Ухвала суду № 129095333, 25.07.2025, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1127/13-к

Провадження №:1-кс/138/586/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в режимі відеоконференцзв`язку з використанням прокурором власних технічних засобів заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 42013010000000065 від 26.03.2013 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2025 обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_5 по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України, яка мотивована тим, що 23.05.2025 в судовому засіданні за головуванням судді ОСОБА_5 під час дослідження доказів сторони обвинувачення, а саме аркушу справи № 152 тому 2 кримінального провадження № 42013010000000065 було виявлено доручення від 25.04.2013 за № 21/2-28с-13 начальника відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 , відповідно до якого останній згідно вимог ст. 290 КПК України в межах вказаного кримінального провадження доручив повідомити підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ознайомити їх з матеріалами їх проведення; повідомити підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника про завершення досудового розслідування та надати їм доступ до матеріалів досудового розслідування; відібрати у сторони захисту розписку про відсутність у них речових доказів або документів, які можливо було б використати в якості доказів у даному кримінальному провадженні; відібрати у сторони захисту розписку про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Після дослідження даного процесуального документа суддею, та документів, які містились за наслідками виконання слідчим даного доручення, а саме повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання сторони захисту в порядку ст. 221 КПК України, протоколу про надання доступу до матеріалів, протоколу про надання доступу до додаткових матеріалів, ним було повідомлено, що суд не може досліджувати матеріали справи тому 2 з 159 аркуша і далі, оскільки доручення вказує на те, що збір доказів завершено, а постанова прокурора про відновлення досудового розслідування відсутня. Оскільки досліджувались докази сторони обвинувачення ОСОБА_4 було повідомлено судді ОСОБА_5 про необхідність отримання роз`яснень у сторони обвинувачення, що за матеріали містяться в томі 2 з 159 аркуша, і як їх можна досліджувати, якщо досудове розслідування завершене після винесення доручення та надання слідчим доступу до матеріалів в порядку ст. 290 КПК України. Натомість суддя Київська знехтувала такою вимогою і почала вимагати роз`яснення у нього чому після ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 290 КПК України ОСОБА_4 та його захисник подавали клопотання та заяви слідчому. З огляду на викладене обвинувачений ОСОБА_4 вважає, що суддя ОСОБА_5 демонструє прихильність до сторони обвинувачення, що позбавляє сторону захисту в належному та справедливому розгляді справи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заяву про відвід, просив її задовольнити, з огляду ще й на те, що суддя ОСОБА_5 в судовому засіданні акцентує увагу прокурора на його обов`язку доводити вину обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти заяви про відвід, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Захисник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність, заяву ОСОБА_4 просив задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, останній надав до суду заяву про розгляд заяви про відвід у їх відсутність та просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки вона є безпідставною.

Суддя ОСОБА_5 будучи повідомленою про розгляд заяви про відвід, в судове засідання не прибула.

Дослідивши зміст заяви про відвід судді та матеріали кримінального провадження, що стосуються даної заяви, заслухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст.8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Стаття 75 КПК України містить в собі обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 цієї статті слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Положеннями ст. 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суду своїйухвалі посправі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основ-них критеріїв неупередженості Верховний суд визнає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Також, згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп.28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні ЄСПЛ в справі «Білуха проти України»(заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, для вирішення питання щодо відводу (самовідводу) судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильдт проти Данії» (справа № 11/1987/134/188, скарга № 10486/83) наголошував, що суду потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18). Також Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б саме про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді (ухвала від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями КПК України.

Вказані в заяві обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 обставини об`єктивно не свідчать про її упередженість при розгляді справи або особисту зацікавленість в результатах провадження, а є його суб`єктивною оцінкою процесуальної діяльності судді, професійної кваліфікації та її процесуальних рішень, у випадку незгоди з якими сторона захисту не позбавлена можливості оскаржити їх у встановленому законом порядку.

Таким чином, сумніви сторони захисту стосовно неупередженості судді ОСОБА_5 об`єктивно не підтверджені доказами, які б дозволяли сторонньому глядачу відчути упередженість та зацікавленість судді в результатах провадження на користь сторони обвинувачення, а тому не можуть бути визнані об`єктивно обґрунтованими та виправданими.

За таких обставин заява обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити узадоволенні заявиобвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42013010000000065 від 26.03.2013 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.368КК України (справа № 138/1127/13-к, провадження № 1-кп/138/10/25), передати судді ОСОБА_5 для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1