Вирок № 129080009, 02.07.2025, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/419/25

Провадження № 1-кп/669/52/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір?я Хмельницької області кримінальне провадження №12025244060000254 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лепесівка Білогірського району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовозобов`язаного, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 336 КК України до позбавлення волі на строк три роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2025 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку, що по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень батькові ОСОБА_5 , тримаючи у правій руці пластиковий ліхтарик, наніс ним один удар в область лівої тім`яної ділянки голови ОСОБА_5 , тим самим вчинивши діяння , що має ознаки фізичного насильства як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Внаслідок застосування фізичної сили ОСОБА_4 відносно батька ОСОБА_5 , останній отримав тілесне ушкодження у вигляді рани в лівій тім`яній ділянці голови, яке за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 18 квітня 2025 року близько 14 години 05 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку що по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень матері ОСОБА_6 , тримаючи у правій руці пластиковий ліхтарик, наніс ним один удар в область тильної поверхні лівої кисті ОСОБА_6 , тим самим вчинивши діяння , що має ознаки фізичного насильства як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Внаслідок застосування фізичної сили ОСОБА_4 відносно матері ОСОБА_6 , остання отримала тілесне ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні лівої кисті, яке за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як спричинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що 18 квітня 2025 року в ході суперечки із батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заподіяв їм тілесні ушкодження з приводу належних йому грошових коштів.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду, з`ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає за можливе обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючи даних, які долучені до матеріалів кримінального провадження, а також роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку. Обвинувачений проти цього не заперечив, пояснив, що йому зрозумілі положення ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся.

Таким чином, на підставі наведеного, з урахуванням визнавальних показань обвинуваченого, досліджених в судовому засіданні характеризуючих матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я повністю доведена і його дії вірно кваліфіковані відповідно за ч. 2 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України кваліфікується як кримінальний проступок, раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, є визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та рецедив кримінальних правопорушень.

Окрім цього, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги надану органом пробації досудову доповідь щодо останнього, згідно якої виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк не можливе через високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а також даних про особу обвинуваченого, який щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів громадян, що буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого.

Остаточне покарання суд призначає за правилами ст. 71, 72 КК України, тобто за сукупністю вироків, при цьому, покарання, у виді штрафу, підлягає самостійному виконанню.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 65,125 КК України, ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,00 грн.).

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків із врахуванням вироку Білогірського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року та цього вироку, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень.

Згідно із ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом 30 днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_7