Рішення № 129034954, 23.07.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/293/25

Провадження № 2/529/241/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року Диканський районнийсуд Полтавськоїобласті вскладі:головуючого судді-Кириченко О.С.,розглянувши вприміщенні судув селищіДиканька Полтавськоїобласті упорядку спрощеногопозовного провадженнябез викликуучасників справита безпроведення судовогозасідання цивільнусправу запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Споживчийцентр"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство зобмеженою відповідальністю"Споживчийцентр"(далі-ТОВ "Споживчийцентр") звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 08.06.2024 між сторонами у справі було укладено кредитний договір № 08.06.2024-100000520 в електронній формі з використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підставі якого відповідачка отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн, зі строком повернення на 140 днів, тобто до 25.10.2024, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,00 % на день, комісії за надання кредиту у розмірі 3 000,00 грн та сплати неустойки у розмірі 150,00 грн за кожний день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконала. Заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає у загальному розмірі 46 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 000,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3 000,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 7 500,00 грн - заборгованість за неустойкою за прострочення виконання зобов`язання. Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 08.06.2024 № 08.06.2024-100000520 у загальному розмірі 46 500,00 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 10.04.2025 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З поштових довідок на наявних у матеріалах справи рекомендованих листах вбачається, що надіслані судом відповідачці ОСОБА_1 рекомендовані листи з копією ухвали про відкриття провадження у справі та повідомленнями про судовий розгляд справи не було вручено ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю адресата за зареєстрованою адресою місця проживання /а.с. 30, 35, 38/, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачка ОСОБА_1 вважається повідомленою про перебування на розгляді у суді судової справи, учасником якої вона являється. Крім цього, відповідачка ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України, останнє з яких було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення /а.с. 32, 34, 37/.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.06.2024-100000520 в електронній формі з використанням відповідачкою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е914, на підставі якого відповідачка отримала кредит для власних потреб в розмірі 15 000,00 грн, із строком повернення на 140 днів, тобто до 25.10.2024, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,00 % на день, комісії за надання кредиту у розмірі 3 000,00 грн та сплати неустойки у розмірі 150,00 грн за кожний день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання /а.с. 12-17/.

Відповідачкою також було підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е914 Паспорт споживчого кредиту, у якому викладено вказані вище умови надання та повернення кредиту /а.с. 18-19/.

З Додатку до кредитного договору - Інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 08.06.2024 отримала одноразовий ідентифікатор Е914 для підписання кредитного договору на вказаний нею фінансовий номер телефону НОМЕР_1 /а.с. 17/.

08.06.2024 відповідачка ОСОБА_1 отримала за вказаним вище кредитним договором кредит в розмірі 15 000,00 грн на зазначену нею банківську картку, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією /а.с. 11/.

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.06.2024 становить у загальному розмірі 46 500,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 000,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (відсотки нараховувалися з 08.06.2024 по 25.10.2024), 3 000,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 7 500,00 грн - заборгованість за неустойкою за прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Нормою статті 11 ЗУ Про електронну комерцію передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття підпис у сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається зі змісту укладеного 08.06.2024 між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору, цей договір відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Матеріалами справи підтверджується, що кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн за цим кредитним договором були перераховані на вказану відповідачкою банківську картку. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору відповідачка своїм електронним підписом підтвердила, що вона згодна з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення кредиту, наданою сумою кредиту, строком його повернення, розміром відсотків за його користування, комісії за надання кредиту, розміром неустойки.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не погасила позивачу заявлену останнім заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 46 500,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про судовий розгляд цієї справи, відзиву на позов, будь-яких заперечень проти позову, заяв чи клопотань суду не надала.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачкою ОСОБА_1 із ТОВ "Споживчий центр" кредитного договору від 08.06.2024 № 08.06.2024-100000520, отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, яку нараховано у межах строку кредитування та яку не сплачено боржницею в обумовлені строки, в свою чергу відповідачкою не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" за вказаним кредитним договором заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 000,00 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 21 000,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 3 000,00 грн, суд дійшов такого висновку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача,пов`язані зотриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію зокрема за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України Про споживче кредитування та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії зокрема за надання кредиту.

З кредитного договору від 08.06.2024 вбачається, що у ньому встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідачка, підписуючи кредитний договір, погодилася з цією умовою договору, а тому виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд вважає, що стягнення з відповідачки заборгованості за комісією з надання кредиту у розмірі 3 000,00 грн є правомірним.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання за кредитним договором у розмірі 7 500,00 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 13 кредитного договору від 08.06.2024 визначено, що неустойка у розмірі 150,00 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання /а.с. 16/.

Із змісту кредитного договору від 08.06.2024 вбачається, що зазначений договір є договором про споживчий кредит.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день ухвалення рішення у справі ще не прийнято Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування", проект якого за № 11180 від 15.04.2024 знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Таким чином, на день ухвалення рішення у справі є чинним пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, провадження № 14-188 цс 20, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває донині.

Враховуючи те, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" було укладено 08 червня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення погашення кредиту нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває донині, станом на день ухвалення рішення у справі чинним є пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання за кредитним договором у розмірі 7 500,00 грн.

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором від 08.06.2024 № 08.06.2024-100000520 у загальному розмірі 39 000,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 000,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3 000,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 83,87 %, у справі наявні документи, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого через Електроннийсуд судовогозбору заподання позовудо судуу розмірі2422,40грн, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 2 031,67 грн (2 422,40 грн х 83,87 % = 2 031,67 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю"Споживчийцентр"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"Споживчийцентр" заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2024 року № 08.06.2024-100000520 у загальному розмірі 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) грн 00 коп, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 000,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3 000,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 031 (дві тисячі тридцять одна) грн 67 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий О.С. Кириченко