Рішення № 129063121, 18.07.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10374/25-Е

Провадження № 2/522/5715/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 09.05.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 875 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.03.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8244 (далі Договір), відповідно до умов якого, остання отримала кредит у розмірі 7 000 грн строком на 365 днів (до 06.03.2025), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПУМБ», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором. В порушення умов Договору відповідачка не виконала свої зобов`язання за цим Договором перед позивачем, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 70 875 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 47 000 грн, та заборгованості по процентах за користування кредитом 63 875 грн, відтак представник позивача просить стягнути цю суму з відповідачки на користь позивача.

Матеріали позову суддя отримала 12.05.2025 року.

Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 1368927 від 13.05.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 17.09.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.05.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 20.06.2025 року. Зазначеною ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано з АТ «ПУМБ»:

- інформацію, чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту № НОМЕР_3 ;

- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 06.03.2024 року по 11.03.2024 року з відображенням часу зарахування коштів;

- інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 06.03.2024 року по 11.03.2024 року;

- інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

У зв`язку зі знаходженням судді Домусчі Л.В. у відпустці розгляд справи, призначений на 20.06.2025 року, відкладено на 18.07.2025 року.

До суду 25.06.2025 року та 16.07.2025 року з АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 14.05.2025 року надійшла витребувана судом інформація.

У судове засідання 18.07.2025 року сторони не прибули.

Відповідачка ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надала.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 23.07.2025 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов`язання з повернення кредиту.

Судом встановлено, що 06.03.2024 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8244 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, відповідачка отримала кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 365 днів (до 06.03.2025 року), шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ «ПУМБ», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно п. 1.2. Договору, процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожен день (річна 912,50%) користування кредитом Процентна ставка є фіксованою.

Відповідно до п. 1.3. Договору, строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком № 1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 8 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.4.1. Договору, позичальник зобов`язується у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит.

Згідно п. 4.2. Договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку 1 цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору), включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки до Кредитного договору, сторони погодили, що загальна вартість кредиту за розрахунковий період з 06.03.2024 року по 06.03.2025 року становить 70875грн. (а.с. 16-17)

Кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «976085», який було відправлено їй на номер мобільного телефону, вказаний у Кредитному договорі та інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Процент», шляхом його введення в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

Згідно з довідкою платіжного сервісу «Fondy» від 29.04.2025 року ТОВ «ФК «Процент» здійснено переказ коштів 06.03.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_4 у розмірі 7 000 грн., відповідно до договору № 8244 від 06.03.2024 року (а.с. 21).

Також, відповідно до наданої Акціонерним товариством «ПУМБ» інформації, на картку № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 06.03.2024 року було зараховано кошти в сумі 7 000 грн.

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 8244 від 06.03.2024 року вбачається, що станом на 06.03.2025 року загальна сума заборгованості відповідачки становить 70 875 грн., з яких: 7 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 63 875 грн. прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом (а.с. 22-27).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;- він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2024 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора (976085), кредитний договір № 8244 та додатки до нього, за змістом якого ТОВ «Фінансова компанія «Процент» надало їй кредит в розмірі 7 000 грн.

Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7 000 грн.

Щодо стягнення процентів за споживчим кредитом.

Наразі закріпилася судова практика Верховного Суду в частині формування правових позицій щодо застосування ст.ст. 1048, 1050, 625 ЦК України у кредитних спорах. Здебільшого в цьому питанні Верховний Суд підтримує правовий висновок, сформований Великою Палатою ще у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Цей правовий висновок має тенденцію до застосування судами першої та апеляційної інстанції в будь-яких кредитних спорах.

Надаючи правову оцінку вищевказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно з висновком Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Якщо кредитний договір має домовленість, що передбачає закінчення строку кредитування поверненням позичальником кредитних коштів і кредитор не направляв у порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вимогу, а вживав інші заходи досудового врегулювання, то за таких обставин слід дійти висновку про правомірність нарахування банком процентів за користування кредитними коштами боржником. Іншими словами, якщо немає вимоги, оформленої відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та немає строку закінчення кредитного договору, то нарахування процентів банком можливе до повернення позичених коштів.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд вважає, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів у розмірі 63 875 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день та періоду кредитування.

Однак, відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за договором № 8244 від 06.03.2024 року не погасила.

Судом встановлено, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів у розмірі та строки встановлені договором, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором № 8244 від 06.03.2024 року у розмірі 70875 грн.

Доказів на спростування заборгованості відповідачкою суду не надано.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з відповідачки.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

У постанові від 22.12.2018 року у справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року, акт приймання - передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025 року, витяг з реєстру № 1 до Акту приймання - передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025 року. (а.с. 44-47)

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жовтня 2018 року, виданого Руденку Костянтину Васильовичу на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №18 від 23 жовтня 2018 року №18 (а.с. 43)

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надані юридичні послуги ТОВ «ФК «Процент» на суму 100 000 грн за підготовку позовних заяв по стягненню заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно з реєстром № 1 від 28.02.2025 року (а.с. 46).

Відповідно до витягу з реєстру № 1 до Акту приймання - передачі наданих послуг № 18 від 28.02.2025 року, вартість підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 8244 від 06.03.2024 року становить 9 000 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів 1 000 грн (а.с. 47).

На підтвердженняоплати юридичнихпослуг позивачемнадано платіжнуінструкцію №1937від 28.02.2025року,згідно зякою ТОВ«ФК «Процент»перерахувало ОСОБА_2 100000грн.з призначеннямплатежу:оплата занадання юридичнихпослуг подоговору №03/06/2024від 03.06.2024року,згідно зактом №18від 28.02.2025року.

Суд вважає, що надані докази підтверджують належним чином надання вказаних послуг.

Враховуючи предмет спору, а також беручи до уваги, що відповідачкою не подано заяву про зменшення судових витрат, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) заборгованість за кредитним договором № 8244 від 06.03.2024 року станом на 30.04.2025 року у розмірі 70 875 (сімдесят тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких:

- 7 000 грн. - заборгованість за кредитом;

- 63 875 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 06.03.2024 року по 06.03.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 23.07.2025 року.

Суддя Л.В. Домусчі