Рішення № 129069141, 24.07.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2025 р. справа № 300/1604/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті та до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.02.2025 №094380.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірною постановою позивача притягнуто до відповідальності, яка передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, на думку позивача, така постанова від 25.02.2025 №094380 є безпідставною, необґрунтованою та незаконною, оскільки ОСОБА_1 у спірних відносинах не є автомобільним перевізником, тобто суб`єктом відповідальності за вищевказаною нормою закону. Так, за його доводами, на момент проведення посадовими особами Укртрансбезпеки рейдової перевірки, він здійснював перевезення власного майна для особистих потреб, а тому доводи відповідачів у постанові та акті про відсутність протоколу перевірки і адаптації тахографа не заслуговують на увагу. В той же час, відповідач ні у ході рейдової перевірки, ні під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не здобув доказів, які б свідчили про перевезення ОСОБА_1 вантажу 15.01.2025 на комерційній основі (за плату) на замовлення фізичних та/або юридичних осіб.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем вимоги ухвали виконано та надано суду текст позовної заяви із усуненими недоліками, зокрема, відповідачем визначено тільки Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач).

У зв`язку із цим, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.03.2025. Представник відповідача зазначила, що при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевірено транспортний засіб марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом BODEX, номерний знак НОМЕР_2 на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання внутрішніх перевезень вантажів та виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН №33 від 15.01.2025 виявлено відсутність документів, передбачених ст. 48 особистої картки водія чи роздруківки даних режиму праці і відпочинку з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 . Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті від 15.01.2025 №077688, на підставі якого винесено спірну постанову №094380 від 25.02.2025. Відповідач, пославшись на ст. 60 Закону №2344-ІІІ, зазначає, що за відсутності документів, зокрема, особистої карти водія, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (тобто для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Наголошено, що позивач є автомобільним перевізником в розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» і в разі, коли надає послуги з перевезення, і в разі, коли перевозить вантаж для власних потреб, а тому, на думку відповідача, твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, не відповідає дійсності». Окрім цього, представник зауважила, що ФОП ОСОБА_1 є зареєстрованим суб`єктом господарювання та 15.01.2025 під час рейдової перевірки було встановлено факт перевезення вантажу 24 тони піску, що повністю відповідає видам діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця. Отже, позивач повинен нести відповідальність на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» як автомобільний перевізник, незалежно від того, як ним здійснювалось перевезення вантажу на договірних умовах чи для власних потреб задля забезпечення ведення господарської діяльності в межах зареєстрованих КВЕДІВ. В той же час, відмічено, що в даному спірному випадку не мало місце «перевезення вантажів фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв», оскільки з аналізу наданої під час перевірки ТТН №38 від 15.01.2025 слідує, що позивач здійснював вказане перевезення не як фізична особа, а як фізична особа-підприємець, зокрема в ТТН зазначено дані автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 та вантажоодержувача ФОП ОСОБА_1 . Також звернуто увагу, що надана позивачем до позовної заяви ТТН №38 від 15.01.2025 (де позивач вказаний як фізична особа), зміст якої відрізняється від тої ТТН №38 від 15.01.2025, що подавалася під час рейдової перевірки позивачем як водієм, не повинна братися до уваги, оскільки її не було пред`явлено під час рейдової перевірки. Отже, на думку відповідача, надання позивачем до позовної заяви накладної з іншим змістом, не свідчить про її існування під час рейдової перевірки 15.01.2025. Із урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 46-65).

07.04.2025 судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти аргументів відповідача та просив їх відхилити через їх безпідставність і необґрунтованість. Зокрема, зазначено, що 15.01.2025 позивач здійснював перевезення вантажу (піску) власним транспортом для особистих потреб, а розвантажував пісок на площадці свого товариша. Також позивач підтвердив, що до позову дійсно долучив іншу накладну, ніж ту, що пред`являв при перевірці, оскільки у попередній була допущена помилка, а саме неправильно вказана ціна піску, а тому її виправили. Також у накладній помилково зазначено позивача як «ФОП» (а.с. 89-91).

14.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких стосовно доводів позивача, що при виконанні перевезень він не підпадав під дію пункту 1.4 Положення №340, зазначено, що матеріали перевірки підтверджують, що позивач здійснював перевезення не як фізична особа, а як фізична особа-підприємець, оскільки підпис позивача як водія та автомобільного перевізника стоїть в наданій ним при перевірці ТТН №38 від 14.01.2025, а отже його аргументи щодо його статусу в даному перевезенні як фізичної особи, на думку відповідача, є невмотивованими. Також наголошено що носієм доказової інформації щодо встановлених обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки. У даному випадку на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є Позивач як ФОП. Відповідач вважає, що доводи, зазначені у відповіді на відзив позивачем, є необґрунтованими та такими, що зводяться до того, щоб уникнути відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 93-98).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідач заперечення щодо їх задоволення, встановив наступне.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с. 66) та направлення на рейдову перевірку (а.с. 67) старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області 15.01.2025 в Івано-Франківській області, на а/д Н-09 «Мукачево-Львів», с. Вербилівці проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема транспортного засобу марки МАN, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 .

За наслідком проведеної перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 15.01.2025 №077688, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення вантажного перевезення згідно ТТН №38 від 15.01.2025 виявлено відсутність документів, передбачених ст. 48, а саме особистої картки водія чи роздруківки даних режиму праці і відпочинку з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 3 частина 1 (а.с. 55).

Надалі відповідачем направлено ОСОБА_1 повідомлення від 28.01.2025 за №9085/29/24-25, в якому останнього запрошено для розгляду справи про порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виявленого під час проведення рейдової перевірки. Повідомлено, що розгляд справи відбудеться 25.02.2025 з 9 до 11 години у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тополина, 3 (а.с. 69).

Вказане повідомлення відправлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ОСОБА_1 18.02.2025, про що міститься відповідна відмітка і підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 70).

Проте, на розгляд справи позивач не з`явився, протилежного матеріали справи не містять.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті 25.02.2025 за виявлене порушення, на підставі акту перевірки від 15.01.2025 №077688, абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнято постанову №094380, згідно якої до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн (а.с. 72).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №094380 від 25.02.2025 направлена позивачу супровідним листом від 26.02.2025 за №18585/3.6/24-25 (а.с. 71).

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідача, вважаючи її такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без наявності на те обґрунтованих підстав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закон України №2344).

Відповідно до положень ст. 6 вказаного Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону №2344-ІII, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та ін.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (надалі Порядок №1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 1 Закону України №2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (надалі Порядок №1567).

Відповідно п. 2 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених ст. ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог ст. ст. 53, 56, 57 і 59 Закону, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п. 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. права про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що відповідачем 25.02.2025 розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094380 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та у зв`язку із його неявкою правомірно розглянув справу без його участі.

За змістом ст. 34 Закону України №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Так, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є зафіксований факт здійснення вантажних перевезень за відсутності особистої картки водія чи роздруківки даних режиму праці і відпочинку з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слід дійти висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Окрім цього, варто зазначити, що у відповідності до вимог законодавства відповідальність у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу несуть автомобільні перевізники.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі Правила №363).

Згідно із абзацом 18 розділу І Правил №363, перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

З урахуванням змісту вказаних норм слідує висновок, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.

Суд встановив, що в даному випадку ОСОБА_1 є власником автомобіля марки МАN, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом BODEX, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 75), а тому він є автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності, передбаченої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водночас, суд зауважує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи порушника статусу підприємця.

В той же час, судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та серед зареєстрованих видів діяльності є, серед іншого, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (а.с. 81).

Тому суд погоджується з відповідачем, що перевезення ОСОБА_1 згідно накладної 15.01.2025 піску відповідає видам діяльності позивача.

Окрім того, з аналізу наданої під час перевірки ТТН №38 від 15.01.2025 слідує, що позивач здійснював перевезення піску не як фізична особа, а як фізична особа-підприємець, оскільки в ТТН зазначено дані автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 та вантажоодержувача ФОП ОСОБА_1 (а.с. 73).

В той же час долучена позивачем до позовної заяви ТТН №38 від 15.01.2025, де позивач вказаний як фізична особа, суд не бере до уваги, адже така накладна не була надана ні при перевірці 15.01.2025, а також не була надана відповідачу при здійсненні розгляду справи 25.02.2025 про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Суд відхиляє з цього приводу доводи позивача про певні неточності (описку) у ціні піску, адже це є предметом розгляду справи та це не змінює того факту, що на момент здійснення перевірки 15.01.2025 позивач здійснював перевезення як фізична особа-підприємець.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 по справі №420/3371/21, у якій зазначено, що: «...Так, в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №333 від 07 грудня 2020 року, яка складена про те, що перевізником товару, здійсненого транспортним засобом марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом н/пр-контейнеровозом марки «RENDERS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , за вказаною ТТН є ТОВ «ТЕП ВЕРТИКАЛЬ».

Водночас, з акту перевірки за №263347 від 08 грудня 2020 року вбачається, що вищевказана товарно-транспортна накладна не надавалась водієм під час перевірки.

Отже, позивачем подано до суду документи, які не було пред`явлено під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувану постанову від 08 лютого 2021 року №237018.

Проте наведені документи не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений статтею 49 Закону №2344-ІІІ».

Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що згідно наданої водієм під час перевірки 15.01.2025 накладної №38 не вбачається, що товар перевозився саме в «особистих цілях».

На підтвердження такого висновку свідчить і те, що садове товариство «Бистриця- Надвірнянська», де, за доводами позивача, здійснюється будівництво його будинку (а.с. 14-15), знаходиться неподалік ТЦ Епіцентр, по вул. Івасюка, м. Івано-Франківськ. При цьому, згідно даних ТТН №38 від 15.01.2025 пунктом розвантаження 24 тон піску вказано вул. Набережна, м. Івано-Франківськ, яка знаходиться зовсім в іншій частині міста (а.с. 74).

Отже, в даному випадку ФОП ОСОБА_1 , який є власником спірного транспортного засобу, слід вважати автомобільним перевізником і, як наслідок, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, у зв`язку із відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема особистої картки водія чи роздруківки даних режиму праці і відпочинку з цифрового тахографа водія.

З цього приводу суд звертає увагу, що у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році), компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Відповідно до вказаної Конвенції та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів їв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Положення №340).

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення №340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 Положення №340 визначено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Підпунктом 1 пункту 5 Положення №340 визначено забезпечити Державній службі України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом

Згідно пункту 7.1. Положення №340, органи, які уповноважені здійснювані контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Положення №340 викладено у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №440/17062/21, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

Водночас, за відсутності документів, зокрема й особистої картки водія чи роздруківки даних режиму праці і відпочинку з цифрового тахографа водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі Інструкція №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

-адаптація тахографа до транспортного засобу оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VІN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу за визначенням ЄУТР, - «калібрування»;

-ПСТ-пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінтрансзв`язку як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу III Інструкції №385, перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР):

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено імперативний обов`язок водія транспортного засобу використовувати особисту картку кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Отже, враховуючи приписи статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» Інструкції №385 від 24.06.2010 та Положенням №340 від 07.06.2010, можна дійти висновку, що у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа.

При цьому, з вищенаведеного також слідує, що для водія вантажного автомобіля понад 3,5 тонн, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність роздруківки даних роботи тахографа з особистої картки водія у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Водночас, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи суд встановив, що при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті в акті від 15.01.2025 №077688 зафіксовано порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме особистої картки водія чи роздруківки даних режиму праці і відпочинку з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, суд дійшов переконання, що відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.02.2025 №094380.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а відповідач довів правомірність своїх дій, і як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.02.2025 №094380, оскільки вона винесена відповідно до норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківська обл., 76492) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.