Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 583/5844/24
2-з/583/24/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2025 року Охтирський міськрайонний суду Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки Кудіна О.М.
представника відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Кудіна Олександра Михайловича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
УСТАНОВИВ:
25.11.2025 представник позивачки звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить встановити факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 03.09.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який загинув внаслідок поранення ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини в с. Роботине Пологівського району Запорізької області.
06.12.2024 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
22.07.2025 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Кудіним О.М. подано заяву про забезпечення позову, за якою просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення виплати в розмірі 15000000,00 грн матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 , призначену рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, до завершення розгляду судом справи №583/5844/24 та набрання рішенням законної сили. Вимоги за заявою обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 , як жінка з якою загиблий військовослужбовець ОСОБА_4 проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі, має право на отримання одноразової грошової допомоги, яку на даний час одноособово отримує мати загиблого ОСОБА_3 , яка є відповідачкою за даним позовом. Враховуючи, що у випадку позитивного рішення у даній справі позивачці буде належить право на 7,5 млн. гривень, які вже через два місяці почне отримувати відповідачка, що унеможливить виконання судового рішення, представник позивачки звернувся з даною заявою про забезпечення позову.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заяву про забезпечення позову та просили задовольнити.
Вивчивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно з ч. 3 ст.150ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови ПленумуВСУ №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 03.09.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , який загинув внаслідок поранення ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини в с. Роботине Пологівського району Запорізької області.
Відповідно до змісту п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28 лютого 2022 року, установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98Закону України«Про Національнуполіцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98Закону України«Про Національнуполіцію» та пункті 4 статті 16-1Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Згідно з п. 25 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 за №646, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її отриманням звертаються інші особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, або в судовому порядку між цими особами.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або між особами та органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення та отримання та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, тимчасово зупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 визначено, що після набрання чинності Законом №2147-VIII частини першу, другу статті 149ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».
Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно, не завжди може бути доречним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише в сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішення немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову».
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, тому заявлені вимоги про забезпечення позову шляхом зупинення виплат є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивачки, а відтак й порушить її права на судовий захист.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виплати матері загиблоговійськовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ,що призначенарішенням комісіїМіністерства оборониУкраїни зрозгляду питань,пов`язаних ізпризначенням івиплатою одноразовоїгрошової допомогита компенсаційнихсум,до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №583/5844/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 25 липня 2025 року.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко
Судове рішення № 129078485, Охтирський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 24.07.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 583/5844/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: