Рішення № 129028067, 17.07.2025, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/459/25

Провадження № 2/353/351/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого -судді Лущак Н. І.,

з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство зобмеженою відповідальністю«Факторинг Партнерс» (далі ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4195546 від 05.09.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІОЛАН» та ОСОБА_1 , у розмірі 33759,85 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач взятіна себезобов`язанняза кредитнимдоговором невиконувала,у зв`язкуз чимдопустила виникненнязаборгованості покредитному договорув сумі33759,85 грн., що складається з: 12936,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 19423,85 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1400,00 грн. заборгованості за комісіями, яку просило стягнути з відповідача на користь позивача. Також просило стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., 13000,00 грн. витрат на правову допомогу та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 20.06.2025 року вирішено розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження о 11 год. 00 хв. 17.07.2025 року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов.

Відповідно доч.ч.1,2ст.174ЦПК Українипри розглядісправи судому порядкупозовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 63) відповідач ОСОБА_1 отримала вищевказану ухвалу суду 08.07.2025 року.

24.06.2025 року, тобто у строк встановлений вищевказаною ухвалою, через систему «Електронний суд» відповідач подала відзив на позовну заяву (а.с. 57), в якому вказала, що її ім`я ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , як вказав позивач. Кредит у 2021 році вона брала, термін давності минув, на протязі 4 років кредитор жодних повідомлень не надсилав. Кошти вона оплачувала. Кредит перепродали третім особам, повідомлення жодного вона не отримувала. Наведені факти, вказують на те, що позивач не добросовісно відноситься до відповідача.

30.06.2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 58-61), разом із підтвердженням про направлення його копії відповідачу (а.с. 62), в якому звернув увагу суду, що особисті дані позичальником були внесені в договір на підставі заяви-анкети (для отримання кредиту), яку було заповнено самим позичальником. При цьому, кредитор не може нести відповідальність за правильність вказаних позичальком даних, зокрема, за внесення позичальником свідомо або помилково некоректних відомостей. Дана обставина не є підставою для звільнення позичальника від взятих на ебе зобов`язань. Разом з тим, всі інші відомості є коректними та належать відповідачу. Вказав, що перебіг строку позовної давності було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому воєнного стану. Тому посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованим і заява останньої про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. Вказав, що в розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, в розрахунку заборгованості враховано всі здійснені відповідачем оплати за договором. Доказів повного погашення заборгованості відповідачем не надано. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, на від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписаням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Повідомлення боржника про зміну кредитора здійснювалося первісним кредитором, відповідно до умов договору факторингу. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішенням суду. Матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісного кредитопа, так і на користь позивача.

У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено,що 05.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідвальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви на кредит № 4195546 останньої (в якій ОСОБА_1 заначила свої анкетні дані та інформацію для ідентифікації) (а.с. 10) було укладено договір про споживчий кредит №4195546 (а.с. 6 зворот-8).

Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підпиємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн. у валюті: українська гривня (п. 1.2. договору). Кредит надається строком на 30 днів з 05.09.2021 року (строк кредитування) (п. 1.3. договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.10.2021 року (п. 1.4. договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26680,00 грн. (п. 1.5 договору). Комісія за надання кредиту: 1400,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 п. 1.5 договору).

Відповідно до п.п. 1.5.2. п. 1.5, п. 1.6 договору проценти за користування кредитом: 5280.00 грн., які нараховуються за ставкою 0,8 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 4.2. договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

До позовноїзаяви такождолучено паспортспоживчого кредиту№4195546(а.с.9зворот)та графікплатежів (а.с.9),які єдодатками додоговору №4195546від 05.09.2021року.

05.09.2021року ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на рахунок 516875*78 на виконання умов договору № 4195546 кошти в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується квитанцією ID платежу: 1755110405, сформованою платіжним сервісом «Приват Банк», системою LiqPay (а.с. 15 зворот).

Відповідно до довідки про ідентифікацію (а.с. 15) ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 4195546 від 05.09.2021 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор F76303, дата відправки ідентифікатора позичальнику 05.09.2021 року, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380954588650.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4195546 за період з 05.09.2021 року по 05.02.2022 року ОСОБА_1 допустила заборгованість в розмірі 33759,85 грн., щоскладається з:12936,00грн.заборгованості заосновним зобов`язанням(затілом кредиту);19423,85грн.заборгованості занарахованими процентамина датувідступлення прававимоги;1400,00грн.заборгованості закомісіями (а.с. 16-17).

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» (далі Клієнт) та ТОВ «ФакторингПартнерс» (далі Фактор) укладено договір факторингу № 26-07/2024 (а.с. 18 зворот-23), відповідно до якого Клієнт Первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287052895,25 грн., Фактор здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає Новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеним між Клієнтом і боржниками.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєсту Боржників для друку до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року (а.с. 24), Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників для друку складеного у вигляді електронного документу з накладенням КЕП у «ВЧАСНО» на 432 сторінках, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права грошової вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає Новим кредитором по відношенню до боржників, зазначених в реєстрі боржників.

ТОВ «Факторинг Партнерс» свої зобов`язання за договором факторигну № 26-07/2024 від 26.07.2024 року виконало в повному обсязі, та в обумовлені строки надало ТОВ «Мілоан» кошти за умовами договору, що стверджується платіжною інструкцією №448090005 від 26.07.2024 року (а.с. 23 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року (а.с. 24 зворот-25), від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4195546 від 05.09.2021 року в сумі 33759 грн. 85 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4195546 у відповідача ОСОБА_1 станом на 08.05.2025року наявна заборгованість за кредитним договором №4195546 від 05.09.2021 року у розмірі 33759,85 грн., щоскладається з:12936,00грн.заборгованості заосновним зобов`язанням(затілом кредиту);19423,85грн.заборгованості занарахованими процентамина датувідступлення прававимоги;1400,00грн.заборгованості закомісіями (а.с. 18).

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом другим частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Нормами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електронні документи та електронний документообіг»та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»,за умовивикористання засобуелектронного підписуусіма сторонамиелектронного правочину; електронного підписуодноразовим ідентифікатором,визначеним цимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Окрім цього, в матеріалах справи, наявний розширений розрахунок заборгованості, а доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Дана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження № 61-40036св18.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із ч. 1 ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) 12.03.2020 року на території України був встановлений крантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01.07.2023 року.

Відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності був продовжений, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, строки позовно давності позивачем не були пропущені, а тому клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які виникли внаслідок укладання кредитного договору № 4195546 від 05.09.2021 року. Через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку не погасив.

Жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором, відповідачем по справі суду не представлено.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4195546 від 05.09.2021, загальний розмір якої становить 33759,85 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового зборув сумі 2422,40 грн. (платіжна інструкція кредитного переказу коштів № 0524270114 від 26.05.2025 року, а.с. 42 зворот).

Щодо витрат за надання правничої допомоги.

За правилами ч. 2-4ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до витягу з акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 року (а.с. 33 зворот) ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило на користь адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» 13000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. надання усної консультації з вивчення документів; 9000,00 грн. складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною. З урахуванням кваліфікації і досвіду адвоката заявлені до відшкодування витрати в розмірі 13000,00 грн. є явно неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення із позивача на користь відповідача 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставінаведеного,ст.ст.207,512,514,516,525,526,530,610,611,612,625,629,631,638,1049,1050,1054,1077,1078,1080,1082,1084ЦК України, ЗаконуУкраїни «Проелектронну комерцію»,керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: вул.Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ42640371,заборгованістьза кредитнимдоговором №4195546від 05.09.2021року,яка становить33759(Тридцятьтри тисячісімсот п`ятдесятдев`ять)грн.85коп.та складаєтьсяз:12936(Дванадцятьтисяч дев`ятсоттридцять шість)грн.00коп заборгованостіза основнимзобов`язанням (затілом кредиту); 19423(Дев`ятнадцятьтисяч чотиристадвадцять три)грн.85коп. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1400 (Одна тисяса чотириста) грн. 00 коп. заборгованості за комісіями.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ42640371,-2422(Двітисячі чотиристадвадцять дві)грн.40коп.понесених позивачемсудових витратпо сплатісудового збору та 3000 (Три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківськогоапеляційного суду. Якщо всудовому засіданнібуло проголошеноскорочене (вступнута резолютивнучастини)судове рішенняабо якщорозгляд справи(вирішенняпитання)здійснювався безповідомлення (виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК

Повне судове рішення складено «22» липня 2025 року.