Рішення № 129095277, 22.07.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/837/25

Провадження № 2/135/400/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2025 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс», Треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ТОВ «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.В позовній заяві зазначив, що 24 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до даної постанови здійснюється примусове виконання Виконавчого напису №7881, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінфорс» у розмірі 11357 грн.

Вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. не було дотримано вимог чинного законодавства. Оскільки при вчиненні нотаріусом Колейчиком В.В. виконавчого напису безспірність заборгованості не була доведена, та виконавчий напис було вчинено після спливу строку позовної давності.

Тому просив суд визнати виконавчий напис, вчинений 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. таким, що не підлягає виконанню. Також просив стягнути з відповідача ТОВ «Фінфорс» судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бодачевська М.В. в судове засідання не з`явились, представник подав до суду заяву згідно якої просив справу розглянути без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача ТОВ «Фінфорс», будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відзиву на позов не подали.

Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. не з`явилися в судове засідання, хоча повідомлялися про день, час та місце розгляду справи. Клопотання про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направили.Заперечень, пояснень до суду не подали.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина 1статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (даліПорядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини 1статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Статтею 88ЗаконуУкраїни «Про нотаріат»визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (даліПерелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку.

Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Судом встановлено, що приватним нотаріусомБроварського районногонотаріального округуКиївської областіКолейчикомВ.В. 15.04.2020 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7881, на підставі якого з позивача ОСОБА_1 стягувалася заборгованість на користь ТОВ «Фінфорс» у розмірі 11357 грн.

Також, з копії виконавчого напису № 7881 вбачається, що даний виконавчий напис було вчинено про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №514851-А від 18.03.2019, та який було укладено з ТОВ «Фінфорс». Стягнення заборгованості проводиться за період з 25.06.2019 по 11.03.2020, загальна сума заборгованості складає 11357 грн.

Згідно виконавчого напису зазначено, що його вчинено нотаріусом на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів за яким стягнення проводяться в безспірному порядку.

У правових висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», до вищевказаного Переліку документів внесені зміни, якими, зокрема, доповнено Перелік новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, зокрема, пункту 2. «Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

Вказаною постановою зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати її резолютивну частину про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Тобто, повноваження нотаріусів на внесення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, були передбачені змінами в переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, що були чинними виключно до 21 березня 2017 року офіційної дати опублікування резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом після опублікування резолютивної частини постанови суду в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Відтак,приватний нотаріусБроварського районногонотаріального округуКиївської областіКолейчик В.В.немав прававчиняти виконавчийнапис простягнення простроченоїзаборгованості,що випливає з кредитних відносин, оскільки на той час в нотаріуса вже були відсутні правові підстави для цього.

Тобто, відповідачем не доведено те, що надані ним нотаріусу документи підтверджують безспірність заборгованості. Окрім цього, відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний із розміром боргу, який товариство вважає за необхідне стягнути з нього.

Тому суд враховує і практику Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові від 19.03.2021 по справі № 750/3781/20, яка зводиться до такого.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року).

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовна вимога позивача про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, відтак, підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язанні з розглядом справи, покладаються на відповідача.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги №б/н від 11.06.2025, актом прийому-передачі виконаних робіт від 11.06.2025, розрахунком суми гонорару, квитанцією до прибуткового касового ордеру №б/н від 11.06.2025.

Тому, слід стягнути з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 4211,2 грн, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 1211,2 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі ст. ст. 15,16,18 ЦК України,ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затвердженийНаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5,Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 133, 141, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінфорс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №7881.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 4211,2 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя