Рішення № 129035114, 23.07.2025, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/597/25

Провадження № 2/535/370/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 липня 2025 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Плотник І.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/597/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2025 директор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Ярослава Сердійчук, через систему «Електронний суд» подала до суду позов до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №1020169 від 11.05.2023 в розмірі 16335,83 грн, мотивуючи тим, що відповідачкою порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, відсотків у строки та на умовах, передбачених договором. 31.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено Договір надання послуги з факторингу №31012025, відповідно до умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право грошової вимоги. Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №31012025 від 31.01.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 16335,83 грн, які просить стягнути з неї.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 27.06.2025 справа №535/597/25 прийнята до розгляду, відкрито провадження й призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.84-85).

Відповідачка відзив на позовну заяву до суду не подала.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.90-91). Представник позивача заявив у позовній заяві письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує (а.с.5).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с.92-93), про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 23.07.2025 встановлено заочний розгляд справи №535/597/25.

Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи, наявних у ній доказів, суд приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №1020169 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.1. Договору, укладення цього договору здійснююється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченомуЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства. Пунктом 1.4. Договору встановлено, що строк кредиту становить 366 днів, з кінцевим терміном повернення 11.05.2024 (включно). Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9125 % річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100,00 % річних (п. 1.5 Договору). Згідно з пунктом 2.1 договору про надання споживчого кредиту, кредит в сумі 16 000,00 грн надається споживачу у безготівковій формі за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем товариству у будь-який спосіб, у розмірі 4000,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.2.1 Договору. Відповідно до п.3.5 Договору сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу. 11.05.2023 ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора Т386 (а.с.31-34).

11.05.2023 ОСОБА_1 підписано Заяву-анкету на отримання кредиту для розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 позики, в тому числі на мовах фінансового кредиту, скріплена електронним підписом відповідачки у формі одноразового ідентифікатора Т386 (а.с.53).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту відповідачці надано кредит, сума кредиту 20000,00 грн, строк кредитування 366 днів, реальна річна відсоткова ставка, відсотків річних329,99 % (а.с.52).

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало своє зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі встановленому у Договорі №1020169 про надання споживчого кредиту від 11.05.2023, що підтверджується квитанцією, №2646_2502071835551 від 07.02.2025, про перерахування коштів через систему платежів LiqPay.ua (сервіс онлайн платежів) у сумі 16000,00 грн, номер транзакції в систему iPay.ua НОМЕР_2 , маска марки НОМЕР_1 (а.с.7).

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним Договором №1020169 про надання споживчого кредиту від 11.05.2023 порушила, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з наданого до суду розрахунку складає 16335,38 грн, з яких: 12444,19 грн заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками 3891,64 грн (а.с.9-10).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу №31012025 від 31.01.2025, відповідно до умов якого, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим Договором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.11-25).

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснено на користь ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» оплату згідно з договором факторингу №31012025 від 31.01.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №0492440000 від 31.01.2025 (а.с.26).

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №31012025 від 31.01.2025, за порядковим номером 1645 до Реєстру внесено відомості про ОСОБА_1 ; номер кредитного договору №1020169, дата укладення договору 11.05.2023, загальна сума заборгованості 16335, 83 грн (а.с.29).

Згідно з ч. 1ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1ст. 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зіст. 514 ЦКдо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №1020169 від 11.05.2023 від первісного кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», згідно з Договором факторингу №31012025 від 31.01.2025.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, відповідно до наданого представником позивача розрахунку, заборгованість відповідачки перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за укладеним договором №1020169 про надання споживчого кредиту від 11.05.2023 становить 16335,83 грн, яка складається із: 12444,19 грн заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками 3891,64 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання у повному обсязі взятих на себе за кредитним договором зобов`язань відповідачка не надала.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, представник позивача додав договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладений ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в особі директора Сердійчук Я.Я., з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни, відповідно до умов якого клієнт замовляє та оплачує, а виконавець надає правничу допомогу. Розділом 4 договору визначено умови встановлення вартості послуг та порядку їх прийняття, відповідно до яких вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору. Клієнт зобов`язується оплатити надані АО послуги після надання АО Клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання Послуг за Договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується АО та надсилається Клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Клієнт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акту про надання юридичної допомоги повинен підписати та направити АО його примірник або надати АО письмову мотивовану відмову від підписання такого Акту. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п`яти) днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав АО письмові аргументовані заперечення Сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, на акт є гонораром АО за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає. В акті сторони можуть визначити іншу вартість юридичної допомоги, ніж була зазначена в заявці. Підписанням Акгу про надання юридичної допомоги, сторони підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають (а.с. 42-45).

01.05.2025 сторонами підписано заявку на надання юридичної допомоги № 32 по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості, згідно із якою АО зобов`язалось надати такі послуги: надання усної консультації 2 години, вартістю 1500,00 грн на суму 3000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду2 години вартістю 3000,00 грн на суму 6000,00 грн. Всього вартість послуг, згідно із заявкою, складає - 9000,00 грн (а.с. 47-48).

30.05.2025 сторонами підписано акт № 7 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 на суму 9000,00 грн (а.с. 49).

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно з якою: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи,оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує,усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а такожтривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності, справедливості, реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено повністю з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.12,13,18,81,137,141,258,259,263-265,274-279,352,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №1020169 про надання споживчого кредиту від 11.05.2023 в розмірі 16335,83 грн (шістнадцять тисяч триста тридцять п`ять грн 83 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 23.07.2025.

Суддя А.В. Шолудько