Рішення № 12903236, 15.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.10                                                                                           Справа№ 14/179(10)

За позовом: акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика», м.Рівне

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К», м.Львів

про стягнення 5 614,77 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Марочканич І.О.

Представники:

від позивача: Цвященко О.С. –представник

від відповідача: не з”явився.

З правами та обов»язками, передбаченими ст..ст.20,22 ГПК України , представника позивача ознайомлено. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: Позов заявлено акціонерним виробничо-комерційним товариством відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика», м.Рівне, до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К», м.Львів, про стягнення 5614,77грн заборгованості ( в т.ч. 5400 ,00 грн. основного боргу,105,00 грн. інфляційних втрат ,3 % річних в сумі 109,77 грн); просить відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.12.10року.

Розгляд справи відкладався на 15.12.2010 року, з мотивів наведених в ухвалі від 01.12.2010 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. В порядку ст.22 ГПК України представником позивача подано заяву, у якій просить залишити без розгляду вимогу про стягнення заборгованості за перевезення, згідно заявки від 05.11.2008 р, та задоволити позов в решті заявлених вимог. Стверджує, що згідно заявки-договору від 22.04.2009 року, укладеної між сторонами, позивач здійснив перевезення за маршрутом Київ-Львів, вартістю 2000,00 грн. Відповідач лише частково ( в сумі 500,00 грн) розрахувався з позивачем за перевезення, претензію-вимогу позивача не розглянув, що обумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Сума боргу по зазначеному перевезенню становить 1500,00 грн. Окрім того, позивач, згідно ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу та заявив у даному позові вимоги про стягнення 3 % річних ( 57,20 грн та 105,00 грн інфляційних втрат (розрахунки додаються). Позивач просить відшкодувати йому судові витрати по справі.

Відповідач відзиву, доказів здійснення розрахунку з позивачем за транспортне перевезення на підставі заявки-договору від 22.04.2009 року, витребовуваних документів ( в тому числі , доказів проведення розрахунків з позивачем) суду не подав, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча суд своєчасно та належним чином повідомляв відповідача про судові засідання у даній справі.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відтак, із врахуванням обставин даної конкретної справи та відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , судом встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хотей і К»( ідентифікаційний код -34559391, юридична особа, місцезнаходження –79069, м.Львів, вул..Шевченка , буд.335,) що підтверджується Головним міжрегіональним управлінням статистики у м.Києві ( №21-10/6958-1 від 10.12.2010 р).

22 квітня 2009 року між сторонами укладено заявку-договір на перевезення вантажу за маршрутом Київ-Львів; вартість перевезення –2000,00 грн; термін, форма оплати –14 б.д. після отримання оригіналів документів; додаткові умови : обов»язково вислати по 2 ТТН кожного виду з відмітками про прийняття та здачу вантажу, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну.

АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика свої зобов»язання з перевезення виконала, що підтверджується належно оформленими: заявкою-договором від 22.04.2009 р;ТТН; рахунком-фактурою №СФ-0000065 від 22 квітня 2009 року на суму 2000,00 грн (з ПДВ) Актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000099 вартістю перевезення - 2000,00 грн; випискою з банківського рахунку позивача про поступлення від відповідача коштів в сумі 500,00 грн (часткова оплата транспортних послуг згідно рахунку №65 від 22.04.09 р, в т.ч. з ПДВ).

Матеріалами справи ( поштове повідомлення за №4818980 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції) підтверджується відіслання відповідачу 27.04.2009 року передбачених у заявці-договорі документів та отримання їх відповідачем 29.04.2009 року.

Однак, протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів відповідач не провів повного розрахунку із позивачем за здійснене перевезення ( 09.07.2010 року перераховано лише 500,00 грн в рахунок оплати вартості перевезення від 22.04.2009 року).

Укладена 22.04.09 року між сторонами заявка-договір договір стала підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за виконане транспортне перевезення, яке не оплачене відповідачем в повному обсязі та покладення на відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення ним зобов»язань в частині проведення оплати за здійснене транспортне перевезення.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних із доставкою вантажу ( ст.929 ЦК України).

На виконання умов заявки-договору від 22.04.09 року на здійснення транспортного перевезення, позивач виконав транспортне перевезення за маршрутом Київ-Львів. Відповідач претензій, зауважень до позивача не висловив. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково перерахував позивачу кошти по виставленому рахунку, а відтак, частково розрахувався з позивачем по зазначеному перевезенню.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України). Із зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст.193 ГК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, зобов»язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов»язку здійснене однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов»язку, друга сторона повинна виконати свій обов»язок.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення ( ст.625 ЦК України).

Сума, на яку борг зростає, з врахуванням встановленого індексу інфляції , відповідно до розрахунку позивача, складає 105,00 грн. Три проценти річних, відповідно до проведеного позивачем розрахунку, складають 57,20 грн.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічна за змістом норма закріплена також і в ст.20 ГК України.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оцінивши в порядку ст.43 ГПК України докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості за заявкою-договором від 22.04.2009 року; борг відповідача перед позивачем у сумі, що відповідає заявленій до стягнення 1500,00 грн, має місце ; позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, відтак, інфляційні підлягають задоволенню в сумі 105,00 грн, 3% річних в сумі 57,20 грн.

В решті суми, що заявлена до стягнення , позов слід залишити без розгляду, оскільки позивачем не подано щодо перевезення за заявкою–договором від 05.11.2008 року документів, які витребовувались ухвалами у справі, а можливості для відкладення розгляду справи в черговий раз суд не вбачає.

За результатами розгляду справи судові витрати покладаються на відповідача, оскільки з його вини виник спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 22,32,33,34,36,43,44,49,75,п.5 ч.1 ст.81, ст..ст.82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.           Позов задоволити частково.

2.           Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К»( юридична адреса :79069, м.Львів, вул.Шевченка,335, ЄДРПОУ 34559391) на користь акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика»(33001, м.Рівне, вул.Хмільна,30, код 00382214) 1500,00 грн. основного боргу; 3% річних в сумі 57,20 грн, 105,00 грн інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.           В частині вимоги про стягнення решти суми заборгованості позов залишити без розгляду.

В засіданні 15.12.10 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повне рішення складено 20.12.10 р.

Суддя