Ухвала суду № 12909081, 16.12.2010, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10921-10 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Суддя-доповідач: Ломейко В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Ломейко В.О. Суддів: Осоцького І.І.

Полякова О.З.

При секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2008 року Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в якому зазначив що 01.09.2000 року до 19.06.2004 рік - у відповідності з підписаною угодою відповідач ОСОБА_3 перебував на державному утриманні у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «Правознавство» на посаді курсанта Запорізького юридичного інституту МВС України. 19.06.2004 року після завершення навчання та здобуття вищої юридичної освіти, розподілений до Запорізького юридичного інституту МВС України. 20.06.2004 року, був призначений для подальшого виконання обов'язків на посаді начальницького складу ОВС у відділі роботи з персоналом Запорізького юридичного інституту МВС України. 23.06.2006 року ОСОБА_3 звільнився за власним бажанням, з місця відпрацювання за розподілом, раніше за 11 місяців і 25 днів до закінчення обумовленого угодою строку. У відповідності з затвердженим Статутом, - Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, - державний вищий навчальний заклад третього рівня акредитації. Основним завданням діяльності інституту є освітня діяльність згідно з державними стандартами вищої освіти у відповідності до вимог Закону України «Про вищу освіту». Укладання угоди з особами, яки навчаються за державним замовленням, передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» та діючому у той час, виданому на її виконання наказом МВС України від 30.08.99.№ 660 «Про затвердження Порядку підготовки фахівців...» зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.99. за № 915/4209. Укладена з відповідачем ОСОБА_3 угода зобов'язує ОСОБА_3, у разі звільнення з органів внутрішніх справ під час навчання, після навчання, після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну перебування на службі за підставами п.4 цієї угоди відшкодувати МВС України витрати за період навчання, та передбачає підстави, за наявності яких відповідач зобов'язаний відшкодувати затрати на навчання в повному обсязі: 4.1 у разі звільнення з органів внутрішніх справ під час навчання, після навчання, після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну перебування на службі з підстав «За власним бажанням;....». Відповідач звільнився з підстави - «За власним бажанням» до встановленого трирічного терміну відпрацювання у місті розподілу. Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь державного бюджету витрати профінансовані з Державного бюджету України на утримання ОСОБА_3 за період навчання, як фахівця за державним замовленням в розмірі 23648, 20 грн., судові витрати у вигляді судового збору (держмита) в розмірі 236,48 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн., поштові витрати в розмірі 10 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, на користь державного бюджету (р/р 352250002003234, Код 24523731, МФО 813015 банк ГУДКУ у Запорізькій області) вартість навчання у розмірі 4806 (чотири тисячі вісімсот шість) грн. 38 коп., судовий збір (держмито) в розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 (тридцять) грн., всього 4887грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача сплачені судові витрати за подачу апеляційної скарги, а саме: державне мито у сумі 24,03гр; ІТЗ 120 грн.

Оскільки апелянт належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в відповідності до вимог ст.ст.74-76, 305 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення ОСОБА_3, а позивач просить розглянути справу без їх участі, колегія суддів вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що з 01.09.2000 року до 19.06.2004 рік - у відповідності з укладеною 02 березня 2001року угодою відповідач ОСОБА_3 перебував на державному утриманні у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «Правознавство» на посаді курсанта Запорізького юридичного інституту МВС України (а.с.11-15).

Пунктом 4.1. Угоди сторін, про підготовку фахівця у Запорізькому юридичному інституті МВС України за державним замовленням та його працевлаштування(а/с 17), передбачено, що відповідач зобовязався відшкодувати МВС фактичні витрати за своє навчання в повному обсязі в разі звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення трьохрічного терміну перебування на службі з підстав «за власним бажанням».

Відповідач закінчив навчання у Запорізькому юридичному інституті МВС України 19.05.2004р. та розподілений до позивача на посаду інспектора відділу роботи з персоналом, з 20 червня 2004року(а/с 21).

Наказом позивача № 56 о/с від 22.06.2006р. відповідач звільнений з органів внутрішніх справ за «власним бажанням», при тому що кінцевий строк за яким він повинен відпрацювати за Угодою, обумовлений 19.06.2007року (а.с. 25).

Загальна вартість навчання відповідача склала 4806.38грн., що документально відображено позивачем (а.с.192) та відповідає сумі, стягнутій рішенням суду з урахуванням заперечень відповідача.

Отже, оскільки відповідач звільнився з підстави - «За власним бажанням» до встановленого трирічного терміну відпрацювання у місті розподілу, то повиненвідшкодувати МВС України витрати за період навчання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовано норми матеріального права та інші нормативно-правові акти, зокрема, суд вірно застосував ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" , яка визначає, що випускник, який навчався за державним замовленням працевлаштовується відповідно до укладеної угоди. Обовязок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" .

Посилання апелянта, що суд першої інстанції бездоказово визначив суму коштів які підлягають з нього стягненню, спростовуються довідками про розрахунок вартості на утримання в Запорізькому юридичному інституті ОСОБА_3(а/с 29, 192).

Будь яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наведений розрахунок та суму яка підлягає відшкодуванню, крім своєї незгоди, відповідач суду не надав.

Довід про неправомірність застосування нормативно-правових актів, прийнятих у 2007р., є неприйнятним, так як ці акти видано на вдосконалення вже існуючого порядку відшкодування випускниками до державного бюджету повної вартості навчання за визначених законами та нормативними актами умов.

Наявність або відсутність нормативно-правових актів міністерств та відомств не звільняє відповідача від встановленого вищевказаним Законом та Указом Президента №77/96 від 23.01.1996р. обовязку з відшкодування державному бюджету вартості його навчання з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_3 не відпрацював встановленого трьохрічного строку в МВС України, звідки звільнений за власним бажанням.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправільне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до не правільного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий :

Судді :

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10921-10 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Суддя-доповідач: Ломейко В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частини

16 грудня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Ломейко В.О. Суддів: Осоцького І.І.

Полякова О.З.

При секретарі: Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди

Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий :

Судді :