Рішення № 129028564, 17.07.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/104/25

Провадження № 2/626/286/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2025 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Івашкіній Т.В.,

за участю

представника позивача Істамової І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовомАкціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк», від імені та в інтересах якого діє адвокат Істамова Ірина Володимирівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Людмила Олександрівна про визнання недійсним договору дарування та скасування номеру запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до відповідачів, в якому зазначено, що 25.02.2008 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № НАВ0G0000021, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 23083, 79 доларів США на термін до 24.02.2028 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, банк в липні 2016 року розпочав роботу з відпрацювання заборгованості за активом та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

04.09.2017 року Красноградським районним судом Харківської області ухвалено рішення у цивільній справі № 626/1330/16-ц, відповідно до якого із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Приват Банк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року у розмірі 19440 доларів 28 центів США з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на 06.07.2016 року (24,84 грн за 1 долар США), що становить 482896 грн 56 коп.

18.10.2023 року приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № 73087160 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 19440 доларів 28 центів США, що на 06.07.2016 року становить 482896 грн 56коп.

Рішення суду не було виконано боржником ОСОБА_2 ні добровільно, ні в ході примусового стягнення в рамках виконавчого провадження.

В ході примусового виконання судового рішення АТ КБ «Приват Банк» стало відомо, що ОСОБА_2 з 25.04.2008 року мав у власності майно житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

16.05.2017 року на підставі договору дарування № 941 одноосібним власником вказаного будинку стала ОСОБА_3 , яка на момент підписання договору дарування була дружиною ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 було здійснено відчуження належного йому нерухомого майна на підставі безоплатного договору, що унеможливило звернення стягнення на зазначене нерухоме майно, а волевиявлення щодо укладення спірного договору дарування здійснено відповідачем в період наявних боргових зобов`язань перед позивачем та наявного судового розгляду по справі про стягнення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 тривалий час не здійснював погашення за своїми кредитними зобов`язаннями в добровільному порядку, що в сукупності із здійсненим відчуженням вартісного майна на користь своєї дружини свідчить про відсутність добросовісного наміру у боржника здійснити реальне повернення суми боргу кредитору.

Договір дарування будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має всі ознаки фраудаторного правочину (відчуження майна відбулось за наявності значної непогашеної заборгованості, направлення численних претензій та після ініціювання судових справ позивачем; майно відчужене на підставі безвідплатного правочину на користь пов`язаної особи (родича); після відчуження майна боржник не міг повністю розрахуватися кредитором), а тому такий договір має бути визнаний судом недійсним.

Позивач просить:

-визнати недійсним договір дарування від 16.05.2017 року, серія та номер 941, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження будинку за адресою : АДРЕСА_1 , загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1248303662333), посвідчений 16.05.2017 року приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О.

-скасувати номер запису про право власності : 20414926; тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 16.05.2017 14:08:09; державний реєстратор: приватний нотаріус Ковтун Людмила Олександрівна Красноградський районний нотаріальний округ Харківська область; підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35198076 від 16.05.2017 14:11:02, приватний нотаріус Ковтун Людмила Олександрівна Красноградський районний нотаріальний округ Харківська область; документи подані для державної реєстрації : договір дарування серія та номер 941, виданий 16.05.2017, видавник: приватний нотаріус Ковтун Людмила Олександрівна Красноградський районний нотаріальний округ Харківська область; розмір частки :1, власники: ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 14.01.2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 626/104/25.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 29.01.2025 року частково задоволено заяву АТ КБ «Приват Банк» про забезпечення позову у цивільній справі № 626/104/25 накладено арешт на частку житлового будинку загальною площею 61.1 кв.м., житловою площею 43.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування одним з подружжя на користь другого подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя № 941 від 16.05.2017 року.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 12 березня 2025 року строк підготовчого провадження по даній справі продовжено на 30 днів.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року підготовче провадження закрито, цивільну справу № 626/104/25 призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Істамова І.В. підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

З наявного в матеріалах справи відзиву на позов представника відповідача ОСОБА_3 (а.с.76-79) вбачається, що остання не визнає позов з огляду на те, що договір дарування від 16.05.2017 року був укладений сторонами з усвідомленням його правових наслідків та з дотриманням всіх вимог законодавства. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на момент вчинення правочину у ОСОБА_2 був наявний умисел не виконувати грошові зобов`язання, оскільки заборгованість за кредитним договором частково погашалась. В той час, коли банк розпочав роботу з відпрацювання заборгованості та звернувся до суду, оспорювана частка у спільній власності подружжя була зареєстрована за ОСОБА_2 , однак жодних дій щодо звернення стягнення на вказане майно банком не здійснювалось. Крім того, майно не перебувало у заставі у якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 25.02.2008 року були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 умов основного зобов`язання за зазначеним кредитним договором. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04.09.2017 року у цивільній справі № 626/1330-16ц, яким із ОСОБА_2 та поручителів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року на даний час примусово виконується в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», що виключає довільні припущення про ухилення від виконання боргових зобов`язань. Укладення оспорюваного правочину не спричинило неплатоспроможності боржника, оскільки його зобов`язання за кредитним договором було забезпечено договорами поруки. Майно на момент вчинення оспорюваного правочину під обтяженням не перебувало, тому його власник мав право розпоряджатися ним на власний розсуд.

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають трьох спільних дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки шлюбні відносини не склались, сторони перестали проживати однією сім`єю та 28.07.2017 року шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області у справі № 62/564/17. Сторони дійшли згоди щодо набутого у шлюбі за спільні кошти майна, а саме придбаного за спільні кошти житлового будинку, свою частку якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 .

Позивач протягом семи років не вживав будь-яких заходів щодо боржника ОСОБА_11 щодо стягнення боргу (арешт майна тощо); не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існувала домовленість та про те, що борг був забезпечений належною ОСОБА_2 частиною будинку; того, що ОСОБА_11 на час укладення оспорюваного правочину вже мав умисел не повертати борг, а укладення оспорюваного договору було здійснено з метою ухилення від виконання взятого на себе грошового зобов`язання.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Загурська А.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог, пославшись в обгрунтування своєї позиції на наступні обставини. На момент укладення договору дарування на належну ОСОБА_2 частку будинку не був накладений арешт або інші заборони на відчуження. Договір дарування від 16.05.2017 року був укладений у зв`язку з тим, що сторонами мали намір розлучитися, і оскільки із ОСОБА_3 залишались троє спільних із відповідачем дітей, останній вирішив подарувати свою частку дружині і врегулювати таким чином майнові відносини, пов`язані із спільно придбаним у шлюбі майном із останньою, а не приховати майно. Виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 було забезпечено порукою і іпотекою, проте, банк цю обставину до уваги не бере. Саме по собі визнання позову відповідачем ОСОБА_2 не може братися до уваги, оскільки це порушує права інших осіб. Позовні вимоги банку є недоведеними, оскільки є за рахунок чого погасити заборгованість за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, стягнути заборгованість із поручителів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звернуся до суду із заявою, в якій просив розглянути справу за його відсутності, зазначив, що позов визнає, проти вимог банка не заперечує (а.с.93).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О. в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.54).

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши позицію відповідача ОСОБА_2 та третьої особи, дослідивши письмові докази по справі суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 25.02.2008 року між позивачем по справі та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № НАВ0G0000021, відповідно до п.п. 1.1, 2.1.1, 8.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 23083, 79 доларів США на термін до 24.02.2028 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором (а.с.25-27).

Пунктом 8.3 кредитного договору № НАВ0G0000021 від 25.02.2008 року передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека квартири загальною площею 56,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, надані банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 19 серпня 2016 рокувідкрито провадження у цивільній справі № 626/1330/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості (а.с.167).

Рішенням Красноградськогорайонного судуХарківської областівід 04.09.2017року уцивільній справі№ 626/1330/16-ц із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року у розмірі 19440 доларів 28 центів США з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на 06.07.2016 року (24,84 грн за 1 долар США), що становить 482 896 грн 56 коп (а.с.161 на звороті-163).

01.03.2018 року державним виконавцем Красноградського районного ВДВС Винник Н.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55905989 про примусове виконання виконавчого листа № 626/1330/16-ц, виданого Красноградським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приват Банк» заборгованості в розмірі 482 896 грн 56 коп (а.с.119 на звороті).

30.03.2020 року державним виконавцем Красноградського районного ВДВС Винник Н.С. в рамках виконавчого провадження № 55905989 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 626/1330/16-ц, виданого Красноградським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Приват Банк» заборгованості в розмірі 482 896 грн 56 коп, оскільки вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що ліквідного майна, належного боржнику не виявлено, боржник відкритих рахунків не має, пенсію не отримує, відомості про доходи відсутні (а.с.119).

18.10.2023року приватнимвиконавцем виконавчогоокругу Харківськоїобласті КудряшовимД.В.відкрите виконавчепровадження №73087160з примусовоговиконання виконавчоголиста №626/1330/16-ц,виданого Красноградськимрайонним судомХарківської областіпро солідарнестягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користьПАТ «ПриватБанк» заборгованостіза кредитнимдоговором №НАВ0G0000021 від 25.02.2028року урозмірі 19440доларів 28центів СШАз переведенняміноземної валютив українськуза курсом,встановленим НБУна 06.07.2016року (24,84грн за1долар США),що становить482896грн 56коп.Згідно заяви стягувача станом на 07.09.2023 року заборгованість становить 18805,34 доларів США (а.с.28-29, 117-118).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046702089 ОСОБА_2 та ОСОБА_12 16.02.2007 року зареєстрували шлюб (а.с.30-31), який було розірвано на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 28.07.2017 року у цивільній справі № 626/564/17 (а.с.81-82).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.83).

16.05.2017 року приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О. посвідчено договір серія номер 941 дарування одним з подружжя на користь другого подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя № 941 від 16.05.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.55).

Як вбачається з договору дарування від 16.05.2017 року, будинок АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; частки кожного з подружжя є рівними по частці у праві власності на вказаний будинок з відповідними надвірними будівлями в кожного (а.с.55).

Відповідно до п.2 зазначеного договору дарування від 16.05.2017 року ОСОБА_2 , керуючись ч.2 ст.64 СК України безоплатно передав у власність свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя, а ОСОБА_3 прийняла у дар цю частку, що становить частку в праві власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с.55).

Відомості про речове право № 20414926 внесені приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О. до Державного реєстру речових прав (а.с.15-16).

Норми права застосовані судом

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що оспорюваний договір дарування, укладений між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , містить ознаки фраудаторного правочину, оскільки ОСОБА_10 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, з огляду на те, що відчуження належного йому майна відбулось з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до п.6) ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Фраудаторні правочини це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» до оплатного цивільно-правового договору передбачає необхідність виявлення його специфічних ознак, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як вчинений на шкоду кредитору. До таких ознак, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник уклав оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 і від 12 квітня 2023 року у справі № 754/18852/21).

Відповідно до висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21 цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) учасники цивільних відносин не можуть використовувати для уникнення сплати боргу за договором. Боржник (дарувальник), який відчужив частку в праві власності на підставі безоплатного договору після подання позову про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З огляду на це не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що «договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.

У постановахВерховного Судувід 07грудня 2018року усправі №910/7547/17,від 28листопада 2019року усправі №910/8357/18,від 03березня 2020року усправі №904/7905/16,від 26травня 2020року усправі №922/3796/16від 17вересня 2020року усправі №904/4262/17зроблений висновок,що зконструкції частинитретьої статті13ЦК Українивипливає,що діїособи,які полягаютьу реалізаціїтакою особоюсвого права,однак вчиняютьсяз наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

Висновки, яких дійшов суд щодо позовних вимог

У період настання у ОСОБА_2 зобов`язання перед АТ КБ «Приват Банк» за кредитним договором № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року, після звернення банку до суду і відкриття провадження у цивільній справі № 626/1330/16-ц відповідач ОСОБА_2 16.05.2017 року, уклавши договір дарування, відчужив на користь своєї дружини ОСОБА_3 належне на праві власності майно частину будинку.

Отже, станом на день укладення договору дарування у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором була заборгованість, яку він не сплатив; на розгляді в суді перебувала цивільна справа № 626/1330/16-ц з приводу стягнення вказаної заборгованості.

Та обставина, що правочин, за яким ОСОБА_2 відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Надаючи ОСОБА_2 грошові кошти за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» розраховувало на виконання останнім обов`язку з повернення коштів, а ОСОБА_2 у свою чергу, отримуючи в кредит грошові кошти, усвідомлював свій обов`язок з їх повернення на умовах, визначених договором кредитним договором № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року.

Укладаючи 16.05.2017 року оспорюваний договір дарування на користь своєї дружини ОСОБА_3 , відповідач по справі передбачав можливе стягнення з нього на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованості, з огляду на невиконані зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому нерухомого майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це майно як боржника. Оспорюваний договір, укладений між відповідачами, спрямований на перехід права власності на частку житлового будинку із метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів.

Враховуючи фактичні обставини справи, а саме, укладення оспорюваного договору дарування частини будинку на користь близької особи дружини, за наявності у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, під час перебування на розгляді в суді цивільної справи № 626/1330/16-ц з приводу стягнення цієї заборгованості, переконливо свідчить про те, що договір дарування від 16.05.2017 року укладений на шкоду кредитору, тобто є фраудаторним.

Встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним.

Приймаючи до уваги вищевикладене та беручи до уваги позицію відповідача ОСОБА_2 , який визнав позов АТ КБ «ПриватБанк», суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування одним з подружжя на користь другого подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя № 941, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого 16.05.2017 року приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О.

Позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» про скасування номеру запису про право власності 20414926 задоволенню не підлягають, оскільки з огляду на зміст ст.ст.26,27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнання недійсним договору, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію прав, є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Щодо доводів представника відповідачки ОСОБА_3 суд дійшов наступних висновків

Суд відхиляє доводи представника відповідачки стосовно укладення оспорюваного договору дарування з метою врегулювання майнових відносин, пов`язаних із спільно придбаним у шлюбі майном, оскільки із змісту договору дарування від 16.05.2017 року вбачається, що відбулось саме відчуження частки ОСОБА_2 за безвідплатним договором на користь ОСОБА_3 і іншого із змісту вказаного договору не вбачається.

Аргументи представника відповідача з приводу того, що оскільки із ОСОБА_3 після розірвання шлюбу залишались троє спільних із відповідачем дітей, останній вирішив подарувати свою частку дружині є непереконливими, зважаючи на те, що оспорюваний договір дарування від 16.05.2017 року за своїм змістом не є договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, зміст і порядок укладення якого регламентовані ст.190 СК України.

Посилання представника відповідачки ОСОБА_3 на те, що виконання кредитного договору № НАВ0G0000021 від 25.02.2028 року забезпечено порукою та іпотекою, а також, що будинок, який є предметом договору дарування не перебував під обтяженням суд відхиляє, оскільки ці обставини не впливають на висновки, яких дійшов суд про те, що оспорюваний договір дарування від 16.05.2017 року має ознаки фраудаторності.

Крім того, обрання способу захисту порушеного права, як то стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки або у інший спосіб є правом позивача АТ КБ «Приват Банк».

Судові витрати

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно до розміру заявлених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 3028 грн 00 коп (а.с.6) та за заяву про забезпечення позову в розмірі 3028 грн 00 коп (а.с.64-65).

З відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 3028 гривень та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1514 гривень (оскільки саме в цьому розмірі судовий збір мав бути сплачений відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір».

Отже, з кожного з відповідачів на користь позивача по справі слід стягнути судові витрати у розмірі по 2271 гривня 00 копійок (3028 грн 00коп+ 1514 грн 00коп :2).

Керуючись ст.ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження:01001,м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570)до ОСОБА_2 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_3 ;РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстрованемісце проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_3 ),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруприватний нотаріусКрасноградського районногонотаріального округуХарківської областіКовтун ЛюдмилаОлександрівна(адреса місцезнаходження: Харківська область, м.Берестин, вул.19 Вересня, буд.104Г прим.2) про визнання недійсним договору дарування та скасування номеру запису про право власності, - задовольнити частково.

Визнати недійснимдоговірдарування одним з подружжя на користь другого подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя № 941 від 16.05.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 16.05.2017 року приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Людмилою Олександрівною.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі по 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 00 копійок, з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 липня 2025 року.

Суддя