Рішення № 129063835, 24.07.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 201/5792/25 Провадження № 2/724/594/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.,

за участі секретаря судового засідання: Мазної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

І.Виклад позиційучасників судовогопроцесу,заяви,клопотання.

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 17.06.2024 року між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 79359935у формі електронного документа.

Згідно з п.1. договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до п. 21 договору, він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає право вимоги ТОВ ФК «ЄАПБ». Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за договором позики №79359935 до відповідача у сумі 14452,00 грн., з яких 5000,00 грн. основна сума боргу; 1050,00 грн. сума боргу за відсотками; 8402,00,00 грн. заборгованість за пенею.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №79359935 від 17.06.2024 року у розмірі 14452,00 грн., яка складається із 5000,00 грн. основна сума боргу; 1050,00 грн. сума боргу за відсотками; 8402,00,00 грн. заборгованість за пенею.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5ст.279 ЦПК Українироз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками відповідач не отримав про що свідчить конверт із вкладенням, який повернувся на адресу суду, 08.07.2025р. з причиною повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Пунктом 2 ч.7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем врученнясудової повісткиє: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, а тому останній вважається таким, що належно повідомлений про розгляд справи судом.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики № 79359935у формі електронного документа (а.с.4-6).

Згідно з п.1. договору позики, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до п. 2. Договору позика надається строком на 14 днів від дати отримання позики (17.06.2024.) позичальником. Остаточний термін повернення позики 30.06.2024р., сума позики 2100,00 грн.

Сторони погодили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 21003,69% річних, орієнтовна загальна вартість позики 2541,00 грн. Денна процентна ставка 1,50 %, яка діє протягом строку визначеному в договорі. Тип процентної ставки фіксована. Пеня 2,7% в день.

Згідно п. 4 договору, проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно Додаткової угоди №79359935 до договору позики №79359935 від 17.06.2024р. п.1 передбачено, що на підставі звернення позичальника за допомогою засобів інформаційно-комунікаційної системи, позикодавець збільшує суму наданої позики на 2900,00 грн. Таким чином загальний розмір наданої позики становить 5000,00 грн. У зв`язку з цим, змінюється орієнтовна реальна річна процентна ставка 2100,69 % та орієнтовна загальна вартість позики 6050,0 грн. Термін повернення позики 30.06.2024р. (п.2.1. додаткової угоди)(а.с. 8).

Також, судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступає право вимоги ТОВ ФК «ЄАПБ». (а.с.10-12).

Згідно витягу з Реєстру боржників від 28.10.2024р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за договором позики 79359935 до відповідача у сумі 14452,00 грн., з яких 5000,00 грн. основна сума боргу; 1050,00 грн. сума боргу за відсотками; 8402,00,00 грн. заборгованість за пенею. (а.с.17).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №79359935 від 17.06.2024 р., складеного позивачем, станом на 31.03.2025р. залишок заборгованості складає 14452,00 грн. (а.с.18).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Суд встановив, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14 червня 2021 року боргові зобов`язання за договором позики від 17 червня 2024 року №79359935ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 14 червня 2021р. Так само, на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року боргові зобов`язання за договором позики №79359935 від 17 червня 2024 року не існували.

На час укладення договору відступлення права вимоги №14/06/21 від 14 червня 2021 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація по ОСОБА_1 як боржника, надана у витягу з реєстрів боржників № 36 від 28.10.2024 року, із зазначенням розміру заборгованості, тобто більше ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги.

Тобто на момент укладення договору факторингу 14.06.2021р. не існувало самого договору позики від 17.06.2024р., як і не відома була сума заборгованості за ним. Крім того, реєстр боржників №36 від 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» та ТОВ «1безпечне агентствонеобхідних кредитів» укладений через три роки після укладення договору відступлення права вимоги.

Із вказаного слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року не було, та сторони не могли передбачити, що 17.06.2024 року цим товариством буде укладено 17.06.2024 року договір позики.

Отже, ТОВ «ФК ЄАПБ» не набуло право вимоги до відповідача за договором позики від 17.06.2024 року №79359935.

Крім того, позивачем не доведено, належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за кредитними договором позики №79359935 від 17.06.2024р.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 Договору позики передбачено, що грошові кошти надаються шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника.

На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу відповідачу грошових коштів за зазначеним договором позики позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Наявний розрахунок заборгованості за договором позики складений самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторонипозивача.

Позивач у позовній заяві вказував про те, що на виконання договору позики грошові кошти були надані позичальнику первісним кредитором, проте первинних облікових бухгалтерських документів до суду не надав, про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів не вказував, клопотання про витребування таких доказів не подавав, хоч і не був позбавлений права заявити відповідне клопотання під час розгляду справи в суді.

Отже, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за укладеним договором позики, оскільки не надано доказів перерахування коштів на належний відповідачу розрахунковий чи картковий рахунок, а надані позивачем документи не є належними доказами на підтвердження існування у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у ТОВ «ФК ЄАПБ» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за договором позики №79359935 від 17 червня 2024 року, який укладений після відступлення права вимоги за договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому вимоги про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 80, 81, 141, 263, 265, 274-279, 280ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 24.07.2025 року.

Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ