Рішення № 12902955, 13.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 грудня 2010 р. Справа 13/197-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (юр.адреса: 09804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Першотравнева, 10; поштова адреса: м. Вінниця ,вул. Гонти, 88 А)

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

про стягнення 1 287,97 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Харченко І.В., довіреність

відповідача : ОСОБА_3, довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 29.11.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 287,97 грн. боргу, що включає в себе 1171,86 грн. - основної суми боргу; 61,89 грн. - пені; 10,31 грн. - 3% річних; 43,91 грн. - інфляційних нарахувань та призначено до слухання на 13.12.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явились представники сторін.

Представником позивача було подано суду клопотання про зменшення позовних вимог, а саме стягння з відповідача 671,86 грн. - основного боргу; 61,89 грн. - пені; 10,31 грн. - 3% річних; 43,91 грн. - інфляційних нарахувань, в зв"язку із тим, що сума в 500,00 грн. - основного боргу була сплачена відповідачем. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги та представника відповідача, який визнав уточнену суму боргу, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

На підставі усної домовленості позивачем було здійснено відповідачу поставку, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1171,86 грн., що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними №VIN - 00324631 від 12.06.2010 р. на суму 507,72 грн. та №VIN - 00328074 від 26.06.2010 р. на суму 664,14 грн.

У вказаних накладних сторонами п.4 було погоджено, що відповідач (покупець) здійснює оплату товару на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 (п"яти) банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (постачальника).

Тобто момент виконання зобов"язання щодо оплати сплив по накладній №VIN - 00324631 від 12.06.2010 р. - 19.06.2010 р. та по накладній №VIN - 00328074 від 26.06.2010 р. - 03.07.2010 р.

Свої зобов'язання по оплаті відповідач виконав частково, а саме в розмірі 200 грн., що підтверджується платіжним дорученням №284 від 08.11.2010 р., в зв"язку з чим звборгованість ао основній сумі боргу відповідача перед позивачем, на день звернення його до суду, склала 971,86 грн., що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Після чого відповідачем була здійснена часткова проплата по сумі боргу в розмірі 300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №306 від 07.12.2010 р. на суму 300 грн.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар по вищезазначених накладних на день розгляду справи складає 671,86 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків від 14.09.2010 р.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними накладними та його та частковий розрахунок, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману продукцію.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 671,86 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 61,89 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 61,89 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена п.5 накладних по яким передавався позивачем товар відповідачу, де вказано, що за недотримання строків оплати товару, відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 10,31 грн. - 3% річних та 43,91 грн. - інфляційних нарахувань, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10,31 грн. - 3% річних та 43,91 грн. - інфляційних нарахувань, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, п.2 ст.551, ст.625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Трейд" (юр.адреса: 09804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Першотравнева, 10; поштова адреса: м. Вінниця ,вул. Гонти, 88 А, код 35525722) 671,86 грн. - основної суми боргу; 61,89 грн. - пені; 10,31 грн. - 3% річних; 43,91 грн. - інфляційних нарахувань; 86,16 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 199,35 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 16 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи