Рішення № 129037643, 22.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11006/25

Провадження № 2/761/5854/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Яцишина А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 08.02.2020 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 1960022. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 1960022 від 08.02.2020 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання. 01.04.2020 р. згідно умов Договору факторингу №01/04, ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за Кредитним договором № 1960022 від 08.02.2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», а відповідно ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набула права вимоги до відповідача.

13.12.2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/6, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1960022 від 08.02.2020 року.

Згідно додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становить 16 986,55 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 790,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 9 356,55 грн.; заборгованість за комісією становить 960,00 грн.

Як зазначає ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», ним було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором про споживчий кредит № 1960022 від 08.02.2020 р.

А тому оскільки відповідач не сплачує заборгованість, для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, яка повернулась на адресу суду з відміткою «Повертається, за закінченням терміну зберігання». Відповідач не скористався своїм правом, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, як зазначено в позовній заяві, тому суд ухвалив про заочний розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1960022 згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно з умовами договору, сума кредиту становить 7 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 08.02.2020 року по 09.03.2020, ставка процентів 1,5% за кожен день користування, комісія за надання кредиту - 840,00 грн.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду з визначеними умовами.

На підставі платіжного доручення від 08.02.2020 року №14962444 відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000, 00 грн.

Згідно з додатком №1 до Кредитного договору № 1960022 від 08.02.2020 (графік розрахунків), дата платежу 09.03.2020, сума кредиту становить 7 000,00 грн., проценти 3 150,00 грн., комісія за надання кредиту - 840,00 грн., сукупний розмір кредиту становить 10 990,00 грн. У вказаному додатку зазначено, що у випадку внесення змін, оновлений графік може відрізнятись від поточного.

В той же час, як зазначає позивач, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 986,55 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 790,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 9 356,55 грн.; заборгованість за комісією становить 960,00 грн.

Згідно із розрахунком, складеном ТОВ "Мілоан" заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договром становить: борг по тілу кредиту - 6 790,00 грн., борг по відсоткам - 9 356,55 грн., борг по комісії - 840,00 грн., а всього забовргованість становить 16 986,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору факторингу №01/04, ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за Кредитним договором № 1960022 від 08.02.2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», та відповідно ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набула права вимоги до відповідача на загальну суму 16 986,55 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 790,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 9 356,55 грн.; заборгованість за комісією становить 840,00 грн.

В подальшому, 13.12.2021 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено Договір факторингу № 1/6, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1960022 від 08.02.2020 року на загальну суму 16 986,55 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 790,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 9 356,55 грн.; заборгованість за комісією становить 840,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» направляв досудову вимогу вих. № 1960022-АВ від 02.11.2024 року на адресу відповідача про сплату заборгованості за кредитним договором № 1960022 від 08.02.2020р. Однак суду не надано доказів отримання вказаної вимоги.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надано кредитні кошти, у свою чергу позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно з договором.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19

Наведене вище свідчить про належне укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що позичальником було погоджено подовження даного строку користування позикою та оновлено графік платежів за вказаним договором, суду не надано.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 1960022 у загальному розмірі 9 940,00 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 6 790,00 грн. + 3 150,00 грн. процентів згідно додатку №1 до кредитного договору).

Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі, що перевищує нараховані проценти за період кредитування у розмірі 3 150,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у Постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року в цивільній справі № 444/9510/12.

Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан».

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Публічна пропозиція (оферта) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України визначає порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, однак всі інші істотні умови які є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди зазначено в Індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту - Кредитному договорі.

Таким чином, в частині стягнення процентів поза межами строку кредитування вимоги позову є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 1.5.1. Кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 840,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пункт 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 6 зазначеного Закону, перед укладенням договору про споживчий кредит кредитний посередник повинен надати споживачу в письмовій формі інформацію про:

1) своє найменування (прізвище, ім`я, по батькові) та місцезнаходження;

2) державну реєстрацію (для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб);

3) те, чи є кредитний посередник кредитним брокером чи кредитним агентом, сферу власних повноважень;

4) найменування кредитодавця (кредитодавців), в інтересах якого (яких) діє кредитний посередник;

5) перелік послуг, які пропонує кредитний посередник;

6) розмір винагороди (комісійного збору) чи іншої плати за послуги кредитного посередника.

Інформація про комісійний збір чи іншу плату, що сплачується споживачем кредитному посереднику за його послуги, надається кредитним посередником кредитодавцю для розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом та реальної річної процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, підписавши анкету-заяву та кредитний договір, відповідач погодився на сплату відповідної комісії. А тому суд приходить до висновку про наявність законом передбачених підстав для стягнення комісії в сумі 840,00 грн., згідно з умовами договору. В той же час представник позивача заявляючи вимогу про стягнення комісії в розмірі 960,00 грн. не довів належними та допустимими доказами встановлення її саме в такому розмірі.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Пінг-Понг» підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 10 780,00 грн., з яких: 6 790,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3 150,00 грн. - заборгованість за процентами за період з 08.02.2020 року до 09.03.2020 року; 840,00 грн. - комісія за надання кредиту.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 6 000, 00 грн. суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024, додаткову угоду №1960022 від 03.03.2025 року до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024, акт № 1960022 від 03.03.2025 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б. М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.11.2024.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі: 10 780,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 790,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 3 150,00 грн.; заборгованість за комісією становить 840,00 грн., у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору 2 422, 40 грн. та 6 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 520, 551, 536, 559 610,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (код ЄДРПОУ 43657029, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором №1960022 від 08.02.2020 року у розмірі 10 780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Н.Г.Притула