Рішення № 129046372, 08.07.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2025 Справа №607/10953/25 Провадження №2/607/3489/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідачки на користь Товариства заборгованість за кредитним договором у розмірі 28134,96 гривень.

Позов мотивовано тим, що ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 12.08.2024 уклали договір про споживчий кредит №6075518. Відповідно до п.1.2-1.4 Договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 12.08.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору кредиту). Позикодавець на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 7000 грн. В свою чергу, Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, станом на дату здійснення розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 становить 28134,96 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 6860 грн; заборгованості по відсотках - 13770,96 грн; заборгованості по комісії за видачу кредиту - 504 грн; штрафних санкцій - 7000 грн.

Від відповідачки надійшов відзив на позов, у якому ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову в частині, що перевищує розмір кредиту, зазначений у договорі (7000 грн), за відсутності належного обґрунтування з боку позивача. Зазначає, що укладений договір передбачав кредит у розмірі 7000 грн. На момент укладення договору жодних додаткових умов щодо нарахування штрафів, пені чи інших платежів, які суттєво збільшують загальну суму заборгованості, не було погоджено в індивідуальному порядку. Сума, яку заявлено в позові, не відповідає дійсному обсягу зобов`язань перед кредитором.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 12.08.2024 уклали договір про споживчий кредит №6075518, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1.2.-1.4. Договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 грн.

Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 12.08.2024 (дата надання кредиту).

Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 23.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5.1. Договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 552 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору кредиту).

Сторони погодили графік платежів за кредитом (а.с. 44-45), перший платіж 12.08..2024, останній 23.07.2025, в якому обумовили відсотки за весь час користування кредитом у розмірі 26577,60 грн.

Договір був підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 773407 12.08.2024 14:17:22, який надісланий на номер НОМЕР_4 14:17:09 (а.с. 68).

Як вбачається із повідомлення ТОВ «Контрактовий дім» від 21.02.2025, операція щодо перерахунку коштів 7000 грн 12.08.2024 за договором №6075518 на карту НОМЕР_1 була успішною (а.с. 56).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 59-63), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17.02.2025 становить: 6860 грн - за тілом кредиту, 13770,95 грн - за відсотками, 7000 грн - штрафні санкції та 504 грн - комісія, разом - 29636,32 грн.

28.03.2025 позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом була надіслана досудова вимога про повернення заборгованості у розмірі 29636,32 грн.

Дослідивши докази, суд доходить такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 12.08.2024 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №6075518 на суму 7000 грн, загальним строком на 345 днів.

Факт видачі кредиту підтверджується повідомлення ТОВ «Контрактовий дім» від 21.02.2025 (а.с. 56) та не заперечується відповідачем.

Обраховуючи суму відсотків, суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у урахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у відповідності до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, із аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що періоди дії максимально дозволених денних процентних ставок згідно з Законом (що набрав чинності 24.12.2023) будуть становити:

- з 24.12.2023 по 21.04.2024 (120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 2,5 %,

- з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 1,5 %,

- з 20.08.2024 і далі: не більше 1% на день.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором позивач нараховував проценти за користування кредитом із 13.08.2025 по 17.02.2025 включено.

Позивачем правомірно нараховано відсотки за період із 13.08.2024 по 27.08.2024 у розмірі 0,98 % в день, що становить 1029 грн за вказаний період.

Разом із тим, за період із 28.08.2024 по 17.02.2025 позивачем нараховано відсотки за ставкою 1,4 % + комісія, що суперечить вказаному вище Закону, а тому проценти слід перерахувати за ставкою 1 %.

Період з 28.08.2024 по 17.02.2025 становить 174 дні. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 7000 грн за ставкою 1 %, за один день складає 70 грн, тобто проценти за вказаний період складають 12180 (174 Х 70) грн.

Отже, розмір відсотків та комісії за період розрахунку не міг перевищувати 13209 (12180 + 1029) грн.

Також, як видно із розрахунку, відповідач погашала відсотки у сумі 2499 (1029+1470) грн.

Отже, заборгованість за відсотками за вказаний період, який підлягає стягненню із відповідача буде становити 10710 ( 13209-2499) грн.

Крім того, суд зазначає, що позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21).

Більше того, комісія включається в обрахунок максимальної денної відсоткової ставки, згідно статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а такий розмір перевищує максимальний розмір відсотків встановлений законом, що з`ясовано судом вище.

Тому, вимога про стягнення комісії у розмірі 504 грн до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення 7000 гривень штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) сум за статтею 625 ЦК України за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу 7000 грн штрафних санкцій, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, судом з`ясовано, що розмір заборгованості відповідача буде становити 6860 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10710 грн - заборгованість за відсотками, разом - 17570 грн.

Відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості за тілом кредиту 6860 грн та 10710 грн - заборгованість за відсотками, разом - 17570 грн, а тому, саме таку суму слід стягнути із відповідача в користь позивача.

Позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (а.с. 29) та витрати на правову допомогу у розмірі 7100 грн, понесення яких підтверджується договором про надання правової допомоги (а.с. 73-85), додатковою угодою (а.с. 88-89), актом приймання передачі наданої правничої допомоги та платіжним дорученням (а.с. 90-91), довіреністю (а.с. 93), разом - 9522,40 (2422,40+7100) грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково 17570 грн із 28134,96 грн, що становить 62,45 %, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 5956,74 (62,45 % від - 9522,40) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265,280-283, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 17570 грн заборгованості за кредитним договором та 5956 гривень 74 копійки судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2, тел. НОМЕР_5, адреса 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ 40484607.

Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14 липня 2025 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк