Рішення № 129087330, 25.07.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2646/25

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради, 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м.Павлоград, вул.Промислова, буд.13А, код ЄДРПОУ 03342250

до Приватного підприємства "Геолайф", 52600, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, смт.Васильківка, прову.Парковий, буд.4, офіс 11, код ЄДРПОУ 35213918

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Геолайф" про стягнення основної заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 16 856,71грн., 270,04рн. - інфляційних втрат, 46,44грн. - 3% річних, 5 650,06грн. - пені, а також судовий збір у розмірі 3 028,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №639 від 01.11.2023р. на відпуск теплової енергії для потреб опалення в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 27.05.2025р. позовну заяву залишено без руху.

28.05.2025р. до суду від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 29.05.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи..

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 24.07.2025р. відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (далі - Позивач) та Приватним підприємством «Геолайф» (далі - Відповідач) було укладено договір №639 від 01.11.2023 р. (далі - Договір) на відпуск теплової енергії для потреб опалення.

Відповідно до п. 1 Договору Виконавець зобов`язується надати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/ на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п.3 Договору - Інформація про споживача, адреса: 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, м. Павлоград, вулиця Центральна, буд.98. Опалювальна площа приміщення 72,98 кв. метрів.

Відповідно до п.7 Договору - Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 1 і 2 цього Договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньо-будинкових систем будівлі.

Згідно п.19 Договору - Плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги с постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. №830 (офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст.2507), - в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 р. №1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженим органом тарифу та обсягу її споживання.

Відповідно до п.20 Договору - Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу за 1 Гкал становить 4 582,44грн., включаючи ПДВ в сумі 763,74грн., затверджена рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради (далі - уповноважений орган) № 1301 від 13.09.2023 р.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.21 Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно п.23 Договору - споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу

Договір набирає чинності з моменту підписання 01.11.2023 року і діє протягом року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.38-39 Договору)

Листом №992 від 01.10.2024 Позивач повідомив Відповідача про те, що рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради №946/013-24 від 24.07.2024 року було змінено тариф на послугу Позивача. З 01.10.2024 року тариф на послугу за 1 Гкал становить 5 013,17грн, включно ПДВ в сумі 835,53грн. Новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін цього договору (а.с.10).

Також листом №1269 від 23.12.2024 Позивач повідомив Відповідача про те, що рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради №1881/0/3-24 від 18.12.2024 року було змінено тариф на послугу Позивача З 01.01.2025 року тариф на послугу за 1 Гкал становить 5 102,10грн, включно ПДВ в сумі 850,35грн. Новий Розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію

без внесення сторонами додаткових змін цього договору (а.с.11).

В період листопад 2024 р. - березень 2025 р. на виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу теплову енергію на суму 32 167,25грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами виконаних робіт(надання послуг) (а.с.14-27).

В указаних актах виконаних робіт (наданих послуг) визначений строк оплати спожитої теплової енергії протягом 3-х робочих днів.

Погашення цієї заборгованості Відповідачем відбувалося протягом періоду січень 2025р.- квітень 2025р., всього було сплачено Відповідачем 15 310,54грн. Таким чином рахунок за 31.01.2025р. в сумі 5 500,78грн. було сплачено частково і станом на 29.04.2025р. залишилась заборгованість в сумі 4 332,94грн.

З урахуванням заборгованості за січень 2025р. в сумі 4 332,94грн. та нарахуваннями за теплопостачання лютий - березень 2025р. в сумі 12 523,77грн. загальна сума заборгованості складає - 16 856,71, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо поставки й оплати теплової енергії протягом спірного періоду.

Правовідносини сторін у справі, що виникли в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовані, серед іншого, Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 (із змін. і доп.) "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон № 2189-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону № 2189-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Стаття 6 цього Закону визначає суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, до яких належать учасники правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг, у тому числі, з постачання теплової енергії - теплопостачальні організації.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг (п. 10).

Обов`язкам споживачів комунальних послуг кореспондують права виконавців цих послуг, визначені частиною першою статті 8 Закону № 2189-VIII, у тому числі: припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору (п. 5); звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору (п. 6).

За приписом частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону № 2189-VIII).

Частиною першою статті 17 Закону № 2189-VIII передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньо-будинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача (ч. 4 ст. 17 № 2189-VIII).

Стаття 21 Закону № 2189-VIII встановлює загальні вимоги до послуги з постачання теплової енергії.

Так, одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються також Законом України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про теплопостачання"). Зокрема, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198; Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830).

Пунктом 34 Правил № 830 передбачено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Згідно з пунктом 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 36 Правил № 830).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» (№ 2633 від 02.06.2005р.), споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається що, строк оплати є таким, що настав.

Докази оплати відповідачем спожитої протягом спірного періоду теплової енергії на суму 16 856,71грн. відсутні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 16 856,71грн. є законними й обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою, четвертою, шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 5 650,00грн.

Відповідно до п.32 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 1 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Перевіркою розрахунку пені судом арифметичних помилок не виявлено.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 46,44грн. також розраховані за загальний період з 01.01.2025 по 04.04.2025.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлено помилки у визначенні початкових дат їх нарахування на заборгованість за спірними актами, які є аналогічними помилкам, допущеним позивачем при розрахунку пені.

За результатом здійсненого судом перерахунку 3% річних арифметичних помилок не встановлено.

Заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 270,04грн, розраховані позивачем за загальний період із січня по квітень 2025 року.

Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіркою наданого розрахунку інфляційних втрат порушень не встановлено.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 028,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Геолайф", 52600, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, смт.Васильківка, прову.Парковий, буд.4, офіс 11, код ЄДРПОУ 35213918 на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради, 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м.Павлоград, вул.Промислова, буд.13А, код ЄДРПОУ 03342250 основну заборгованість у розмірі 16 856,71грн., 270,04грн. - інфляційних втрат, 46,44грн. - 3% річних, 5 650,06грн. - пені.

Стягнути з Приватного підприємства "Геолайф", 52600, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, смт.Васильківка, прову.Парковий, буд.4, офіс 11, код ЄДРПОУ 35213918 на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради, 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м.Павлоград, вул.Промислова, буд.13А, код ЄДРПОУ 03342250 судовий збір у розмірі 3 028,00грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.07.2025

Суддя С.П. Панна