Ухвала суду № 129065599, 24.07.2025, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/462/22

1-кп/532/107/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічну пору доби щодо ОСОБА_3 , який у межах кримінального провадження №22022170000000007 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 436-1 Кримінального кодексу України,

Встановив:

У провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 22022170000000007, у межах якого ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 436-1 Кримінального кодексу України.

22 липня 2025 року прокурором подане клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

23 липня 2025 року захисником подане клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічну пору доби з можливим застосуванням електронних засобів контролю.

У судовому засіданні ініціатори клопотань їх підтримали відповідно до викладених у клопотаннях доводів, проти клопотань протилежної сторони заперечували.

Захисник і обвинувачений наполягали, що заявлене прокурором клопотання є безпідставним, а наведені у ньому ризики будь-якими доказами не підтверджені.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотань, суд робить такі висновки.

ОСОБА_3 у межах цього кримінального провадження обвинувачується у тому, що він протягом жовтня 2021 року по 03 березня 2022 року у сукупності вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 436-1 КК України - сприяв діяльності терористичної організації та поширив символіку комуністичного тоталітарного режиму.

Тобто, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч.1 ст. 258-3 КК України), строк покарання за який передбачений від восьми до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, та у вчиненні нетяжкого злочину (ч.1 ст. 436-1 КК України), за який передбачена відповідальність у виді обмеження волі на строк п`ять років або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

Вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2023 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та щодо нього обраний запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2023 року скасований у зв`язку з відсутністю в мотивувальній частині обвинувального вироку встановлених судом вказаних фактичних обставин, що є істотним порушенням процесуального закону, призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, та зазначено, що під час нового судового розгляду суду слід провести судовий розгляд відповідно до положень КПК України, провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, зокрема, перевірити доводи апеляційних скарг та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Цією ж ухвалою, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі, продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вирішення цього питання судом першої інстанції.

Ухвалою від 29 квітня 2025 року у задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу на домашній арешт у певний час доби щодо обвинуваченого відмовлено, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого задоволено, обрано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді триманя під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 27 червня 2025 року включно.

Ухвалою від 23 червня 2025 року у задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу на домашній арешт у певний час доби щодо обвинуваченого відмовлено, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого задоволено, продовжено щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді триманя під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 21 серпня 2025 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Водночас, згідно з ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 258-3 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто, тримання під вартою).

Частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024.

Таким чином, застосування до ОСОБА_3 у разі наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, іншого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, є неможливим, а клопотання в частині застосування домашнього арешту до ОСОБА_3 не ґрунтується на вимогах закону.

Наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому суд звертає увагу, що питання доведеності чи недоведеності обвинувачення не вирішується при вирішенні питання застосування запобіжного заходу і не тотожне поняттю наявності обґрунтованої підозри.

Прокурором зазначено про наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховування від суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3 .

Так, прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим, а також за кордоном, у тому числі на території російської федерації, через усвідомлення втарти свободи на тривалий час за скоєння ним особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, а переховування ОСОБА_3 від суду унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Окрім того прокурор вказує, що обвинувачений може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується (сприяння діяльності терористичної організації та поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму) або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також прокурор посилається на те, що листом Верховного Суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" роз`яснено, що як відповідний ризик суди мають враховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Заперечуючи зазначене, захисник у поданому клопотанні посилається на те, що наразі ОСОБА_3 утримується під вартою понад 4 роки та 4 місяці, тобто тривалий проміжок часу.

Протягом даного періоду часу процесуальним прокурором періодично подаються до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою, які є ідентичними та однотипними.

При цьому, прокурор не вдається до обов`язку довести документально та надати докази суду існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Прохає суд звернути увагу на те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався; має міцні соціальні зв`язки, до затримання тривалий час проживав постійно в селі Бутенки; працював неофіційно у хлібопекарні с. Бутенки; ОСОБА_3 є пенсіонером, особою з інвалідністю 3 групи.

Вважає, що на даний час відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які неодноразово покликався прокурор при обранні та продовженні запобіжного заходу ОСОБА_3 .

Захисник посилається на те, що в силу стану здоров`я ОСОБА_3 не здатний переховуватися від суду. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б могли вказувати, що ОСОБА_3 має намір та можливості переховуватися від суду. У ОСОБА_3 наявне постійне місце проживання, де він мешкав тривалий проміжок часу. Додатково обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 не має закордонного паспорта, тому не може виїхати з України, а на територію російської федерації ОСОБА_3 не зможе потрапити через лінію фронту.

Відсутність ризику перешкодити кримінальному провадженню іншим шляхом захисник обґрунтовує тим, що жодна особа чи ситуація не спонукає заявити про перешкоджання даному кримінальному провадженню іншим шляхом. Прокурором не вказано яким саме "іншим чином" ОСОБА_3 може перешкодити кримінальному провадженню.

Обґрунтовуючи відсутність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення захисник зазначає, що ОСОБА_3 не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався. Тому в силу стану здоров`я, тривалого перебування під вартою даний ризик теж відсутній та прокурором недоведений.

Додатково захисник звертає увагу, що застосований судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_3 , джерелом доходів якого є лише пенсія, а тому визначений альтернативний запобіжний захід не є альтернативним, та є завідомо невиконуваним.

Суд бере до уваги, що твердження сторони захисту про те, що обвинувачений має поганий стан здоров`я та потребує спеціального лікування, будь-якими доказами не підтверджені, а посилання лише на вік та наявність інвалідності ІІІ групи, яка не була продовжена через перебування обвинуваченого під вартою, не є достніми для такого висновку. Додана до клопотання відповідь завідувача ПММЧ № 23 щодо ОСОБА_3 за час його перебування під вартою вказує, що останній перебуває під динамічним наглядом медичних працівників ПММЧ № 23, не висловлював скарг на момент останнього огляду, не постійно приймав лікарські засоби. Разом з тим, відомості які б свідчили про наявність потреби спеціального лікування чи неможливість утримання ОСОБА_3 під вартою за станом здоров`я зазначена відповідь не містить та не нівелює існування ризиків, зазначених прокурором.

Суд зауважує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у спосіб комунікації через засоби зв`язку та соціальні мережі, тобто у спосіб, для якого місце перебування особи не має істотного значення, а повторне вчинення нових подібних злочинів чи продовження уже вчинених можливе у будь-який момент часу за наявності доступу до відповідних засобів комунікації та соціальних мереж.

Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 до переїзду на проживання в с. Бутенки мешкав у нині окупованому місті Маріуполь, а характер злочинів, інкримінованих ОСОБА_3 , свідчить про існування реальної ймовірності його переховування зокрема на непідконтрольній території України, а стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого та інші вказані захисником обставини, на переконання суду, не зможуть слугувати стримуючим фактором для запобігання вказаним ризикам. При цьому суд звертає увагу, що наразі в Україні введений і діє воєнний стан, який істотно перешкоджає, але не унеможливлює переміщення по території України, а так само не свідчить про повну неможливість виїзду за межі контрольованої території.

Тобто, підстав вважати, що зазначені ризики, існування яких було встановлено раніше, зникли, у суду немає.

Тому суд вважає, що оскільки наразі наявні ризики, визначені у частині першій статті 177 КПК України, тому наявні підстави для продовження щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу. А враховуючи неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначених ризиків та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків суд вважає, що відносно обвинуваченого слід продовжити строк тримання під вартою.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання захисника і задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Даючи оцінку твердженням сторони захисту про те, що визначений судом розмір застави є непомірним, суд звертає увагу на те, що мінімальний розмір застави визначений законом і суд позбавлений можливості визначити його у нижчому розмірі.

З урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, відсутності відомостей про наявність у обвинуваченого будь-якого доходу, та того факту, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, необхідно визначити заставу в мінімальному розмірі, визначеному ст. 182 КПК України, тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181-183, 194, 196-201, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,

Постановив:

У задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу на домашній арешт щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді триманя під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 21 вересня 2025 року включно.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України, визначити запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі, визначеному ст. 182 КПК України, тобто 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення цієї ухвали становить 242 240 гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA398201720355289002000015950, Банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками по справі.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 вересня 2025 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали проголошено 24 липня 2025 року.

Суддя