Судовий наказ № 129023894, 22.07.2025, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/679/24

Провадження № 1-кп/206/49/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2025 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Дніпро кримінальне провадження №12023041700000706 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненнікримінального правопорушення (злочину),передбаченого ч.1ст.115КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарськогорайонного судум.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12023041700000706 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненнікримінального правопорушення (злочину),передбаченого ч.1ст.115КК України.

Прокурор у судовомузасіданні подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на строк 60 діб, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення(злочину),передбаченогоч.1ст.115ККУкраїни, на даний час виникає необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з огляду на те, що ризики, які стали підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати дотепер, зокрема ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення воліна строквід семидо п`ятнадцяти років,у зв`язкуз тим,що останнійвчинив особливотяжкий злочинпроти життяособи є підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи про покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Про це може свідчити те, що останній після скоєного кримінального правопорушення не з`явився до органів поліції з заявою про вчинене ним кримінальне правопорушення.

Застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини виключають об`єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов`язання або ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисник вказував, що заявлений ризик нічим не підтверджений, є надуманими. В свою чергу подали клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

В свою чергу прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник потерпілого та потерпілий в судове засідання не з`явились, потерпілий подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думкупрокурора, обвинуваченого, його захисника, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п.4, п.5 ч.1ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиками,якісудоцінює усукупностіізтяжкістю покарання,щозагрожуєобвинуваченому уразівизнанняйого винуватим,являютьсяоб`єктивнідані можливогопереховуванняобвинуваченоговід органівдосудовогорозслідуваннята суду,впливунасвідків,знищенняабо створеннябудь-якоїречі чидокументу,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,а такожперешкоджаннякримінальномупровадженню іншимчином,оскількиостанній, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв`язки неодружений,не працює, вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_4 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченому покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд не може прийняти до уваги доводи захисника про те, що застосовування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки судом встановлено, що наведені прокурором ризики заслуговують на увагу.

Наразі в країні введено військовий стан, з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. До вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимогст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на строк до тридцяти днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Таке не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Крім того, суд вважає за недоцільне визначення розміру застави, оскільки відповідно до ч. 4ст. 183 КПКвстановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст. ст. 177та178 цього Кодексу,має правоне визначатирозмір заставиу кримінальномупровадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст.ст. 177,197,331,372 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб, тобто до 20 серпня 2025 року включно.

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 22 липня 2025 року о 16 год.00 хв.

Суддя: ОСОБА_1