Ухвала суду № 129075272, 16.07.2025, Зміївський районний суд Харківської області

УХВАЛА

про арешт тимчасово вилученого майна

Справа № 621/2231/25

Провадження № 1-кс/621/359/25

16 липня 2025 року м. Зміїв Харківської області

Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи клопотання слідчого відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 ,

про арешт тимчасово вилученого майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025221260000268 від 21.05.2025, внесеного до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1, частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 21.05.2025 до чергової частини ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшла заява, про те, що гр. ОСОБА_5 займається збутом наркотичних засобів на території Зміївської ОТГ Чугуївського району Харківської обл.

21.05.2025 відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000268 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на території Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області займається незаконним збутом наркотичних засобів.

В ході допиту свідків було встановлено, що ОСОБА_6 вже тривалий час являється наркозалежним у зв`язку з чим перебуває на замісній підтримувальній терапії та отримує медичний препарат «Метадон», який містить у своєму складі наркотичний засіб. Зазначені медичні препарати окрім особистого вживання він також і продає, а саме по 1000 гривень за 1-у медичну пластину (блістер), в якій міститься 10 таблеток. Крім того, в ході допитів встановлено, що ОСОБА_6 продає медичний препарат «Метадон», при цьому збут наркотичного засобу він здійснює за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, закупною особою за видані їй грошові кошти в сумі 1000 гривень було придбано у ОСОБА_6 та добровільно видано, згідно висновку експерта № СЕ-19/121-25/16696-НЗПРАП від 02.07.2025, 10 (десять) таблеток масою 5,0640 г., які містять у своєму складі метадон, який віднесено до наркотичний засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону становить 0,2490 г.

Крім того в ході подальшого досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_6 продовжує займатись незаконним збутом наркотичного засобу - метадон.

У зв`язку з цим 02.07.2025 за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221260000348 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає сам, за місцем свого проживання незаконно зберігає наркотичні засоби з метою збуту та грошові кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

11.07.2025 слідчим суддею Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_7 по справі № 621/2200/25 винесено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.07.2025 під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено наступні предмети:

1. Мобільний телефон ТМ Redmi 8А imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , в якому міститься сім-карта мобільного оператору «Водафон» з номером НОМЕР_3 , який було поміщено та опечатано до сейф-пакету НПУ «WAR 1249299» з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії;

2. Три патрони калібру «5x45» з маркуванням на капсулі «270 96», які було поміщено та опечатано до сейф-пакету НПУ «WAR 1249304» з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії;

3. Грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень серія та номер ЕЖ 9344222, яку було поміщено та опечатано до сейф-пакету НПУ «WAR 1249305» з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії.

Оскільки вище вказане майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення та є речовим доказом по справі, посилаючись на положення статтями 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий просить накласти арешт на вище зазначене майно, яке було тимчасово вилучене під час проведення огляду місця події, з метою забезпечення збереження речових доказів, та яке може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (а у визначених законом випадках - дізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття судом необхідних заходів для забезпечення явки в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.

Вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає наступне:

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, до повноважень слідчого судді - судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно ч. ч. 3-5 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься, зокрема й арешт майна, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

В обґрунтування доводів клопотання слідчим надано копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12025221260000268 від 22.05.2025 за попередньою правовою кваліфікацією за ч.ч.1, 2 статті 307 Кримінального кодексу України, копію повідомлення про підозру, ухвали слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області, протоколу обшуку, постанови про визнання предметів в якості речових доказів та передачу їх на зберігання (а.с.1-11).

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За змістом частини 3 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 11 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У клопотанні слідчий вказав, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході огляду місця події, є збереження речових доказів, а саме запобігання їх приховуванню, знищенню, перетворенню, відчуженню. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення, яке може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Згідно вимог пунктів 1, 3 частини 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

Санкцією за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, в зв`язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно, а саме: мобільний телефон та грошову купюру, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Крім того, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-XII, не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Положеннями Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом органів державної влади від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125, передбачено, що у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов`язані вилучати, зокрема, предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання) та визначено, що до вилучених з обігу належать:

-предмети, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України;

-предмети, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством;

-документи, визначені законодавством та іншими нормативними актами.

Оскільки вилучені в ході огляду місця події від 15.07.2025 предмети належать до вогнепальної зброї та бойових припасів, обіг яких заборонено законом, таке майно за змістом кримінально-процесуального закону не вважається тимчасово вилученим майном і не може бути повернуто особі, у якої було вилучено.

Таким чином, необхідність накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події вогнепальну зброю та бойових припасів відсутня, оскільки вони не є майном, перелік якого визначений ч.10 статті 170 КПК України, та не потребують застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Аналогічною є позиція Кримінального касаційного суду Верховного Суду, який у своїх постановах неодноразово зауважував, що вогнепальна зброя та боєприпаси, які зберігаються без передбаченого законом дозволу, належать до предметів, які вилучені законом з обігу, а тому не можуть вважатися тимчасово вилученим майном і не потребують накладення на них арешту слідчим суддею.(справи № 233/5393/20, 178/1051/22)

Відповідно до ч.1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя вважає, що в частині накладення арешту на патрони клопотання є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо відомостей про факт вчинення кримінального правопорушення та наявність підстав вважати тимчасово вилучене майно доказами в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно, на думку суду, є розумним і співмірним завданням кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України,СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Керуючись статтями 2, 7, 16, 98, 107, 131, 170-175, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно:

-мобільний телефон ТМ Redmi 8А imeil: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , в якому міститься сім-карта мобільного оператору «Водафон» з номером НОМЕР_3 , який було поміщено та опечатано до сейф-пакету НПУ «WAR 1249299»;

-грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень, серія та номер ЕЖ 9344222, яку було поміщено та опечатано до сейф-пакету НПУ «WAR 1249305»,

які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

який полягає у забороні відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим відділу поліції, на якого покладається обов`язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт.

Роз`яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому ст.174 КПК України.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому (дізнавачеві), прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Текст ухвали складено 16.07.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1