Рішення № 129023338, 16.07.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4997/20

Провадження № 2/201/83/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра

в складі : головуючого судді Батманової В.В.

при секретарі Мізіренко К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра в м. Дніпрі цивільну справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020 про передачу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 01 червня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення Дніпровської місьокї ради №118/55 від 25.03.2020р. про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

10 листопада 2020 року позивачем подано уточнена позовна заява та збільшено позовні вимоги, в якій позивач наполягав на визнанні недійсним рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020р. «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:019:0130) та скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:019:0130, що розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .

В обгрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві посилався на те, що 02 грудня 2004 року згідно свідоцтва про право на спадщину, яке зареєстроване в реєстрі за №1-5862 (ВВО №512888), право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 набули ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по за кожним. Свідоцтво зареєстроване 20 січня 2005 року за реєстраційним номером 8112256.

Вказане домоволодіння складається з житлового шлакобетонного будинку А-1 житловою площею 21,6 кв.м., сараїв Б, В глиновалькових, погріба з шийкою н/д Д, туалета Ж дощатого, душа Е дощатого, навісів З, К, споруди №1-4, замощення І та розташоване на земельній ділянці площею 600 кв.м. у постійному користуванні (688 кв.м. у тимчасовому користуванні).

Після смерті ОСОБА_5 згідно договору про розподіл спадкового майна від 11 грудня 2018 року домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_3 . Видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2018 року серія та номер: 4-602, яке було зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Власником домоволодіння вцілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , став ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що має право користуватись всією земельною ділянкою, відповідно до свідоцтва про право на спадину за заповітом, виданого 27 березня 1997 року Першою дніпропетровською держконторою за реєстром №9-997, зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарбюро 21.07.1997 в реєстрову книгу №146 за реєстровим №9 в розмірі 600 кв.м. у постійному користуванні (688 кв.м. у тимчасовому користуванні).

В травні 2020 року позивачу стало відомо, Дніпровська міська рада прийняла рішення №118/55 від 25.03.2020, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала земельну ділянку площею 0,0970 га (кадастровий номер 1210100000:03:019:0130) у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно фактичних даних фотозйомки місцевості (в масштабі 1:500) земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:03:019:0130 значно накладається на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , що порушує права позивача щодо вільного володіння та користування своїм майном.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 виконано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Обов`язковими елементами цього проекту землеустрою є абрис земельної ділянки, де зазначаються всі суміжні землекористувачі, план встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акт погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами і акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. Всі вказані документи повинні бути узгоджені з усіма суміжними користувачами або власниками земельних ділянок.

ОСОБА_2 та найнятою нею ФОП ОСОБА_6 під час виготовлення проекту землеустрою погодження меж із позивачем та іншими суміжними власниками (користувачами) земельних ділянок не здійснювалось. В акті погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29 липня 2019 року та акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 29 липня 2019 року від імені позивача та інших землевласників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 стоять фіктивні підписи, тобто зроблені не вказаними особами, що є порушенням порядку передачі земельної ділянки у власність, встановлену Земельним кодексом України.

В уточненій позовній заяві збільшено позовні вимоги та вказано, що порушення Конституції України та законів України під час виготовлення проекту землеустрою має своїм наслідком - визнання в судовому порядку недійсним рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25 березня 2020 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:019:0130).

Оскільки недійсне рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25 березня 2020 року виключає можливість його державної реєстрації, то підлягає скасуванню і державна реєстрація права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:019:0130, що розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .

Представник Дніпровської міської ради подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності (наданні земельних ділянок у користування) діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Рішенням міської ради від 25 березня 2020 року №118/55 було передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0970 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

П.5.3 зазначеного рішення передбачено, що в разі будь-яких вимог будь-яких осіб щодо земельної ділянки або частини земельної ділянки повну юридичну, матеріальну або будь-яку іншу відповідальність несе гр. ОСОБА_2 . Міська рада або її органи і служби та будь-які інші органи державної виконавчої влади не є відповідачами з таких вимог.

Зазначене рішення було прийняте на підставі Рішення ДМР №425/46 від 19.06.2019 та враховано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позовна заява не містить доказів порушення прав позивача Дніпровською міською радою та не надано достатніх та допустимих доказів щодо накладення (перетину) спірних земельних ділянок та доказу наявності права власності на нерухоме майно.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка позивача не сформована, відсутні докази щодо наявності права власності або користування земельною ділянкою, а отже і порушення вказаних прав.

Передача земельної ділянки передбачає проходження процедури з виготовлення проекту землеустрою, його погодження компетентними органами, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.

Отже, Дніпровською міською радою прав та законних інтересів позивача порушено не було, вчинено дії відповідно до норм чинного законодавства та прийнято рішення №118/55 від 25 березня 2020 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:019:0130)».

Представник ОСОБА_2 подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив обгрунтований тим, що позивачем та судом було допущено помилки у визначенні підсудності спору, де стороною є орган місцевого самоврядування, дії та рішення якого оскаржуються. У даних правовідносинах орган місцевого самоврядування є суб`єктом владних повноважень, який виконує владні управлінські функції (нормотворчі, координаційні, дозвільні, реєстраційні, розпорядчі). Відтак, вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень здійснюється адміністративними судами.

Порядок звернення до адміністративного суду регламентується статтями 19, 122, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, законодавець встановив особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень (стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

Згідно правовстановлюючих документів, що надані позивачем ОСОБА_3 належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_2 , однак право власності на земельну ділянку у нього не виникало, оскільки в спадкову масу, прийняту ним, зазначена ним у позові земельна ділянка не входила і, яка в свою чергу, не могла входить у склад спадщини, у зв`язку із тим, що не належала спадкодавцю на праві приватної власності.

Відповідачами дотримано процедуру надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд і процедури оформлення документації із землеустрою з отримання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі виконано із дотриманням усіх вимог та із виконанням усіх норм, що передбачені законодавством і регулюють цей вид правовідносин між фізичними особами з органом місцевого самоврядування.

Відзиви на уточнену позовну заяву із збільшенням позовних вимог або інші додаткові пояснення відповідачами не надавались.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

01 червня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, разом з позовом подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 05 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09 год. 00 хв. 23 липня 2020 року.

Ухвалою від 05 червня 2020 року частково задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову накладено заборону на вчинення будь-яких дій щодо відчуження земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки 1210100000:03:019:0130), яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

22 липня 2020 року позивачем подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та клопотання про виклик свідків.

05 серпня 2020 року представником ОСОБА_2 подано клопотання про закриття провадження.

05 серпня 2020 року представником ОСОБА_2 подано клопотання про виклик як свідка ОСОБА_3 .

10 листопада 2020 року позивач подав уточнену позовну заяву із збільшенням позовних вимог.

02 лютого 2021 року протокольною ухвалою клопотання про закриття провадження розглянуто та відмовлено в його задоволенні.

Ухвалою від 02 лютого 2021 року клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи та судової земельно-технічної експертизи задоволено, провадження у справі зупинене.

22 квітня 2021 року Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України надіслано повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/104-21/6971-ПЧ, у зв`язку із ненаданням запитуваних документів: оригіналу акту погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019р. щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; вільних зразків підпису ОСОБА_3 за 2017-2019 роки в оригіналах різних документів; вільних зразків почерку ОСОБА_3 з текстом « ОСОБА_3 » за 2017-2019 роки у оригіналах різних документів.

09 липня 2021 року представником Позивача подано клопотання про повторне направлення до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ухвали про призначення судової почеркознавчої експертизи та матеріалів цивільної справи.

19 липня 2021 року представником Позивача подано клопотання про направлення оригіналів документів із зразками почерку і підпису ОСОБА_3

12 серпня 2021 року Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надіслано повідомлення №915/916-21 про неможливість надання висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 26.07.2021р. у зв`язку із ненаданням запитуваних документів за клопотанням №656/915/916-21/06/21 від 15.03.2021р.

05 листопада 2021 року представником позивача подано клопотання про витребування у Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради інвентаризаційної справи щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою від 14 грудня 2021 року клопотання задоволено зобов`язано Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради надати оригінал інвентаризаційної справи щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 безпосередньо Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

21 квітня 2022 року складено висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №3997/3998-21 по цивільній справі №201/4997/20.

07 липня 2022 року складено клопотання експерта №СЕ-19/104-22/18399-ПЧ Дніпропетровського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України з вимогою надання оригіналу досліджуваного документу та порівняльних зразків підписів.

11 серпня 2022 року представником позивача подано клопотання про витребування у Дніпровській міській раді акт погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019р. щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою від 12 серпня 2022 року клопотання задоволено зобов`язано Дніпровську міську раду надати оригінал акту погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019р. щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

19 серпня 2022 року Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/104-22/18399-ПЧ від 11.08.2022р. у зв`язку із ненаданням оригіналу акту погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019р. щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

06 вересня 2022 року представник Дніпровської міської ради повідомив про неможливість виконання ухвали про витребування доказів від 12 серпня 2022 року.

Ухвалою від 11 листопада 2022 року провадження у справі поновлено, призначено проведення підготовчого засідання на 15 год. 00 хв. 14 грудня 2022 року.

12 грудня 2022 року подано клопотання про зупинення провадження до залучення правонаступника після смерті ОСОБА_3 . Ухвалою від 14 грудня 2022 року клопотання задоволено провадження у справі зупинено до встановлення правонаступника після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою від 26 лютого 2024 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 ОСОБА_1 , провадження у справі поновлено, призначено проведення підготовчого засідання на 15 год. 00 хв. 28 березня 2024 року.

27 травня 2024 року представником позивача подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області оригіналу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою від 27 травня 2024 року клопотання задоволені витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області оригіналу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (49033, м. Дніпро, тупик Будівельний, буд.1).

07 червня 2024 року надійшов лист №9-4-0.61-3280/2-24 від 06.06.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про неможливість виконання ухвали про витребування доказів від 27 травня 2024 року у зв`язку із не надходженням до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель витребовуваного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

26 червня 2024 року представником позивача подано клопотання про витребування у інженера-землевпорядника ОСОБА_6 оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою від 01 липня 2024 року клопотання задоволено зобов`язано інженера-землевпорядника ОСОБА_6 надати оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 безпосередньо Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

09 серпня 2024 року надійшов лист №05/08-1 від 05.08.2024 від ФОП ОСОБА_6 , в якому зазначено про неможливість виконання ухвали про витребування доказів від 01 липня 2024 року у зв`язку із відсутністю в розпорядженні оригіналу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та долучено копії проекту землеустрою.

20 серпня 2024 року Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/104-24/26248-ПЧ від 12.08.2024р. у зв`язку із ненаданням оригіналу об`єкту дослідження (акту погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019р. щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ).

23 серпня 2024 року судом повторно направлено до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України матеріали цивільної справи №201/4997/20 для проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою від 27 травня 2024 року.

29 жовтня 2024 року Дніпропетровський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/104-23/34727-ПЧ від 16.10.2024 у зв`язку із ненаданням оригіналу об`єкту дослідження (акту погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою від 26 листопада 2024 року провадження у справі поновлено, призначено проведення підготовчого засідання на 11 год. 00 хв. 16 січня 2025 року.

Розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 грудня 2024 року указану цивільну справу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 про звільнення у відставку судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ткаченко Н.В.

Справа за указаним позовом згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2024 року передана для розгляду судді Батмановій В.В.

Ухвалою судді від 12 грудня 2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020 про передачу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Представник позивача надав заяву в якій просив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі клопотань і відзивів на уточнену позовну заяву суду не надали, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст.247ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 02 грудня 2004 року згідно свідоцтва про право на спадщину, яке зареєстроване в реєстрі за №1-5862 (ВВО №512888), право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 набули ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по за кожним. Свідоцтво зареєстроване 20 січня 2005 року за реєстраційним номером 8112256.

Вказане домоволодіння складається з житлового шлакобетонного будинку А-1 житловою площею 21,6 кв.м., сараїв Б, В глиновалькових, погріба з шийкою н/д Д, туалета Ж дощатого, душа Е дощатого, навісів З, К, споруди №1-4, замощення І та розташоване на земельній ділянці площею 600 кв.м. у постійному користуванні (688 кв.м. у тимчасовому користуванні).

Після смерті ОСОБА_5 згідно договору про розподіл спадкового майна від 11 грудня 2018 року домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_3 . Видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2018 року серія та номер: 4-602, яке було зареєстроване в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Власником домоволодіння вцілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , став ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 від 13.08.2022р.

30 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась за отриманням Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Дніпровська міська рада прийняла рішення №118/55 від 25.03.2020, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала земельну ділянку площею 0,0970 га (кадастровий номер 1210100000:03:019:0130) у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №3997/3998-21 по цивільній справі №201/4997/20 існує накладання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:019:0130) між собою, оскільки частина земельної ділянки розмірами 15.52м,21,61м,14,0м,21,21м, площею 0,0301га, що знаходилась у користуванні ОСОБА_9 згідно технічних паспортів від 24 січня 1997р. та від 24 січня 2004р. була передана у власність ОСОБА_2 відповідно до прийнятого рішення Дніпровською міською радою від 25.03.2020 №118/55 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:019:0130)». Якщо брати площу 600 кв.м. у постійному користуванні (688 кв.м. у тимчасове користування), загальна площа буде становити 1288 кв.м. (свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2004 року №1-5862), то площа накладання буде становити 0,0288 га.

Відповідно до ст.14Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.116ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до ч.ч. 1-2, 6-10 цієї статті громадяни, зацікавлені у приватизації земельної ділянки подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч.7, ч.8, ч.9 ст.118ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі документації із землеустрою (технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір, межі та місце розташування земельної ділянки).

Відповідно до п. в) ст.2Закону України«Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

За змістом п. г) ст.20того жЗакону землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (п. і ч.1 ст. 25 Закону).

Вимоги до технічної документації із землеустрою передбачені ст. 55 Закону України «Про землеустрій». Зокрема, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Водночас, згідно ст.63цього Закону функції по проведенню самоврядного контролю при здійсненні землеустрою покладаються на сільські, селищні, міські, районні та обласні ради відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч.1 ст.106ЗК України - власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками під час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), затвердженої наказ Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18.05.2010.

Відповідно до п.3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Згідно ч.3 ст.28Закону України«Про землеустрій» відповідальність за достовірність та якість документації із землеустрою, в тому числі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості), покладається на її розробників.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 виконано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), який в подальшому був затверджений рішенням Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020, має обов`язкові елементи: абрис земельної ділянки, де зазначаються всі суміжні землекористувачі, план встановлення та узгодження меж земельної ділянки, акт погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами і акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Позивачем заперечується, що в акті погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29 липня 2019 року та акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 29 липня 2019 року від імені позивача та інших землевласників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 стоять оригінальні підписи, тобто зроблені вказаними особами, що вказує на відсутність погодження зазначених меж.

Як на підставу для задоволення позову позивач вказував, що він як власник суміжної земельної ділянки не надавав своєї згоди на погодження меж та не отримував відповідні акти приймання передачі межових знаків.

Суд зазначає, що в силу принципу змагальності цивільного судочинства, саме позивач зобов`язаний надати належні і достатні докази на підтвердження обставин, які свідчать, що він не погоджував межі земельної ділянки, а отже має претензії щодо накладання суміжних земельних ділянок і як наслідок наявність порушень його прав.

З цього приводу суд також вказує на те, що ч. 2 ст.129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно п. 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.5 ст. 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Ч. 1 ст.84ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

На підтвердження своїх доводів позивач просив провести судову почеркознавчу експертизу, що було задоволено ухвалою від 02 лютого 2021 року та ухвалою від 27 травня 2024 року для встановлення чи виконано рукописний текст і підпис в проекті землеустрою саме ОСОБА_3 чи іншою особою. Однак експертизу проведено не було у зв`язку з ненаданням оригіналу досліджуваного документа.

Суд вказаними ухвалами зобов`язував ОСОБА_10 надати для дослідження експерту оригінали акту погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019, що виконано відповідачем не було.

В подальшому суд витребував оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та інженера землевпорядника ФОП ОСОБА_6 , проте жодна вказано особа оригінал витребуваного доказу не надала, що мало наслідком винесення повідомлення про неможливість проведення судової експертизи №СЕ-19/104-23/34727-ПЧ від 16.10.2024 у зв`язку із ненаданням оригіналу об`єкту дослідження (акту погодження земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до ст.109ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У постанові від 21.05.2025 у справі № 205/682/22 ВС у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: «…зазначеною нормою процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні».

На переконання суду в даному випадку вищенаведені дії відповідачів свідчать про явне ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів та безпосередньої участі в експертизі, у зв`язку із чим провести експертизу неможливо.

Керуючись ст. 109 ЦПК України судом визнається факт, що підпис та рукописний напис в акті погодження меж земельної ділянки суміжними землевласниками та/або землекористувачами від 29.07.2019р. щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Отже, в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , який був затверджений рішенням Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020, відсутнє погодження меж земельної ділянки із ОСОБА_3 , що суперечить встановленому порядку розробки технічної документації, а встановлені межі мають накладення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:019:0130) між собою, чим порушуються права позивача.

Ч. 2 ст.19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України).

Ч. 3 ст.152ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджатися своїм майном.

В ст.393ЦК України також передбачено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, нормами діючого законодавства передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як визнання недійсним відповідного акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, як акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, за умови, що він не відповідає законові і порушує права власника.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 неправомірно виділена земельна ділянка, оскільки проект землеустрою не погоджений із суміжним землевласником ОСОБА_3 , суміжні ділянки мають накладення та їх межі не погоджені власниками, а тому рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020р. «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при пред`явленні позову, оплата якого підтверджується платіжним дорученням.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.10,11,76-80,133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020 про передачу земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №118/55 від 25.03.2020 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:03:019:0130).

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:019:0130, що розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 .

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Батманова