Вирок № 129029414, 23.07.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

№ 143/612/24

ВИРОК

Іменем України

23.07.2025р. м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця, уродженця с. Черемошне Погребищенського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

за ч.1 ст.286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020060000056 від 14.02.2024, -

в с т а н о в и в:

судом установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2023 №147 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду оператора- радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 та зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучатись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Згідно з ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з п.п.2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі- Правила дорожнього руху), 2.9 водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до вимог ст. 3 Конституції України людина, її здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_4 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Судом встановлено, що у період з 17:30 до 21:17 год. 14.02.2024 солдат ОСОБА_4 , вживши алкогольні напої сів за кермо автомобіля марки «CHERY» моделі «AMULET», державний номерний знак НОМЕР_2 .

У період часу з 17:30 до 21:17 год. 14.02.2024 солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з кримінально-протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки «CHERY» моделі «AMULET», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Т-06-06 при в`їзді в м. Погребище Вінницького району Вінницької області, не врахував дорожніх умов, а саме: наявності заокруглення дороги ліворуч, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не справившись з керуванням, допустив виїзд автомобіля на праве узбіччя з подальшим зіткненням у дерево.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: поперечного перелому в середній третині правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, струсу головного мозку, рваної рани правої половин обличчя.

Порушенням водієм ОСОБА_4 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав частково лише щодо скоєння дорожньо-транспортної пригоди, однак не визнає вини в частині правової кваліфікації його діяння, а саме щодо перебування під час ДТП в стані алкогольного сп`яніння, щиро розкаюється у вчиненому та примирився з потерпілим.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що 14.02.2024 приблизно у період часу з 17 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв. він їхав з роботи до м. Погребище Вінницької області на власному автомобілі. Алкогольні напої він не вживав та у стані алкогольного сп`яніння не перебував. Взяв на роботу власний автомобіль, оскільки наступного дня мав відвозити тещу в лікарню у м. Вінницю. На роботі був до 17 год. 30 хв., потім заїхав за ОСОБА_7 та зачекав 5 хв., щоб той закрив вагончик та покормив собак. Спочатку ОСОБА_7 сидів спереду, а ОСОБА_4 попросив його пристебнутись ременями безпеки. В подальшому ОСОБА_7 попросив зупинитися біля магазину, а після повернення в автомобіль сів на задньому сидінні та пив «Рево». Біля сміттєзвалища обігнав машину, яка рухалась попереду, не справився з керуванням, потрапив у ДТП та втратив свідомість. Прийшов у свідомість в лікарні м. Вінниці десь 26 чи 27 лютого 2024 року.

Будучи допитаним в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що 14.02.2024 він разом після роботи із знайомими хлопцями (2 сусіди та військовий Богдан) вживав алкогольні напої. Потім до нього зателефонував ОСОБА_4 та запропонував підвезти додому, це було після 17год.та на вулиці вже було темно. Спочатку ОСОБА_7 їхав на передньому сидінні, але вийшов до магазину купити горілки та 2 банки «Рево». Коли повернувся з магазину, то сів на задньому сидінні справа. На думку ОСОБА_7 ОСОБА_4 був тверезий, а якби ОСОБА_4 був у стані алкогольного сп`яніння, то б потерпілий не сів би у автомобіль. Їхали зі швидкістю 70-80 км/год, дорога була нерівна та водій зупинявся перед ямами, йшов сніг з дощем, потім ОСОБА_4 крикнув: «Тримайся. Щось з колесом». Після ДТП ОСОБА_7 нічого не пам`ятає, прийшов у свідомість вже у лікарні м. Погребище. До обвинуваченого потерпілий жодних претензій немає, вони примирилися, у зв`язку з чим, просить закрити провадження у справі.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_8 пояснила, що 14.02.2024 о 19 год. вони разом із чоловіком їхали зі ст. Ржевуська. Було темно та слякотно, снігу не було. Їхали зі швидкістю приблизно 70 км/год. Їх обігнав автомобіль, який потім зник, а придивившись вони побачили дим, збите дерево та машину у полі. Моменту ДТП не бачили. Потім викликали поліцію та дочекались приїзду пожежної та швидкої допомоги. Водій пошкодженого автомобіля був у авто, а пасажир у полі. Ознак алкогольного сп`яніння у водія свідок не бачила, вказала, що потерпілий був у свідомості, а про водія нічого сказати не може, він лежав на кермі, не рухався.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_9 пояснив, що дати того дня та пори року не пам`ятає, але це було ввечері близько 19-20 год. Біля сміттєзвалища по дорозі зі ст. Погребище його автомобіль обігнав інший автомобіль. Швидкість автомобіля свідка була близько 70 км/год, а другого автомобіля приблизно 80 км/год. Після обгону машина різко пропала, а тому свідок разом із дружиною зупинилися та почали шукати очима авто, яке побачили справа у полі. Ні з потерпілим, ні з обвинуваченим свідок не спілкувався тоді, а відтак покази щодо їх стану сп`яніння не може дати. Явного коливання під час руху автомобіля свідок не бачив, на дорозі була паморозь. Після ДТП пасажир вилетів,лобового склав машинісвідок небачив.Водій лежавна кермі,яке практичнобуло угрудній клітці.Свідок викликавспецслужби,приїхали поліціята швидкадопомога.Першого забралишвидкою потерпілого,з водіємпрацювали працівникиДСНС.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_10 пояснила, що працює медичною сестрою у Погребищенській ЦРЛ. Після виклику до суду вона переглянула медичні документи та підтверджує, що робила забір крові у ОСОБА_4 , обличчя якого нечітко пам`ятає. Пояснила, що у той день ОСОБА_7 був у свідомості, а ОСОБА_4 - без свідомості, доручення на забір крові дав слідчий ОСОБА_11 . По протоколу забір крові відбирається у 2 шприци ємністю 20 мл, однак у яку ємність відбиралася кров у ОСОБА_4 вона не пам`ятає. Також не пам`ятає і кількості шприців. Після відібрання зразків, вона віддала шприц слідчому, який при ній поклавшприц впакет,але вонане пам`ятаєчи тоййого упакував.Забір робила без обробки спиртом, знезаражувала хлоргекседином, звідки брала кров не пам`ятає, але точно не з катетера. На шприці свідок наклеїла лейкопластир з прізвищем обвинуваченого. Протокол слідчий не зачитував, вона лише швидко переглянула документ та підписала його.

На підтвердження вини ОСОБА_4 , прокурором були надані наступні матеріали кримінального провадження, а саме:

-постанову про визначення (заміну) групи прокурорів від 12.11.2024 (а.с. 93, т.1); постанову про визначення (заміну) групи прокурорів від 09.12.2024 (а.с. 109, т.1); постанову про призначення групи слідчих від 14.02.2024 (а.с. 135, т.1); постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 15.02.2024 (а.с. 74, т.2), постанову про визначення органу прокуратури, який має здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування від 22.04.2024 (а.с. 82, т.2); постанову про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 24.04.2024 (а.с. 83, т.2);

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 14.02.2024 з фото таблицями та план-схемою до нього, відповідно до якого оглянуто місце пригоди на автодорозі Т0606 поблизу м. Погребище та зафіксовано пошкодження автомобіля марки «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 136 -167, т. 1);

-квитанцію про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №22, а саме нижньої частини чохла водійського сидіння автомобіля «Чері Амулет», д.н.з. НОМЕР_2 , яке поміщено до спец.пакету Національна поліція України SUD3099247 (а.с. 168, т.1);

-постанову про відбір біологічних зразків від 14.02.2024 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який доручено заступнику начальника СВ ВП №4 Вінницького РУП ОСОБА_12 , слідчим СВ ВП №4 Вінницького РУП- ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які входять до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні (а.с. 169, т.1);

-постанову про відбір біологічних зразків від 14.02.2024 у ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який доручено заступнику начальника СВ ВП №4 Вінницького РУП ОСОБА_12 , слідчим СВ ВП №4 Вінницького РУП- ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які входять до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні (а.с. 170, т.1);

-протокол отримання біологічних зразків для проведення експертизи у ОСОБА_4 , відповідно до якого працівник КП «Погребищенська ЦЛ» відібрала зразки крові в ОСОБА_4 , які поміщено в шприц ємністю 10мл, який в свою чергу поміщено до спеціального пакету НПУ PSP№1387947, який підписано слідчим та працівниками КП «Погребищенська ЦЛ» (а.с. 171, т. 1);

-протокол отримання біологічних зразків для проведення експертизи у ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_7 добровільно надав зразки крові, які відібрали працівники КП «Погребищенська ЦЛ» за допомогою шприца ємністю 10 мл, який поміщено до спеціального пакету НПУ PSP№1387948, який підписано слідчим та працівниками КП «Погребищенська ЦЛ» (а.с. 172, т. 1);

-постанову про визнання вилучених речей речовим доказом, зокрема автомобіль марки «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 , бежевого кольору, що знаходиться на зберіганні на арешт майданчику СПД№1 Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (а.с. 173, т. 1);

-ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 16.02.2024 у справі №136/311/24 про накладення арешту на автомобіль марки «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , що вилучений 14.02.2024 під час огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди та поміщений на майданчик для зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (а.с. 174, т.1);

-заяву ОСОБА_7 про долучення до матеріалів кримінального провадження рентгензнімків (а.с. 175, т.1 );

-висновок експерта №553 від 19.02.2024-20.02.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у крові ОСОБА_4 , 1991 р.н., методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,2 ‰. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (а.с. 176-177, т. 1).

-висновок експерта №554 від 16.02.2024-23.02.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у крові ОСОБА_4 , 1991 р.н., наявність похідних барбітурової кислоти, 1,4-бензодіазепіну та фенотіазіну, алкалоїдів групи опію, тетрагідроканабінолу, а також ефедрину та ефедрону не виявлено (а.с. 178-179, т.1);

-висновок експерта №555 від 19.02.2024-20.02.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у крові ОСОБА_7 , 1991 р.н. методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,4 ‰. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (а.с. 180-181, т. 1).

-висновок експерта №556 від 16.02.2024-23.02.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у крові ОСОБА_7 , 1991 р.н. наявність похідних барбітурової кислоти, 1,4-бензодіазепіну та фенотіазіну, алкалоїдів групи опію, тетрагідроканабінолу, а також ефедрину та ефедрону не виявлено (а.с. 182-184, т.1);

-ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 04.04.2024 у справі №136/311/24 про накладення надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та які знаходяться у володінні Комунального некомерційного підприємства «Погребищенська центральна лікарня» Погребищенської міської ради Вінницької області, а саме до медичної картки стаціонарного хворого №539 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою вилучення їх оригіналів (а.с. 185-186, т.1);

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 10.04.2024 з додатком до нього, відповідно до якого було проведено виїмку медичної картки стаціонарного хворого №539 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в прошитому вигляді (а.с. 187-188, т. 1);

-висновок експерта №СЕ-19/102-24/6636-ІТ від 11.04.2024, відповідно до якого водій автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , в даній дорожній обстановці, повинен був діяти відповідно до технічних вимог п.п.12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду. В діях водія автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 , за умови технічно працездатних систем, які відповідають за безпеку дорожнього руху автомобіля, вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України,які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з наслідками події даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 185-192, т.1);

-висновок експерта №77/78 від 15.04.2024-22.04.2024, відповідно до якого, при судово-медичній експертизі (18.04.2024) гр.. ОСОБА_7 виявлено рубець обличчя, який являється наслідком загоєння рани відповідної локалізації, що виник понад один місяць до обстеження. Згідно наданих медичних документів, у гр.. ОСОБА_7 під час стаціонарного лікування в КНП «Погребищенська міська лікарня» з 14.02.2024 по 15.03.2024 були виявлені тілесні ушкодження: «Політравма: закрита черепно-мозкова травма струс головного мозку; поперечний перелом в середній третині правої стегнової кістки зі зміщенням уламків; забійно-рвана рана правої щоки», які виникли від дії тупого (-их) предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення судово-медичної експертизи 14.02.2024. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_7 за ступенем тяжкості належать:

-поперечний перелом в середній третині правої стегнової кістки зі зміщенням уламків не являвся небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинив тривалий (понад 21 день розлад здоров`я (згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).

-закрита черепно-мозкова травма- струс головного мозку, рвана рана правової половини обличчя належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я (згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995) (а.с. 193-194, т.1);

-висновок експерта №СЕ-19/102-24/6926-ІТ від 01.05.2024, з якого слідує, що на момент експертного огляду гальмівна система, рульове керування, ходова частина автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані, через несправності вказані в дослідницькій частині висновку. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування, ходової частини автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки під час експертного огляду у вузлах та агрегатах рульового керування, гальмівної системи, ходової частини автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 наявних несправностей, які могли б впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено, тому вирішення питання: «Якщо дані технічні несправності наявні, то чи є вони наслідком конструктивних недоліків системи або порушення правил їх експлуатації?» втрачає технічний зміст і не досліджувалось» (а.с. 196-200, т.1);

-протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 26.05.2024 зі зламаним диском відеозапису до нього (а.с. 201-203, т.1);

-копію посвідчення водія ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , з якої слідує що ОСОБА_4 є власником автомобіля «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.205-206, т.1);

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020060000056 від 14.02.2024 по факту вчинення ДТП на автодорозі сполученням с. Плисків- м. Погребище за ч.1 ст. 286 (а.с. 68, т.2);

-рапорти від 14.02.2025 15.02.2024 інспектора-чергового відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП У Вінницькій області ОСОБА_16 по факту ДТП зі травмованими, що сталася біля місцевого сміттєзвалища на автодорозі сполученням с. Плисків- м. Погребище (а.с. 69-73);

-заяву ОСОБА_7 про залучення до провадження як потерпілого (а.с. 76, т.2);

-постанову про визначення правової кваліфікації від 03.04.2024, відповідно до якої змінено правову кваліфікацію, відомості про яку внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020060000056 від 14.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на ч.1 ст. 286-1 КК України (а.с. 77, т.2 );

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020060000056 від 14.02.2024 по факту вчинення ДТП на автодорозі сполученням с. Плисків- м. Погребище за ч.1 ст. 286-1 КК України (а.с. 78, т.2);

-протокол надання підозрюваному та його захиснику доступу до матеріалів досудового розслідування від 05.07.2024 (а.с. 85-87, т.2);

-протокол надання потерпілому доступу до матеріалів досудового розслідування від 05.07.2024 (а.с. 88-89, т.2);

-постанову про призначення судової-токсикологічної експертизи від 15.02.2024 з метою встановлення в зразках крові ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вмісту алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів (а.с. 75, т.2);

-постанову про призначення експертизи технічного стану транспортного засобу CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 від 04.04.2024 (а.с. 79, т.2);

-постанову про призначення судової авто-технічної експертизи від 04.04.2024 (а.с. 80, т.2);

-постанову про призначення судово-медичної експертизи від 15.04.2024 (а.с. 81, т.2).

-відповідь на запит з військової частини НОМЕР_5 від 21.03.2024 №0666/116/919 з якої слідує, що солдат ОСОБА_4 перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 , оскільки вважається таким, що з 29.11.2023 самовільно залишив військову частину (а.с. 211, т.1);

-доповідь за фактом неповернення з відпустки військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_4 від 29.11.2023 №0666/116/888 (а.с. 212-213, т.1);

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_5 №147 від 22.05.2023 про призначення солдата ОСОБА_4 на посаду оператора-радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти (а.с. 214, т.1);

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_5 №343 від 28.11.2023 про те, що солдата ОСОБА_4 , оператора-радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти, який знаходився у щорічній основній відпустці з 12 по 28 листопада 2023, вважати таким, що самовільно залишив військову частину 29 листопада 2023. З 29 листопада 2023 зняти з грошового та речового забезпечення військової частини (а.с. 215, т.1);

-відповідь на запит з ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.04.2024 №4/635 з якої слідує, що з 29.11.2023 солдат ОСОБА_17 перебуває в розшуку, як особа, яка самовільно залишила військову частину (а.с. 216, т.1);

-витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.04.2023 №249 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, з якого слідує, що солдат ОСОБА_4 призваний та направлений для проходження військової служби (а.с.217, т.1);

-довідку військово-лікарської комісії №70/581 від 07.04.2023, облікова картка до військового квитка, картка соціально0-пчихологічного вивчення військовослужбовця (а.с. 218-221, т.1);

-відповідь на запит з військової частини НОМЕР_5 від 21.06.2024 №0666/116/2255 з якої слідує, що солдату ОСОБА_4 призупинено військову службу від 23.05.2024 (а.с. 221, т.1);

-рішення командира за результатами службового розслідування по факту неповернення з основної щорічної відпустки солдата ОСОБА_4 (а.с. 222-250, т.1, а.с. 1-11, т.2);

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024052210001756 від 21.05.2024 за ч.4 ст. 408 КК України (а.с.12, т.2).

Під час судового засідання сторона захисту заявила клопотання про визнання доказів недопустимими, зокрема просить визнати недопустимими наступні докази:

-протокол отримання біологічних зразків ОСОБА_4 від 14.02.2024 та висновок судово-медичної- токсилогічної експертизи №553 від 20.02.2024.

Клопотання мотивоване тим, що на підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст. 286-1 КК України сторона обвинувачення посилається на протокол отримання біологічних зразків крові ОСОБА_4 для проведення експертизи від 14.02.2024. Однак даний протокол неналежно оформлений з наступних підстав:

-в протоколі про відібрання біологічних зразків вказано, що нібито слідчим ОСОБА_14 було запропоновано ОСОБА_4 добровільно надати свої біологічні зразки, а ОСОБА_4 погодився на це. Однак у протоколі відсутній підпис ОСОБА_4 . Крім того, він не міг добровільно надати вказані зразки, оскільки знаходився в приміщенні Погребищенської ЦРЛ без свідомості. Слідчим ОСОБА_14 не залучено понятих та не зафіксовано хід процесуальної дії із застосуванням безперервного відеозапису;

-в описовій частині протоколу вказано, що працівником Погребищенської ЦРЛ у ОСОБА_4 відібрано зразки крові, який поміщено в шприц, ємністю 10 мл. Однак не відображено всю послідовність дій та відомості, які важливі для кримінального провадження, а саме: який зразок крові вилучено і яким шляхом, його точну назву, характеристику та кількість, а також не вказано, де він буде зберігатися. В заключній частині протоколу відсутній підпис ОСОБА_4 ;

-відповідно до висновку експерта №553 від 20.02.2024 на експертизу було надано одноразовий медичний шприц, об`ємом 20 мл, заповнений кров`ю на 20 мл, зі згустком без особливостей, хоча вилучався і поміщався в спец.пакет слідчим ОСОБА_14 шприц об`ємом 10 мл;

-на спец. пакеті НПУ PSP 1387947, у який був поміщений зразок крові ОСОБА_4 , зазначено, що його упакувала слідча ОСОБА_18 , яка не внесена у протокол відібрання зразків, як учасник слідчої дії.

Виходячи з викладеного та застосовуючи доктрину «плодів отруєного дерева», захисник просила подальші слідчі дії, пов`язані з призначення експертизи та висновок судово-медичної токсикологічної експертизи визнати недопустимими, як джерело доказів.

В подальшому, захисник ОСОБА_5 подала клопотання про перекваліфікацію кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_4 з ч.1 та ст. 286-1 ( порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) КК України на ч.1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), яке мотивоване тим, що обвинувачений ОСОБА_4 визнає факт порушення ним правил безпеки дорожнього руху, однак заперечує факт його перебування в стані алкогольного сп`яніння, а у матеріалах справи відсутні об`єктивні, послідовні, достатні, належні та допустимі докази перебування ОСОБА_4 у такому стані. Також захисник ОСОБА_5 просила звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження №12024020060000056, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2024 щодо нього закрити.

Суд, дослідивши та проаналізувавши надані докази, оцінивши такі докази згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, які суд, керуючись законом, оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини скоєння ОСОБА_4 ДТП та порушення правил дорожнього руху, які інкриміновані органом досудового розслідування стороною захисту не оспорюються та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, зокрема в ході допиту як обвинуваченого, так і потерпілого, а також свідків та досліджених зазначених вище по тексту письмових доказів, які у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху в частині п.12.1 Правил дорожнього руху, де зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Вказаних вимог ОСОБА_4 не дотримався та скоїв ДТП, у якій потерпілий ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Разом з тим, сторона захисту, не опорюючи обставини скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 не погоджується з правовою кваліфікацією вчинення ДТП ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При вирішенні питання допустимості доказів перебування ОСОБА_4 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння слід враховувати положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 8 розділу І цієї Інструкції в разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Тобто згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК, що регулює порядок освідування особи, та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків. Відповідну практику правозастосування сформував у своїх постановах Верховний Суд (справи №№ 601/1929/13-к, 678/1495/17, 730/52/22).

Згідно з пунктами 10, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів у закладі охорони здоров`я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

У цьому кримінальному провадженні відбирання біологічних зразків (крові) для експертизи у ОСОБА_4 було здійснено у порядку ст. 245 КПК на підставі постанови слідчого про що слідчим складено відповідний протокол. Згідно з даними висновку судово-токсикологічної експертизи № 553 від 20.02.2024 в крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,2 проміле.

За змістом ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Приписами ч. 6 ст. 22 КПК України регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Аналізуючи наведені норми законодавства, слід зазначити, що як сторона обвинувачення так і сторона захисту вільні у виборі та способах реалізації їхніх процесуальних прав, а отже вільні у виборі як позиції обвинувачення так і позиції захисту.

Правова природа доказування у кримінальному процесі полягає в діяльності, яка спрямована на встановлення істини у справі шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів.Це процес, що відбувається у чітко визначених законом межах та спрямований на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

Таким чином, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Такі висновки сформувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22), вказавши на те, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Оскільки, як уже було зазначене вище, за обставин цього кримінального провадження проведення огляду учасників ДТП на стан сп`яніння, який передбачає відбирання біологічних зразків, було обов`язковим відповідно до вимог нормативного акту, жодні права ОСОБА_4 у ході відбирання біологічних зразків порушено не було, відтак немає підстав, передбачених ст. 87 КПК, вважати протокол відібрання біологічних зразків та висновок судово-токсикологічної експертизи за результатом їх дослідження недопустимим доказом.

Певні розбіжності у протоколі відбору зразків та у висновку експерта щодо об`єму відібраної у ОСОБА_4 крові, в контексті можливих сумнівів у достовірності їх результатів самі по собі без конкретних обґрунтованих доводів щодо можливого відбору зразків у іншої особи, можливого їх спотворення, можливого надходження на експертизу іншого зразка крові, ніж той, що був відібраний у ОСОБА_4 тощо, й без належної перевірки та підтвердження таких доводів у порядку, передбаченому положеннями КПК України, не можуть відірвано від конкретних обставин цього провадження обґрунтовано ставити під сумнів достовірність даних у протоколі відбору зразків та у висновку експерта.

За вказаних обставин не вбачається підстав для перекваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні з ч.1 ст. 286-1 КК України на ч.1 ст. 286 КК України, а відтак відсутні правові підстави для застосування ст. 46 КК України.

Аналізуючи в сукупності показання обвинуваченого, потерпілого, надані суду та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Підстав для визнання недопустимими чи неналежними доказами наведених вище доказів на підтвердження його винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 286-1 КК України, суд не вбачає. Підстав для здійснення перекваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, та застосування ст. 46 КК України, судом не встановлено.

Показання обвинуваченого суд розцінює як його захисну позицію, вказані показання в частині заперечення обвинуваченим його перебування у стані алкогольного сп`яніння в момент спричинення ДТП не підтверджуються іншими доказами у справі та спростовуються ними.

Суд також критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_7 стосовно не перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, позаяк, останній сам перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відповідним експертним висновком, ба більше, останній товаришує з обвинуваченим, що ставить під сумнів істинність його свідчень.

При цьому, суд не приймає як доказ рапорти від 14.02.2025 15.02.2024 інспектора-чергового відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП У Вінницькій області ОСОБА_16 по факту ДТП зі травмованими, що сталася біля місцевого сміттєзвалища на автодорозі сполученням с. Плисків- м. Погребище (а.с. 69-73) оскільки, хоча зміст самих рапортів свідчить про фіксацію події ДТП із потенційним перебуванням обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння, проте рапорт чергового поліцейського лише засвідчує факт реєстрації ДТП та не є належним доказом на підтвердження стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 в розумінні ст. 85 КПК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, примирення з потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене,при обраннівиду тарозміру покаранняобвинуваченому ОСОБА_4 ,суд враховуєобставини вчиненого,ступінь тяжкостікримінального правопорушення,який відповіднодо ст.12КК Українивідноситься докатегорії нетяжкихзлочинів,скоєних знеобережності,наслідки,що настали,дані проособу обвинуваченого,який ранішене судимий,на облікуу лікаряпсихіатра танарколога неперебуває,має позитивнухарактеристику замісцем проживання,наявність наутриманні однієїмалолітньої дитини,щире каяття, примирення зпотерпілим, позицію потерпілого який повідомив суду, що у нього відсутні будь які претензії матеріального чи морального характеру до обвинуваченого, позицію обвинуваченого, який у судовому засіданні щиро розкаявся та висловив бажання продовжити проходження військової служби задля захисту Вітчизни, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Також, суд враховує досудову доповідь, у якій зазначено, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк становить середній рівень небезпеки для суспільства.

За змістом ч.1ст.69 КК Україниза наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями403,405,407,408,429цьогоКодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексуза це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цьогоКодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу.

Так, встановлено, що ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, який є необережним, раніше не судимий, вину визнав частково, позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся, примирився з потерпілим, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, має міцні соціальні зв`язки, потерпілий претензій до обвинуваченого не має.

З огляду на викладене, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо пропорційності покарання, тобто яке має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи» (зокрема, справа «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), особу винного, наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, примирення з потерпілим, відсутність обставин, які обтяжують покарання, категорію кримінального правопорушення, суспільну небезпечність таких злочинів і наслідки, що настали, суд, вважає за можливе застосування у даному випадку положеньст.69 КК Українита призначення покарання у виді саме штрафу.

При цьому, суд вважає за необхідне, беручи до уваги загальні засади призначення покарання, які є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства, визначити покарання у виді штрафу, розмірі 3000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На переконання суду, саме таке покарання буде справедливим, пропорційним і співмірним заходом примусу ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами в подальшому нових злочинів. На думку суду, прокурор не навів переконливих доводів щодо необхідності призначення обвинуваченому у даному випадку покарання у виді позбавлення волі.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню в загальній сумі 4 543 грн 68 к підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту на майно.

Арешт, накладений ухвалою ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 16.02.2024 на речові докази, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому не обирати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 22, 84-86, 100, 318, 322, 342-352, 358, 363-368, ч. 15 ст. 615 КПК України, ст.ст.50, 53, 65-66, 69, ч.1 ст.286-1КК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 грн., відповідно, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз в сумі 4543 грн 68 к.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 16.02.2024 на автомобіль марки «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 .

Речові докази: автомобіль марки «CHERY AMULET», д.н.з. НОМЕР_2 , бежевого кольору, 2007 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 зареєстрований на ОСОБА_4 , що знаходиться на зберіганні на арешт майданчику СПД№1 Відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області- повернути власнику.

- нижня частина чохла водійського сидіння автомобіля «Чері Амулет», д.н.з. НОМЕР_2 , яке поміщено до спец.пакету Національна поліція України SUD3099247 та зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП№4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя