність позивача не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, у розумінні ст.7 Закону України №3551, а одержана внаслідок виконання службових обов`язків, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.