Рішення № 129087249, 25.07.2025, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2025 року Справа № 903/530/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

ва участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м. Ковель

до Фізичної особи-підприємця Ховайла Анатолія Миколайовича, м. Ковель

про стягнення 21982,37 грн.,

в с т а н о в и в:

19.05.2025 сформовано в системі Електронний суд і зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву Підприємства теплових мереж Ковельтепло, в якій підприємство просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Ховайла Анатолія Миколайовича 21982,37 грн., з них: 10220,15 грн. заборгованості за теплову енергію, 10220,15 грн. пені, 1178,74 грн. збитків, завданих інфляцією, 363,33 грн. процентів річних.

Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву Підприємства теплових мереж Ковельтепло від 19.05.2025 залишено без руху; встановлено Підприємству теплових мереж Ковельтепло строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали доказів надіслання позовної заяви з додатками відповідачу.

28.05.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Волинської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 09.07.2025.

У судовому засіданні з 09.07.2025 було оголошено перерву до 23.07.2025.

22.07.2025 позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судові засідання не з`являвся. Ухвали суду надсилались відповідачу за адресою його реєстрації, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань : м.Ковель, вул. Гагаріна,41, проте повертались без вручення, причина повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення відповідачу ухвали суду рекомендованою кореспонденцією на його дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідача належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, тобто суду.

Відтак, справу було розглянуто за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 ГПК України.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 23.07.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/530/25 слід вважати 25.07.2025, коли було виготовлено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступні обставини.

Підприємство теплових мереж «Ковельтепло» створене на підставі рішення Ковельської міської ради від 20.10.1999 № 13/ 7 на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», чинного цивільного та господарського законодавства України.

Основним видом діяльності підприємства згідно п. 2 Статуту є забезпечення тепловою енергією населення та інших споживачів міста Ковеля.

Позивач - Підприємство теплових мереж Ковельтепло надає послуги з постачання теплової енергії житлового будинку по АДРЕСА_1 , у якому знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 45,4 кв.м., власником якого є відповідач - Ховайло Анатолій Миколайович.

Відповідач придбав приміщення, яке у подальшому переобладнав у стоматологічний кабінет, загальною площею 45,4 кв.м. 05 липня 2000 року на підставі договору купівлі - продажу квартири.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2025 відповідач - Ховайло Анатолій Миколайович зареєстрований як ФОП, основний вид діяльності якого - стоматологічна практика.

Придбаваючи приміщення в житловому будинку з централізованою системою опалення, відповідач був обізнаний з рівнем його благоустрою, а також повинен був передбачати необхідність оплати житлово - комунальних послуг.

У 2005 році нежитлове приміщення ФОП Ховайла Анатолія Миколайовича було від`єднане від мереж централізованого опалення.

З початку опалювального сезону 2022 2023 років ПТМ «Ковельтепло» здійснює нарахування за комунальні послуги усім без винятку споживачам відповідно до Закону України «Про житлово - комунальні послуги» №2189-УІІІ, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-УІІІ від 22.06.2017, Методики № 315 зі змінами та Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019.

21.09.2022 відповідачу було направлено рекомендований лист № 1/1692, яким його було повідомлено про те, що з початком опалювального сезону 2022 2023 років розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюватиметься у відповідності до Закону № 2119 та Методики № 315 зі змінами. При проведенні нарахувань за послугу з постачання теплової енергії для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення будуть нараховуватися витрати теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення ( ЗБП ) та витрати на опалення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкової системи будинку пропорційно до опалювальної площі приміщення.

Відповідач лист отримав 17.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4500602030781.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради « Про початок опалювального сезону 2022-2023 років» від 19.10.2022 №306 , рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради «Про припинення опалювального сезону 2022-2023 років» від 12.04.2023 № 92, рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради « Про початок опалювального сезону 2023-2024 років» від 12.10.2023 №343 , рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради «Про припинення опалювального сезону 2023-2024 років» від 29.03.2024 № 105 ПТМ «Ковельтепло» розпочинало і закінчувало опалювальні сезони в м. Ковелі, в тому числі й по вул. Незалежності, 51.

ПТМ « Ковельтепло» направляло відповідачу два примірники договору № 31 від 01.01.2022 з власником ( користувачем ) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується описом вкладення до цінного листа 4500601967461 від 24.01.2022 та накладною № 4500601967461.

Проте, на звернення ПТМ « Ковельтепло» з пропозицією укласти договір на оплату послуг відповідач не вчинив жодних дій.

02.07.2024 позивач на адресу відповідача направив претензію № 1229 з вимогою виконати зобов`язання з оплати у розмірі 8401,28 грн. у семиденний строк з моменту отримання вимоги.

Відповідач відповіді на претензію не надав.

15.04.2025 цінним листом №580 з описом вкладення ПТМ «Ковельтепло» направило відповідачу вимогу, копії договорів, копії рахунків, нарахування за надані послуги за жовтень 2022 року - лютий 2025 року. Керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, ПТМ «Ковельтепло» просило виконати зобов`язання у семиденний строк з моменту отримання вимоги та сплатити на рахунок ПТМ «Ковельтепло» заборгованість за відпуск теплової енергії в сумі 10220,15 грн. за період з жовтня 2022 року по лютий 2025 року, пеню в сумі 10220,15 грн, 1178,74 грн. інфляційні втрати, 363,33 грн. проценти річних, а разом 21982,37 грн.

Підтвердженням надіслання вимоги є копія накладної № 4500600054802 від 16.04.2025, копія опису вкладення у цінний лист 4500600054802 від 16.04.2025.

З роздруківки відстеження відправлення цінного листа з описом вбачається вбачається, що лист було повернуто 05.05.2025, причина повернення - за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, відповідач у добровільному порядку вартості спожитої теплової енергії не сплатив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

У процесі розгляду справи встановлено, що за період жовтень 2022 року лютий 2025 року позивач передав відповідачу теплової енергії на загальну суму 10220,15 грн., відповідач вартість спожитої за спірний період теплової енергії не оплачував, заборгованість на час розгляду справи становить 10220,15 грн. Фактично позивач заявив до стягнення з відповідача плату за теплову енергію, яка складається із плати на загальнобудинкові потреби.

Детальний розрахунок нарахувань за теплову енергію, передану у нежитлове приміщення відповідача, яке знаходиться у житловому будинку по вул. Незалежності, 51 в м. Ковелі, нарахування за надані послуги за період жовтень 2022 року лютий 2025 року, розрахунок нарахування за послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення по вул. Незалежності, 51 в м. Ковелі за період жовтень 2022 року лютий 2025 року, приєднано позивачем до позовної заяви - а.с.26 - 29.

У зв`язку з набранням чинності Законом України 1060-ІХ від 01.05.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», введенням в дію з 01.05.2019 нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ, та враховуючи приписи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 № 2119-VІІІ, змінився порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Порядок такого розподілу визначено:

- статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;

- Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.

Згідно з п.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання для споживачів", приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Нарахування за послуги з постачання теплової енергії проводяться на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 за № 1502/32954 (надалі - Методика).

Методикою передбачено порядок визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (надалі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі. Зокрема, Методикою передбачено що частину теплової енергії, спожитої будинком, розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.

Згідно з п.3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Методики для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

У цьому ж пункті зазначено, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358 внесено зміни у Методику і визначено додаткове поняття "загальнобудинкові потреби на опалення".

У п. 2 розділу І Методики наведено визначення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП), згідно з яким це - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Отже, загальнобудинкові потреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.

Оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а плата за ту частину теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять й витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.

Нарахування за обсяги спожитої теплової енергії відповідно до приписів Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Методики розподілу № 315 (зі змінами) після опломбування лічильника проводяться з урахуванням:

- нарахування плати за місця загального користування (далі - МЗК - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень);

- нарахування плати на загальнобудинкові потреби (далі - ЗБП на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення);

- втрати від транзиту;

- абонентської плати.

Як передбачено п. 12 розділу IV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.

Згідно з пунктом 8 розділу IV у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %.

Багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку; ч. 1 ст. 5 цього Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Враховуючи наведені приписи законодавства, кожен власник зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.

Нежитлове приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку по вул. Незалежності, 51 в м. Ковелі. Отже, нежитлове приміщення, власником якого є відповідач, є невід`ємною частиною житлового будинку за адресою: м.Ковель, Незалежності, 51, а відтак відповідач - ФОП Ховайло Анатолій Миколайович є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, а тому зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 висловив позицію, згідно з якою співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Споживач, приміщення якого обладнано індивідуальною системою опалення має оплатити надані послуги на забезпечення фукціонування внутрішньобудинкової системи індивідуального (автономного) централізованого опалення виконавцю послуг.

З огляду на викладене, факт відключення відповідача від мереж централізованого опалення не звільняє його від обов`язку брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

У ч.1 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Будинок по вул. Незалежності, 51 у м.Ковелі обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії СВТУ 11Т ( М»), заводський № 4013, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 24-1- 3К/552 від 29.05.2019, чинне до 29 травня 2023 року; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 5/2-396 від 20.08.2023, чинне до 19 липня 2027 року.

На підприємстві діяли тарифи, встановлені виконавчим комітетом Ковельської міської ради згідно з рішенням № 275 від 08.09.2022 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», згідно з рішенням № 300 від 14.09.2023 « Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», встановлені виконавчим комітетом Ковельської міської ради згідно з рішенням № 344 від 10.10.2024 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води».

Нарахування плати за теплову енергію проведено позивачем відповідно до встановлених тарифів рішеннями ради та виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У постанові від 06 листопада 2018 року у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Пунктом 2 ч. 5 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Таким чином, відповідач, як власник нежитлового приміщення за адресою: м.Ковель, вул. Незалежності, 51, у період з жовтня 2022 року по лютий 2024 року зобов`язаний був здійснювати оплату за фактично надані послуги теплопостачення, й в тому числі на загальнобудинкові потреби на опалення.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 10220,15 грн. на час розгляду справи не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.

Враховуючи те, що позивач надав послуги з постачання теплової енергії житлового будинку по вул. Незалежності, 51 в м. Ковелі, у якому знаходиться й нежитлове приміщення, належне відповідачу, а відповідач вартості фактично наданих послуг з оплати вартості теплової енергії не оплатив, , вимога позивача про стягнення з відповідача 10220,15 грн. заборгованості, яка складається із плати на загальнобудинкові потреби, обґрунтована і підлягає до задоволення.

У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 10220,15 грн. пені, 363,33 грн. процентів річних, 1178,74 грн. збитків, завданих інфляцією.

До позовної заяви позивач приєднав розрахунки (а.с.30 32), з яких вбачається, що нарахування проведені:

- 10220,15 грн. пені за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року;

- 363,33 грн. процентів річних за період з грудня 2022 року по березень 2025 року;

- 1178,74 грн. збитків, завданих інфляцією, за період з грудня 2022 року по лютий 2025 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договору про надання послуги з постачання теплової енергії у спірний період між сторонами укладено не було, конкретного строку оплати вартості спожитої теплової енергії узгоджено також не було.

Вимогу про оплату заборгованості за теплову енергію у розмірі 10220,15 грн. у семиденний строк з моменту отримання вимоги позивач надіслав відповідачу лише 15.04.2025.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 363,33 грн. процентів річних за період з грудня 2022 року по березень 2025 року; 1178,74 грн. збитків, завданих інфляцією, за період з грудня 2022 року по лютий 2025 року не підлягає до задоволення, оскільки позивач у встановленому законом порядку не довів факту прострочення оплати за період, за який заявлено проценти та інфляційні. .

Вимога позивача про стягнення з відповідача 10220,15 грн. пені за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року також не підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, сторонами не було узгоджено розміру пені, оскільки у період, за який стягується плата, не було укладено договору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 1407,72 грн., слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ховайла Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 97 А, код ЄДРПОУ 30514446)

- 10220 грн. 15 коп. заборгованості за теплову енергію.

- 1407 грн. 72 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 10220 грн. 15 коп. пені, 363 грн. 33 коп. процентів річних; 1178 грн. 74 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 25.07.2025.

Суддя І. О. Якушева