Рішення № 129061703, 16.07.2025, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6408/24

Провадження № 2/496/249/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: індекс 04112, Київська область, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, до

відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представник позивача повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив,

відповідачка повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -

В С Т А Н О В И В:

І.Виклад позиціїпозивача та заперечень відповідачки.

1. 30.09.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі позивач та/або ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 37333,06 гривень за договором № 200500299 від 11.04.2016 року, яка складається з суми заборгованості 24990,73 гривень, суми інфляційних втрат 10094,21 гривні, суми 3% річних 2248,12 гривень та понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 11.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200500299, щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору, на умовах повернення, платності, строковості, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 11643,09 гривні, з встановленим строком користування з 11.04.2016 року по 20.05.2017 року, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року позивачем набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведено 15.06.2020 року. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той час як відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 27.09.2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 24990,73 гривень, з яких: 8473,89 гривень заборгованість за кредитом; 16516,84 гривень заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 року укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Заборгованість відповідачки за кредитним договором № 200500299 від 11.04.2016 року - 24990,73 гривень. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2248,12 гривень. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 10094,21 гривні. Разом заборгованість становить - 37333,06 гривні.

3. Відповідачка відзив на позов не надала.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

4. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 року цивільна справа № 496/6408/24 була передана в провадження головуючій судді Портній О.П. (а.с. 9)

5. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31.10.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 12-14)

7. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

8. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 17) та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області в мережі Інтернет (а.с. 21), в судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

9. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

10. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що 11.04.2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Михайлівський» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № 200500299 від 11.04.2016 року (а.с. 44) до якої долучено Анкету № 2652327 від 11.04.2016 року з наданням особистих даних, контактної інформації, адреси реєстрації клієнта, адреси фактичного місця проживання або перебування, додаткової контактної інформації (третя особа), інформації про місце роботи, даних про доходи та витрати, щодо майна, додаткової інформації та згоди на обробку персональних даних (а.с. 45).

14. Відповідно до змісту Заяви № 200500299 від 11.04.2016 року, відповідачка мала на меті отримати в кредит грошові кошти в розмірі 11643,09 гривні з щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості 2,5% починаючи з 7 місяця дії договору; щомісячний платіж 1136,00 гривень, останній платіж 1133,57 гривні. Строк кредиту 365 днів, з 11.04.2016 року по 11.04.2017 року.

15. Між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою був узгоджений графік платежів за яким: з 06.05.2016 року по 06.10.2016 року (включно) сума платежу складає 1136,00 гривень за кожен місяць, з яких 1116,00 гривень погашення основної суми кредиту, 20,00 гривень плата за підтвердження проведення платежів; з 06.11.2016 року по 06.03.2017 року сума платежу складає 1136,00 гривень за кожен місяць, з яких 824,92 гривні погашення основної суми кредиту, 291,08 гривня щомісячна комісія за обслуговування кредиту, 20,00 гривень плата за підтвердження проведення платежів; за 06.04.2017 року сума платежу складає 1133,57 гривні з яких 822,49 гривні погашення основної суми кредиту, 291,38 гривня щомісячна комісія за обслуговування кредиту, 20,00 гривень плата за підтвердження проведення платежів. Всього 13629,57 гривень, в тому числі 11643,09 гривні - погашення основної суми кредиту, 1746,48 гривень - щомісячна комісія за обслуговування кредиту, 240,00 гривень - плата за підтвердження проведення платежів. (зворотній а.с. 46)

16. 11.04.2016 року відповідачка була ознайомлена з Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту про що свідчить її підпис на ній. (а.с. 47)

17. 11.04.2016 року ТДВ «СК «М-ЛАЙФ», повіреним ПАТ «Банк Михайлівський», та ОСОБА_1 укладений Договір добровільного страхування життя за пакетом програм страхування «Персональний медичний помічник» РМР 200500299/450 від 11.04.2016 року (зворотній а.с. 47-48)

18. 11.04.2016 року ТДВ «СК «М-ЛАЙФ», повіреним ПАТ «Банк Михайлівський», та ОСОБА_1 укладений Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № NSK200500299. (а.с. 49)

19. З копії рахунку № Счт/NО1-0002272 від 11.04.2016 року (а.с. 50) та копії видаткової накладної Рнк/NО1-002102 від 11.04.2016 року (а.с. 51) вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало в повному обсязі.

20. 20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Новий кредитор) укладено Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору право вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників. (а.с. 52-53)

21. Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу № 7_БМ із відступленням прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 55-58)

22. Факт укладення Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги підтверджується копією платіжної інструкції № 25 від 09.07.2020 року. (а.с. 54)

23. Позивачем долучено до матеріалів справи виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року, рахунок № НОМЕР_2 . (а.с. 59-173)

24. З розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200500299 від 11.04.2016 року, інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що інфляційні втрати за період з липня 2021 року по травень 2024 року складають 10094,21 гривні; 3% річних за період з 07.07.2021 року по 05.07.2024 року складають 2248,12 гривень. (а.с. 174)

25. Відповідно копії Постанови Північного Апеляційного Господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16, застосувано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 року № 1 та від 20.05.2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 року № 1 і № 2; визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 року № 1 та від 20.05.2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 року № 1 та додатках до нього. (а.с. 28-43)

26. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича від 29.12.2022 року, виконавче провадження № 66483131 з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого Господарським судом міста Києва 12.07.2021 року, закінчене. (а.с. 27)

27. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. від 17.01.2023 року, виконавче провадження № 66491947 з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого Господарським судом міста Києва 12.07.2021 року, закінчене. (а.с. 26)

ІV. Оцінка Суду.

28. В ч. 1 ст.14ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

29. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

31. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

32. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

33. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

34. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

35. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

36. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

37. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

38. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

39. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

40. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

41. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

42. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

43. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

44. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

45. Відповідно до правової позиції КГС ВС викладеної у постанові від 03.06.2020 року у справі № 916/1410/19, щодо розмежування правочину з відступлення права вимоги (цесія) та договору факторингу, під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України). Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а договору факторингу отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

46. З матеріалів справи вбачається, що Договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року за своєю правовою природою є фактично Договором факторингу.

47. Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

48. Відповідно до ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

49. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

50. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

51. З виписки по особовим рахункам за період з 26.05.2016 року по 27.07.2020 року вбачається, що вона сформована починаючи з 04.11.2019 року, в той час як Договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено 11.04.2016 року на строк до 11.04.2017 року.

52. Також з вказаної виписки вбачається, що, позивачем, зокрема 18.11.2019 року відбулося нарахування відсотків за період з 11.10.2019 року-31.10.2019 року за кредитним договором № 200500299_КІ від 11.04.2016 року, 29.11.2019 року відбулося нарахування відсотків за період з 01.11.2019 року-30.11.2019 року за кредитним договором № 200500299_КІ від 11.04.2016 року, і так далі за випискою по особовим рахункам, але доказів того, що відповідачка ініціювала продовження строку кредитування суду не надано.

53. Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

54. Частиною 1 ст.1048ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

55. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

56. Згідно із ч. 1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

57. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

58. Представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість за відсотками у сумі 16516,84 гривень станом на 27.09.2024 року, при цьому, розрахунок заборгованості за відсотками здійснено після закінчення строку дії кредитного договору.

59. Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

60. Припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

61. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

62. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

63. При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

64. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

65. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

66. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

67. Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеним договором відсотків на прострочену заборгованість та відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору 11.04.2017 року є безпідставним.

68. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду № 363/669/23 від 11.01.2024 року.

69. Підтверджень пролонгації позивачем не надано. Натомість Заява № 200500299 містить чіткий строк користування кредитом 365 днів, тобто з 11.04.2016 року до 11.04.2017 року, а з узгодженого сторонами Графіку платежів до Кредитного договору № 200500299 від 11.04.2016 року, складеного Первісним кредитором розмір процентів за користування кредитом 1746,48 гривень.

70. Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

71. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідачки в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає прострочена сума заборгованості в розмірі 8473,89 гривень, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 1746,48 гривень, разом 10220,37 гривень.

72. Щодо стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань та 3% річних, суд дійшов наступного висновку.

73. Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилався на те, що відповідач допустив прострочення виплати матеріального збитку, у зв`язку з чим з нього на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних та інфляційні втрати, відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

74. Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

75. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

76. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

77. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15.

78. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

79. Аналіз положень ст.ст. 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

80. По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

81. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 757/3725/15-ц.

82. У цій справі між позивачем та відповідачем договір про відшкодування шкоди не укладався та відповідне рішення суду не ухвалювалося. Доказів звернення до відповідача з вимогою сплати матеріальної шкоди позивачем не надано.

83. За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди на підставі рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, тобто прострочення боржника (відповідача) не настало, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

84. Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

85. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який продовжено на час призначеної судом дати судового засідання.

86. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

87. За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

88. За правилами ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

89. Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

90. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

91. Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та заборгованості за відсотками в межах дії Кредитного договору.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

92. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

93. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

94. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року справа № 826/1216/16, від 12 вересня 2019 року справа № 9901/350/18.

95. Суд звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

96. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

97. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

98. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

99. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

100. З наданих до суду документів вбачається, що сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7500,00 гривень, які включають плату за наступні послуги адвоката: надання усної консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

101. Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

102. Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

103. У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

104. Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

105. Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. Такий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 03.08.2022 року у справі № 487/4983/20.

106. Як встановлено судом у матеріалах справи відсутні заяви чи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

107. Враховуючи, що представник позивача надав копію Договору № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року (а.с. 176-178), копію Додаткової угоди до Договору № 26 про надання правової допомоги від 15.02.2024 року, від 15.02.2024 року (а.с. 179), копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 175), суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги у розмірі 7500,00 гривень.

108. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

109. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

110. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

111. Як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 8551 від 13.06.2024 року (зворотній а.с. 5), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривні, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 663,16 гривня (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 10220,37 грн. ? 2422,40 грн. ? 37333,06 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: індекс 04112, Київська область, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, заборгованість за кредитним договором № 200500299 від 11.04.2016 року у розмірі 10220,37 гривень, судовий збір у розмірі 663,16 гривні та витрати пов`язані з оплатою правової допомоги у розмірі 7500 гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

9. Повний текст рішення складено 16.07.2025 року.

Суддя О.П. Портна