Рішення № 129038165, 23.07.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4165/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №032350031392 від 20.03.2025 зі зменшенням пенсійного віку згідно із статтею 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно із статтею 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 13.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду поданої заяви про призначення пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення від 20.03.2025 №032350031392 про відмову в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки підтверджено період постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселений 02 роки 03 місяці 28 днів, що не дає права на вихід на пенсію зі зниження пенсійного віку.

Фактичною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку стало не підтвердження права на зменшення пенсійного віку. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.03.2025 №1018 не враховано період роботи з 24.08.1988 по 01.08.1990, оскільки місце розташування установи де працювала позивач - місто Луцьк, яке не належить до території, що зазнала радіоактивного забруднення.

ОСОБА_1 уважає, що має право на зменшення пенсійного віку як особа, яка в установленому законом порядку набула статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. При встановленні даного статусу та видачі відповідного посвідчення було перевірено та підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення етапом на 01.01.1993 не менше трьох років, а тому це і є підставою для зменшення пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказує, що в трудовій книжці не міститься інформації щодо місця проживання позивача, а інформація, яка там міститься не спростовує, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який проживав та працював станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Поряд із тим довідкою від 12.03.2025 №1018, виданою Маневицьким селищним головою підтверджується факт проживання та реєстрації ОСОБА_1 у період з 26.04.1986 по 02.09.1990 в селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, тобто більше необхідних 3-х років, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-9).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 28).

На адресу суду 15.05.2025 надійшов відзив від ГУ ПФУ в Запорізькій області у якому представник відповідача позовних вимог не визнала та вказала, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 14.07.2000 по 31.08.2000 року, оскільки відповідно за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.

Позивач проживала та працювала у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 23.08.1988, що становить станом на 01.01.1993 рік 02 роки 03 місяці 28 днів.

Не враховано період роботи з 24.08.1988 по 01.08.1990, оскільки місце розташування установи місто Луцьк, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

На підставі поданих позивачем документів, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення від 20.03.2025 про відмову у призначенні пенсії, яке, на думку відповідача, є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню (арк. спр. 31-34).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 20.02.2025 (арк. спр. 16).

Позивач 13.03.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 15 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як не доведено проживання не менше 3 років станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення, про що 20.03.2025 прийнято рішення № 032350031392 (арк. спр. 25).

Відповідачем встановлено, що вік заявниці становить 55 роки 10 місяців 06 днів, страховий стаж 37 років 11 місяців 08 днів.

До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період з 24.08.1988 по 01.08.1990, оскільки місце розташування даної установи, де працювала позивач, місто Луцьк, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 20.03.2025 №032350031392 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Закону України Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Підпунктом п`ятим пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) (далі Порядок №22-1) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

Частинами третьою, четвертою статті 15 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ) встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту п`ятого Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Разом з цим, пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551), передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Судом встановлено, що позивачу 20.02.2025 видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ (арк. спр. 16).

Разом з тим, довідкою, виданою Маневицькою селищною радою від 12.03.2025 №1018, вказується на факт проживання та реєстрації позивача з 01.09.1977 по 02.09.1990 в селищі Маневичі Волинської області (арк. спр. 17).

Так, селище Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Трудовою книжкою серії НОМЕР_2 підтверджується факт роботи ОСОБА_1 з 24.08.1988 по 01.08.1990 в Обласній лікарні ліксанупру, яка, в подальшому, була перейменована в обласну лікарню №2 та 01.08.1990 ліквідована (арк. спр. 18-23).

Факт роботи в даній установі позивачем не заперечується, як і те, що вказаний заклад знаходився у місті Луцьк, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд висновує, що постійне місце роботи нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживанням, відтак період роботи в місті Луцьк спростовує факт постійного її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період.

Наведене узгоджується із постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №140/6243/24, від 05.12.2024 у справі №140/2714/24 та інших.

Також суд зауважує, що відстань між містом Луцьк та селище Маневичі Камінь-Каширського району становить близько 75 кілометрів, що унеможливлює у 1986-1991 роках здійснювати щоденні переміщення позивача, між вказаними населеними пунктами, задля роботи.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Отож, подана позивачем довідка від 12.03.2025 №1018 не може бути належним документом, який підтверджує періоди постійного проживання позивача за місцем його реєстрації, а також не в повній мірі може вважатися документом, який достовірно підтверджує періоди, протягом яких позивач була зареєстрована у зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993, оскільки зазначений у ній факт проживання у селищі Маневичі з 24.08.1988 по 01.08.1990 суперечить наявним матеріалам справи, а саме відомостям трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

У постанові від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Наведені висновки Верховного Суду були підтримані постановою Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.

Верховний суд у своїй постанові від 11.11.2024 (справа № 460/19947/23) зауважив, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.

Відтак, як констатовано судом, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту постійного проживання та (або) її роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В сукупності наведеного та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм чинного законодавства України із застосуванням останньої практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердила належними письмовими доказами своє проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, відтак не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що, рішення відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області №032350031392 від 20.03.2025 є правомірним, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов`язання вчинити дії необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відтак судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович