Рішення № 129090085, 25.07.2025, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/861/25

Провадження № 2/348/685/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

за участю представника позивача Сечка С.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Лісодіда О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення сплаченого майнового відшкодування,

в с т а н о в и в:

МТСБ України пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого майнового відшкодування.

Позов обґрунтований тим, що 13.11.2020 приблизно о 00 год. 20 хв. у темну пору доби, суху погоду, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Аudi А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалася ділянкою дороги НОМЕР_2 , сполученням «Надвірна-Бистриця» по вул. Грушевського, що в м. Надвірна Івано-Франківської області, у напрямку с. Бистриця та допустила зіткнення з мотоциклом марки «Senke SК250GY-5» під керуванням ОСОБА_2 .

У результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій мотоцикла марки «Senke SК250GY-5» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого травматичного перелому правої стегнової кістки, закритого перелому променевих кісток обох передпліч, що відповідно до висновку судово-медичного експерта №58 від 17.03.2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння та викликали тривалий розлад здоров`я.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року у справі №348/1204/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12020090200000596 від 13.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрито. Закриття провадження по справі не є реабілітуючою обставиною для винуватця ДТП.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Представник потерпілого своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 22.03.2021, заявою про виплату страхового відшкодування пов`язаного із витратами на лікування від 22.03.2021 та заявою про виплату страхового відшкодування пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності від 22.03.2021.

Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: наказу №3.1/11191 від 13.06.2024 та довідки № 1 від 06.06.2024. Загальний розмір витрат МТСБ Українискладає: 45 917,24 грн. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 45 917,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №913271 від 14.06.2024.

Посилаючись на викладене бюро просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму сплаченого відшкодування в розмірі 45 917,24 грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 цивільний позов визнала частково в сумі 20917,24 грн. Зазначила, що ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2023 року у справі №348/1204/21 її звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

Під час досудового розслідування та судового розгляду цього кримінального провадження №12020090200000596 від 13.11.2020 нею неодноразово здійснювалися спроби відшкодувати матеріальну шкоду потерпілому, однак ОСОБА_2 відмовлявся від отримання грошових коштів.

Тому вона неодноразово надсилала поштовий переказ по місцю проживання ОСОБА_2 .

Перший грошовий переказ було здійснено нею 09.06.2021 в сумі 10 000 грн, який отриманий потерпілим 26.06.2021.

Вона 08.09.2021 знову здійснила грошовий переказ ОСОБА_2 на суму 15000 грн, який отриманий потерпілим 15.10.22021.

Також вона вкотре 05.11.2021 здійснила грошовий переказ ОСОБА_2 на суму 15000 грн, однак ці кошти потерпілий відмовився забрати та у зв`язку із закінченням терміну зберігання їх було їй повернуто.

Таким чином, нею було відшкодовано потерпілому ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 000 грн під час розгляду кримінального провадження №12020090200000596 від 13.11.2020.

Просила розстрочити заборгованість на один рік у зв`язку з скрутним матеріальним становищем та тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2025 залучено до участі у цивільній справі за позовом МТСБ України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

У письмовихпоясненнях третяособа ОСОБА_2 вказав, що він звертався до МТСБ України із заявою про відшкодування витрат на лікування та у червні 2021 року відповідач відшкодувала йому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, оскільки він їй повідомив, що страхова компанія відповідно до розмірів, визначених у судовій практиці, не відшкодовує.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі. Додатково зазначив, що матеріали справи МТСБ України не містять заяв про відшкодування моральної шкоди, хоча законом передбачено відшкодування бюро моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що у червні 2021 року він отримав від відповідача кошти у розмірі 10 000 грн, які надійшли на його адресу, більше вона нічого йому не сплатила. Він отримав вказані кошти, бо йому необхідно було на операцію. Зазначив, що не домовлявся з відповідачем про відшкодування моральної шкоди та вони не визначали розмір такого відшкодування.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що відповідачем не доведено, що нею відшкодовано саме шкоду, завдану здоров`ю потерпілого. Зазначив, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в сумі 20 917,24 грн. Зазначила, що нею відшкодовано потерпілому ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 000 грн під час розгляду кримінального провадження. Вона намагалася відшкодувати кошти ОСОБА_2 , однак ним було заявлено значну суму коштів на відшкодування шкоди. Вона вирішила відшкодовувати кошти через поштовий переказ, бо потерпілому необхідно було кошти на операцію. Під час судового розгляду вона постійно вказувала, що має намір відшкодувати кошти. Вона відшкодувала кошти потерпілому ОСОБА_2 саме на лікування.

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено,що ухвалоюНадвірнянського районногосуду Івано-Франківськоїобласті посправі №348/1204/21від 05.12.2023,яка набралазаконної сили13.12.2023,звільнено ОСОБА_1 від кримінальноївідповідальності завчинення злочину,передбаченого ч.1ст.286КК України,напідставі п.2ч.1ст.49КК України-у зв`язкуіз закінченнямстроків давності. Кримінальне провадження №12020090200000596 від 13.11.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито. Цивільні позови ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , МТСБ України про стягнення 37000 грн матеріальної шкоди та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , МТСБ України про стягнення 115 309 грн матеріальної та 200 000 грн моральної шкоди залишено без розгляду.

Згідно ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області по справі № 348/1204/21 від 05.12.2023 обвинувачена ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020090200000596 від 13.11.2020 року, вчинила дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Зокрема встановлено, що 13.11.2020 року приблизно о 00 год. 20 хв. у темну пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Аudi А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася ділянкою дороги С090901 сполученням «Надвірна-Бистриця» по вул. Грушевського, що в м. Надвірна, Івано-Франківської області у напрямку с. Бистриця. Дана ділянка дороги із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків. У цей час назустріч ОСОБА_1 , зустрічною смугою руху, у напрямку до м. Надвірна рухався мотоцикл марки «Senke SК250GY-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_1 , маючи намір повернути ліворуч, проявила неуважність, не врахувала дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконалася у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не обрала безпечної швидкості руху, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надала дорогу зустрічному мотоциклу під керуванням ОСОБА_2 , а виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення із мотоциклом. При цьому, водій ОСОБА_1 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п. 10.1., згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.3., згідно якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п. 12.2., у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п.12.4., у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. В результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій мотоцикла марки «Senke SК250GY-5», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого травматичного перелому правої стегнової кістки, закритого перелому променевих кісток обох передпліч, що відповідно до висновку судово-медичного експерта № 58 від 17.03.2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння та викликали тривалий розлад здоров`я. Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на його лікування визнала.

Що стосується вимог потерпілого щодо стягнення моральної шкоди, цивільного позову ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження транспортного засобу (мотоцикла) та витрат на правову допомогу - заперечила з мотивів необґрунтованості таких вимог.

Представник ОСОБА_2 22.03.2021 відповідно до ст. 33, 33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 13.11.2020 близько 00 год 37 хв в Івано-Франківській області, в м. Надвірна, в якій автомобіль марки Audi, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 допустив зіткнення із мотоциклом марки Senke SK250GY-5 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до заяв представника ОСОБА_2 на виплату страхового відшкодування від 22.03.2021 надано реквізити для оплати та долучено квитанції до ПКО, товарного чеку, фіскальних касових чеків, квитанцій, рахунку-фактури, які підтвердження витрат лікування ОСОБА_2 на суму 43 682,35 грн та долучено сертифікат відповідності хірургічних імплантів для остеосинтезу ТОВ УЦМСП, а також заявлено до виплати 3 333,33 грн страхового відшкодування, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності.

Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» № 274 від 22.02.2022 на адвокатський запит наданий надано перелік медикаментів та виробів медичного призначення, придбаних за власний рахунок ОСОБА_2 ,за період перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні НЕМД, травматології, опіковому відділенні з 13.11.2020 по 02.12.2020.

Довідкою про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 21.02.2022 підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно перебував на лікуванні з 13.11.2020 по 02.12.2020 у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1446220 ОСОБА_2 визначено основний діагноз: політ травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин лобної ділянки (S.06.0) ЗТОГК. Забій правої легені. ДН ІІ-ІІІ ст (S28.7). Закритий перелом с/3 правої стегнової кістки зі зміщенням. Закритий перелом правої променевої кістки в т/м зі зміщенням. Закритий перелом лівої променевої кістки в т/м зі зміщенням. Множинні спадневі рани обох кистей (Т04.4), рвана рана шкіри прутня (S31/2) травматичний шок І ст.

Відповідно до розрахунку на виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 підтверджені витрати на лікування 42 594,66 грн. Розмір відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності, становить 3322,58 грн. Загальна сума до сплати 45 917,24 грн.

Згідно заявою про заміну банківських реквізитів №40907 від 05.06.2024 перерахування коштів просили здійснити на розрахунковий рахунок отримувача ОСОБА_2 .

Відповідно до пошуку інформації щодо статусу полісу та страховика станом на 13.11.2020 відсутня інформація щодо транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

Згідно довідки №1 від 06.06.2024 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потеплілих сума до сплати ОСОБА_2 становить 45 917,24 грн, з яких: витрати на лікування 42 594,66 грн; тимчасова втрата працездатності 3 322,58 грн.

Відповідно до розрахунку № 1 від 20.05.2024 лікаря-експерта відділу експертиз у справі МТСБУ № 75099. Заявлені витрати на лікування становлять 43242,16 грн, підтверджені - 42594,66 грн, в тому числі операція метало остеосинтезу.

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3.1/11191 від 13.06.2024 доручено управлінню фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_2 45 917,24 грн.

Згідно платіжною інструкцією №913271 від 14.06.2024 МТСБУ перерахувало ОСОБА_2 кошти у сумі 45 917,24 грн по справі № 75099, згідно наказу №3.1/11191 від 13.06.2024

Відповідно до повідомлення АТ «Укрпошта» у чаті перекази коштів № 0258803075 від 09.06.2021 на суму 10 000 грн та № 0261749146 від 08.09.2021 на суму 15 000 грн виплачено 26.06.2021 та 15.10.2021 відповідно.

Згідно копії заяви від 05.11.2021 на приймання адресного переказу №3/63 ОСОБА_1 відправлено на адресу ОСОБА_2 кошти в сумі 15 000 грн з повідомленням: «відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яке відбулося 13.11.2020.

Відповідно до листа АТ «Укрпошта» від 17.06.2025 товариство не має можливості надати інформацію щодо грошових (поштових) переказів з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Обставина отримання ОСОБА_2 коштів в загальній сумі 10 000 грн ним визнається та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Спірні відносини виникли з того приводу, що здійснення товариством відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не уклав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спонукає до відшкодування винуватцем в порядку регресу для МТСБ України виплаченої ним страхової суми третій особі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Відповідач при розгляді справи № 348/1204/21 та при розгляді цієї справи вину у вчиненні ДТП, яка відбулося 13.11.2020 за її участю та участю ОСОБА_2 визнала та не заперечувала завдання шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 .

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 1 Закону України «Про страхування», який був чинний станом на час подання заяви про виплату страхового відшкодування, передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 24.1-24.3 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Згідно ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно пп. «а», «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до наданого відповідачем повідомлення АТ «Укрпошта» у чаті перекази коштів № 0258803075 від 09.06.2021 на суму 10 000 грн та № 0261749146 від 08.09.2021 на суму 15 000 грн виплачено 26.06.2021 та 15.10.2021 відповідно. Однак такі повідомлення не містять даних про відправника та отримувача коштів, а АТ «Укрпошта» не має можливості надати інформацію щодо грошових (поштових) переказів з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Разом з тим, судом встановлено отримання ОСОБА_2 у червні 2021 року коштів від відповідача в загальній сумі 10 000 грн.

Таким чином, відповідачем не доведено отримання ОСОБА_2 коштів в сумі 15 000 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

При цьому, заперечуючи щодо часткового відшкодування відповідачем шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, сторона третьої особи посилається на те, що кошти в сумі 10 000 грн перераховано в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що під час розгляду кримінального провадження № 12020090200000596 від 13.11.2020 обвинувачена ОСОБА_1 цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на його лікування визнала. Щодо вимог потерпілого щодо стягнення моральної шкоди заперечила з мотивів необґрунтованості таких вимог.

При цьому, при розгляді цієї цивільної справи ОСОБА_2 зазначив, що не домовлявся з відповідачем про відшкодування моральної шкоди та вони не визначали розмір такого відшкодування за домовленістю між собою.

Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18) вказав, що по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Також судом встановлено, що 05.11.2021 ОСОБА_1 надсилала переказ на адресу ОСОБА_2 як відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яке відбулося 13.11.2020.

За таких встановлених обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 переказала ОСОБА_2 кошти в сумі 10 000 грн саме в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 відшкодовано потерпілому ОСОБА_2 10 000 грн, а підтверджені ОСОБА_2 витрати на лікування становлять 42 594,66 грн, відсутні підстави стягнення з неї як винної особи коштів у цьому розмірі в порядку зворотної вимоги (регресу).

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 35 917,24 грн сплаченого майнового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу).

В задоволенні решти вимог позову слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору, які зараховано до спеціального державного бюджету України.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та з неї слід стягнути на користь МТСБ України сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 368,55 грн

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, як вказують на дійсний майновий стан відповідача, наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду та можливість виконувати рішення згідно встановленого судом розстрочення виконання.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про стягнення сплаченого майнового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачене майнове відшкодування у розмірі 35 917,24 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять грн 24 коп.) грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачений судовий збір в сумі 2368,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02653.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 25.07.2025.