Рішення № 129070361, 24.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14536/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Лебедь В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 01.10.2024 року №15001-79776986-2024-1 та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), у якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.10.2024 №15001-79776986-2024-1 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за шкоду життю (в результаті смерті ОСОБА_2 ), передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги, відповідно до приписів Закону України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України" від 20.03.2023 року №2980-ІХ на підставі його заяви від 19.09.2024 року №12892.

Ухвалою від 13.05.2025р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, надання оскаржуваного рішення від 01.10.2024 року №15001-79776986-2024-1.

22.05.2025 року (вх. № ЕС/50733/25) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 23.05.2025 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив представником позивача зазначено, що внаслідок збройної атаки рф на об`єкт критичної інфраструктури загинула дружина ОСОБА_1 . З підстав, передбачених Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» позивач звернувся до Головного управління ПФУ із заявою про виплату йому грошової допомоги. За результатом витребування інформації позивач встановив, що йому відмовлено у виплаті такої допомоги з підстав того, що ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» станом на момент подій не був включений до реєстру об`єктів критичної інфраструктури і не набув даним об`єктом правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Позивач із вказаними підставами для відмови не погоджується, адже згідно критеріїв критичності ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» підпадає під статус критичного підприємства.

Відповідач 09.06.2025 року надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування власної позиції представник відповідача вказав, що під час дослідження питання відповідності наданої заяви фактичним обставинам та підставам для надання допомоги управлінням встановлено, що ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» станом на момент подій не був включений до реєстру об`єктів критичної інфраструктури і не набув даним об`єктом правового статусу об`єкта критичної інфраструктури. З огляд на вказане, у здійсненні виплати відмовлено обґрунтовано.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 06.07.1996 року.

ОСОБА_2 з 10.08.1995 року працювала у Державному підприємстві «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» (далі - ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»). Згідно запису із її трудової книжки серія НОМЕР_3 зазначено, що ОСОБА_2 прийнято касиром КОП в Іллічівський морський торгівельний порт (запис №2)

Згідно запису № 13 згідно наказу Міністерства інфраструктури У країни Іллічівський морський торгівельний порт з 29.06.2016 року офіційно перейменовано у державне підприємство МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК».

Згідно запису №18 ОСОБА_2 переведено комірником контейнерного комплексу Зернового морського терміналу на підставі наказу № 2/0 від 01.01.2024 р.

Згідно запису №19 роботу припинено у зв`язку із смертю п.8-2 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу №285/0-2 від 10.07.2024 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, який стався 04 липня 2024 року о 16 годині 40 хвилин в Державному підприємстві «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» від 29.08.2024 р. встановлено наступне:

« 04 липня 2024 року відповідно до встановленого режиму роботи з 08 год. 00 хв. працівники ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»,... комірник контейнерного комплексу Зернового морського терміналу - ОСОБА_2 приступили до виконання посадових обов`язків. Приблизно о 16 год. 37 хв. на території Одеської області була оголошена повітряна тривога, про що працівники контейнерного комплексу Зернового морського терміналу дізнались з мобільних додатків та гучномовця. Покинувши робочі кабінети в адмінбудівлі, працівники вирушили коридорами до укриття, але раптом пролунав потужний вибух. Внаслідок вказаного обстрілу 1 особа загинула та 7 отримали поранення різного ступеня тяжкості, зокрема і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

04.07.2024 о 17:00 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлена бригадою швидкої медичної допомоги до відділення екстреної медичної допомоги КНП «Чорноморська лікарня». Була оглянута та відібрані зразки крові для дослідження на вміст алкоголю. Госпіталізована до відділення анастезіології з палатами інтенсивної терапії.

Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007року «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» травма отримана ОСОБА_2 , за ступенем важкості попередньо кваліфікована як важка.

За результатами токсикологічного дослідження КНП «Одеський обласний центр психічного здоров 'я» Одеської обласної ради від 09.07.2024 №584 - етанолу не виявлено.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. Причина смерті: «Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та сколків» (лікарське свідоцтво про смерть від 07.07.2024 №249 КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи»).

Відомості про членів сім`ї потерпілого, які перебувають на його утриманні - ОСОБА_1 , 1972 р.н., чоловік, інвалід 3 групи.»

Відповідно до Відомостей про нещасний випадок на виробництві від Управління Служби безпеки України в Одеській області надана інформація Вих. №6342/ПД/1-24 від 13.08.2024 року були встановлені аналогічні обставини.

19.09.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою на отримання виплати на підставі Закону № 2980-ІХ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (реєстраційний номер заяви №12892).

01.10.2024 р. рішенням №15001-79776986-2024-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю ОСОБА_2 як працівнику об`єкту критичної інфраструктури за зверненням ОСОБА_1 . У якості підстав для прийняття рішення вказано, що ДП «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» станом на момент подій не був включений до реєстру об`єктів критичної інфраструктури і не набув даним об`єктом правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України" (далі - Закон N 2980-IX) спрямований на підтримку деяких категорій осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі (смерті) зазначених осіб - на підтримку членів їхніх сімей.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю мають особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» передбачено, що у разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується членам їхніх сімей.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу;

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 2 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» передбачено, що одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється у таких розмірах:

1) особам з інвалідністю I групи - 800 тисяч гривень;

2) особам з інвалідністю II групи - 500 тисяч гривень;

3) особам з інвалідністю III групи - 200 тисяч гривень;

4) у разі загибелі (смерті) - 1 мільйон гривень.

Статтею 3 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» «Призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю» визначено наступне:

1. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується за рішенням органу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Визначений Кабінетом Міністрів України орган безоплатно в порядку електронної взаємодії отримує необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Порядок отримання інформації з реєстрів та інформаційних баз даних визначається розпорядником персональних даних, що містяться у відповідних реєстрах або базах даних.

2. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю особам, зазначеним у частині третій статті 1 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення і виплату, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї із зазначених осіб від призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений частиною п`ятою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення і виплату такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, в рівних частках.

Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю особам, зазначеним у частині третій статті 1 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим частини четвертої статті 1 цього Закону.

У разі відмови однієї із осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений частиною п`ятою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення і виплату такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, в рівних частках.

Відмова від отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, не допускається.

Особи, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, можуть відмовитися від її призначення та виплати шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Особам, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, її призначення і виплата здійснюються незалежно від реалізації права на призначення і виплату такої допомоги іншими особами, зазначеними у частині третій статті 1 цього Закону.

3. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються згідно із законодавством.

4. Якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров`ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом.

5. Особи, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

6. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок у частині прийняття адміністративних актів має відповідати положенням Закону України "Про адміністративну процедуру".

7. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

8. Відшкодування витрат державного бюджету на виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю здійснюється за рахунок стягнення цієї суми з держави-агресора відповідно до принципів і норм міжнародного права.

В свою чергу статтею 4 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» визначено підстави, у разі виникнення яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю не здійснюються, а саме:

1. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю особі, а у разі її загибелі (смерті) - членам її сім`ї, не здійснюються:

1) якщо загибель (смерть), поранення, каліцтво, контузія, захворювання, які призвели до інвалідності, є наслідком:

вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення;

алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення до самогубства, встановленого судом);

2) у разі подання завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю.

2. Одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення і виплату та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 06.07.1996 року.

Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку, який стався 04 липня 2024 року о 16 годині 40 хвилин в Державному підприємстві «МОРСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ЧОРНОМОРСЬК» від 29.08.2024 р. встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок ракетної атаки ІНФОРМАЦІЯ_4.

Суд наголошує, що стаття 4 Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» визначає вичерпний перелік підстав, у разі виникнення яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю не здійснюються.

Проте в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.10.2024 №15001-79776986-2024-1 не міститься посилань на жодну з підстав зазначених у цій статті.

Суд критично ставиться до посилань пенсійного органу щодо відсутності статусу об`єкта критичної інфраструктури з огляду на таке.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16 листопада 2021 року № 1882-ІХ об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

19.02.2025 р. у зв`язку із наданням правової допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Коцюбою Тетяною Миколаївною було надіслано адвокатський запит 19/02/2025.3 від 19 лютого 2025 до МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ щодо належності станом на 04.07.2024 року ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», де працювала загибла, до об`єктів критичної інфраструктури (копія додається).

21.02.2025 р. було отримано відповідь на адвокатський запит Вих. № 4153/31/10-25 від 21.02.2025, виданий Міністерством розвитку громад та територій України, відповідно до якого підтверджено інформацію щодо належності ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» до об`єктів критичної інфраструктури (належним чином засвідчена копія додається), а саме зазначено що: «станом на 04.07.2024 підприємство (в розумінні відповіді ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»), як оператор критичної інфраструктури, ВКЛЮЧЕНО до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури сектору транспорту і пошти, який затверджено наказом Міністерства від 01.06.2023 № 32/ДСК «Про затвердження секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури сектору транспорту і пошти» (у редакції наказу від 21.05.2024 № 29/ДСК (із змінами)).»

Постановою Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020 року «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» (в редакції, чинній від 16.01.2024 року №48, далі - Постанова №1109) затверджено Перелік об`єктів критичної інфраструктури, серед яких в розділі 9 «Транспорт і пошта» вказана « 5) морський та внутрішній водний транспорт», а саме обслуговування суден, що заходять до морських, річкових портів (терміналів) України, пасажирів, вантажів (вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування, зберігання, перевезення вантажів, пасажирів).

При цьому, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»» (Код ЄДРПОУ 01125672) та Акту спеціального розслідування групового нещасного випадку (наявний в матеріалах справи) основним видом діяльності ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»» згідно КВЕД є: 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту.

Тобто, попри відсутність відомостей про ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК»» у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, на його працівників, що постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації, поширюються норми Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», та передбачено призначення та виплата грошової допомоги.

Суд звертає увагу, що внесення відомостей щодо пору до Реєстру - це в першу чергу обов`язок держави в особі її виконавчих органів. Згідно секторального переліку ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» належить до об`єктів критичної інфраструктури.

Суд з цього приводу враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року по справі №912/2797/21, згідно якого зазначено, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевказані обставини справи суд доходить до висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду її життю та здоров`ю, завдану внаслідок військової агресії РФ проти України як працівнику об`єкту, що визначений військової адміністрацією як критично важливий для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не може залежати від бездіяльності оператора критичної інфраструктури разом та секторального органу у сфері захисту критичної інфраструктури, яка виразилась у несвоєчасному проведенні категоризації об`єкту критичної інфраструктури та внесенні відомостей щодо такого об`єкту до Реєстру.

Інших обставин, які б перешкоджали позивачу в отриманні грошової допомоги, судом не встановлено.

З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.10.2024 №15001-79776986-2024-1 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за шкоду життю (в результаті смерті ОСОБА_2 ), передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України».

Суд констатує, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерію законності, та порушує право позивача на отримання належної йому допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги, відповідно до приписів Закону України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України" від 20.03.2023 року №2980-ІХ на підставі його заяви від 19.09.2024 року №12892.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Крім цього, представник позивача просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заперечення з боку відповідача не надходили.

Адже, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року 3 028 гривень. Також статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено в 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 8 000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 48,00 гривень.

Таким чином, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. становить 6,6 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 2,5 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 416 годин роботи.

Між адвокатом Коцюбою Тетяною Миколаївною (представником позивача) та ОСОБА_1 (позивачем) було укладено ДОГОВІР № 20/01/2025-1 про надання правничої допомоги від 20 січня 2025 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 та п. 3 укладеного Договору:

« 1. Адвокат бере зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу по представництву/захисту інтересів Клієнта в рамках адміністративної справи про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання зробити певні дії.

3. Вартість правничої допомоги, яку Адвокат надає Клієнту підлягає узгодженню Сторонами в окремих Додаткових угодах.»

20.01.2025 року між адвокатом Коцюбою Тетяною Миколаївною (представником позивача) та ОСОБА_1 (позивачем) було укладено ДОДАТКОВУ УГОДУ №1 до договору № 20/01/2025 про надання правничої допомоги від 20.01.2025 року.

Згідно наданого детального опису правничих робіт в рамках договору №20/01/2025-1 про надання правничої допомоги від 20.01.2025 року та додаткової угоди від 20.01.2025 року, виконаних адвокатом Коцюбою Тетяною Миколаївною:

1) Підготовка та направлення адвокатського запиту Вих.19/02/2025.3 від 19 лютого 2025 року до МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ (запит та відповідь наявні в матеріалах справи);

2) Підготовка та направлення позову про ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії;

3) Підготовка та направлення адвокатського запиту Вих.14/05/2025.1 від 14 травня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідь наявна в матеріалах справи) та фізичне отримання відповіді (запит та відповідь наявні в матеріалах справи);

4) Підготовка та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви (оплата судового збору та фізичне подання документів до Одеського окружного адміністративного суду);

5) Підготовка та направлення адвокатського запиту Вих.26/05/2025 від 26 травня 2025 року до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (запит та відповідь наявні в матеріалах справи);

6) Підготовка та направлення адвокатського запиту Вих.02/06/2025.1 від 02 червня 2025 року до МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ (запит та відповідь наявні в матеріалах справи);

7) Підготовка та направлення відповіді на відзив (подання через електронний суд).

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов`язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 20 000,00 грн є значно завищеною та нерозумною.

Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 10 000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення від 01.10.2024 року №15001-79776986-2024-1 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.10.2024 №15001-79776986-2024-1 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за шкоду життю (в результаті смерті ОСОБА_2 ), передбачену Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги, відповідно до приписів Закону України "Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України" від 20.03.2023 року №2980-ІХ на підставі його заяви від 19.09.2024 року №12892.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2025 р.

Суддя О.М. Тарасишина