Рішення № 129021206, 23.07.2025, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3297/25

2/705/2444/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2025 року м. Умань Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури С.Мисюра, який подано в інтересах держави, в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява заступника керівника Уманської окружної прокуратури С.Мисюри, яка подана в інтересах держави, в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом начальника Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради Чирвою О.Г. № 05/05-02 від 22.01.2024 «Про припинення контракту з директором закладу загальної середньої освіти м. Умані від 25.06.2021 року ОСОБА_2 » припинено дію трудового контракту з директором закладу загальної середньої освіти м. Умань ОСОБА_2 . Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2024, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25.07.2024 у справі № 705/950/24, позов ОСОБА_2 до Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради про скасування наказів, поновлення на роботі та стягненя середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ № 05/05-02 від 22.01.2024, поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Уманського ліцею № 2 Уманської міської ради з 22.01.2024, стягнуто з Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88 501, 77 грн (без урахування податків і зборів). Судом встановлено, що видання наказу про припинення контракту було неправомірним і таким, що порушує трудові права працівника, а поновлення ОСОБА_2 на посаді та виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наслідком необхідності усунення таких порушень. Тому винесення неправомірного наказу про звільнення ОСОБА_2 начальником Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради Чирвою О.Г. призвело до завдання матеріальної шкоди місцевом бюджету внаслідок необхідності виплати компенсації. На виконання судового рішення Управлінням освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради згідно з платіжними інструкціями № 588 від 04.06.2024 (на суму 29 500,59 грн) та № 524 від 20.08.2024 (на суму 59 001,18 грн) здійснено виплату суми в розмірі 88 501,77 грн. ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, на виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду від 13.05.2024. Згідно з наданими відповідями на запит Уманської міської ради та Управління освіти від 10.04.2025, начальником Управління подано заяву про добровільне щомісячне відшкодування збитків у розмірі 1000 грн. Станом на 19.03.2025 начальником Управління фактично повернуто 5000 грн. Як встановлено позивачем, в Управління відсутні наміри звертатися з позовною заявою про стягнення коштів виплачених ОСОБА_2 у зв`язку з поновленням його на посаді. Зазначене призводить до безпідставної втрати бюджетом територіальної громади значної суми коштів, які могли бути використані для реалізації заходів соціально-економічного розвитку, а здійснення виплат частинами зумовлює їх знецінення внаслідок інфляційних процесів. Законодавством України визначено право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 83 501,77 грн та судові витрати.

Відповідно довимог ст.ст.19,279ЦПК Українисправа запозовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури С.Мисюра, який подано в інтересах держави, в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи.

26.06.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задовлення. Посилаючись на чинне законодавство України, зазначає, що винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залищення позову без розгляду. Відповідач вказує, що визнає наявність у неї обов`язку відшкодувати шкоду завдану територіальній громаді у розмірі 88 501,77 грн. у вигляді коштів, виплачених Управлінням освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради ОСОБА_2 , в якості заробітної плати за вимушений прогул, відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2024 у справі № 705/950/24. Фактично між особою, яка завдала шкоди - ОСОБА_1 та суб`єктом шкоди якому завдано - територіальною громадою м. Умань в особі Уманської міської ради, здійснено досудове врегулювання наявного спору, шляхом взяття відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання відшкодувати завдану шкоду добровільно, із розстроченням платежу. Зважаючи на фактичні обставини справи та значимість порушення інтересів держави: розмір завданих збитків, співмірність засобів, які могли бути витрачені на написання та подання позову, заяв по суті справи, підтримання позовних вимог у судових засіданнях, а також враховуючи добровільну згоду ОСОБА_1 відшкодувати завдані збитки, керуючись принципами оптимізації, добросовісності та розумності, звернення Уманської міської ради до суду із відповідним позовом не є доцільним та є передчасним. У даній позовній заяві прокурором в інтересах держави визначено одного позивача - Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради. Вона на час виникнення спірних правовідносин та на даний час перебуває на посаді начальника Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради. Її посада, відповідно до ст. 14 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», належить до четвертої категорії посад в ОМС. Тобто, відповідач є посадовою особою місцевого самоврядування. Відповідно до положень ст. 24 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» саме Уманська міська рада є належним суб`єктом права зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 як посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді. Зважаючи що визначений прокурором позивач -Управління освіти та гуманітарної політики не є органом, відповідно до закону уповноваженим на захист прав та інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах. На підставі викладеного просила відмовити у задовлені позову.

01.07.2025 через систему «Електронний суд» від Уманської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що доводи наведені у відзиві на позовну заяву є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать документам у даній справі. Посилаючись на норми чинного законодавства України, вказують, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а неповернення бюджетних коштів такому суспільному інтересу не відповідає. Згідно з п. 6 Положення про Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, Управління фінансується за рахунок коштів міського бюджету. Управління є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного герба України та штамп, бланк зі своїм найменуванням, ідентифікаційний номер, майно, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства. Управління є бюджетною неприбутковою установою (пункти 3, 5 Положення). Виплату коштів на користь ОСОБА_2 у розмірі 88 501,77 грн здійснено платником Управлінням освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради. Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради є юридичною особою та головним розпорядником бюджетних коштів, а тому має право самостійно звернутися до суду з позовом про стягнення коштів, які виплачено особі за час вимушеного прогулу, у зв`язку із незаконним звільненням. Водночас відповідних заходів Управлінням не вжито, а у відповіді на запит Уманської окружної прокуратури зазначено, що пред`явлення позовної заяви з метою стягнення коштів, виплачених ОСОБА_2 в результаті незаконного звільнення, не планується. Викладене свідчить про бездіяльності Управління освіти та гуманітарної політики

Уманської міської ради, щодо не вжиття відповідних заходів з метою повернення до місцевого бюджету грошових коштів в сумі 83 501,77 грн з винної особи. Таким чином, шкода, завдана діями начальника Управління ОСОБА_1 внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , залишається невідшкодованою, а Управління висловило позицію щодо відсутності наміру звертатися до суду з позовом про стягнення виплачених коштів. За таких обставин у прокурора виникає обов`язок виконати субсидіарну роль по захисту інтересів держави та є підставою для здійснення Уманською окружною прокуратурою захисту в суді інтересів держави в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради. Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача ОСОБА_1 викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов підлягає до задоволення.

04.07.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що наданий час відповідачем самостійно відшкодовано ще 3000 грн, тобто загальна сума відшкодованих збитів становить 8000 грн. Твердження прокурора, що вона не виконує взятих зобов`язань щодо сплати коштів є безпідставним. На даний час триває процес юридичного оформлення обов`язку відшкодувати завдані збитки та вивчається можливість укладення договору із Уманською міською радою про відшкодування збитків. Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи добровільну згоду відшкодувати завдані збитки, керуючись принципами оптимізації, добросовісності та розумності, звернення Уманської міської ради до суду із відповідним позовом не є доцільним та є передчасним.

09.07.2025 через систему «Електронний суд» від Уманської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що ОСОБА_1 є відповідачем у справі та особою, яка підписала наказ «Про припинення контракту з директором закладу загальної середньої освіти м. Умані від 25.06.2021 року ОСОБА_2 », а також є чинним начальником Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради та не вживає заходів для захисту майнових інтересів Управління, діє всупереч інтересам територіальної громади та очолюваного нею органу.

11.07.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що твердження про те, що вона не вживає заходів для захисту майових інтересів Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради не відповідає дійсності. Вона самостійно та добровільно відшкодовує збитки понесенні Управлінню, що підтверджується відповідними доказами. Необгрунтованими є твердження про те, що подальші платежі були здісненні після втручання прокуратури, оскільки такі нічим не підтвердженні. Вважає, що підстави, на які посилається прокурор, не можуть слугувати достатньою підставою для подання відповідного позову.

Суд, врахувавши процесуальну позицію учасників розгляду справи, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що розпорядженням Уманської міської ради № 285 від 13.07.2022 призначено ОСОБА_1 на посаду начальника управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради.

22.01.2024 начальником Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради О.Чирва винесено наказ № 05/05-02 «Про припинення контракту з директором закладу загальної середньої освіти м.Умані від 25.06.2021 року ОСОБА_2 ».

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2024 позов ОСОБА_2 до Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міськї ради № 05/05-02 від 22.01.2024 «Про припинення контракту з директором закладу загальної середньої освіти м.Умані від 25.06.2021 року ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 з 22 січня 2024 року на посаді директора Уманського ліцею № 2 Уманської міської ради. Стягнуто з Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради (ЄДРПОУ 44308884, юридична адреса: площа Соборності, 1, м.Умань) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , - 88501,77 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.07.2024 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2024 залишено без змін.

18.04.2024 начальником Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради О.Чирва винесено наказ № 21/05-02 «Про поновлення на посаді директора УЛ № 2 Уманськї міської ради Яременка М.П». Наказом поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Уманського ліцею № 2 Уманської міської ради Черкаської області, з 23.01.2024.

З платіжних інструкції № 588 від 03.06.2024 та № 524 від 19.08.2024 вбачається, що ОСОБА_2 перераховано кошти у розмірі 29500,59 грн. та 59001,18 грн., в рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання виконавчого листа Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.08.2024.

У листі виконавчого комітету Уманської міської ради № 01/01-20/9963/01/7542 від 30.10.2024, зазначається, що Управлінням освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради було сплачено на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток на виконаня рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2024. Вказують, що начальник управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради написала заяву щодо стягнення коштів щомісячно в розмірі 1000 грн. для повернення їх до місцевого бюджету, в рахунок коштів, що були виплачені. Початок відрахування починається із жовтня 2024 року і до повного погашення.

На запит Уманської окружної прокуратури 21.04.2025 надано відповідь за підписом начальника Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради О.Чирва № 01-07/535, в якій вказано, що пред`явлення позовної заяви з метою стягнення коштів, виплачних ОСОБА_2 в результаті незаконного звільнення не планується. Начальником управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради подано заяву щодо стягнення коштів щомісячно в розмірі 1000 грн для повернення їх до місцевого бюджету в рахунок коштів, що були вплачені. Станом на 21.04.2025 фактично сплачено 5000 грн на виконання рішення суду у справі № 705/950/24.

З платіжної інструкції № 195 від 17.03.2025 вбачається, що з рахунку платника УОГР УМР було вираховано 5000 грн на рахунок ГУК у Черк.обл./тг м.Умань/24060300, призначння платежу: інші надходження. Сплата за виконання рішення суду по справі № 705/950/24 за 2024р.

З платіжних інструкцій № 362 від 26.05.2025 та № 466 від 25.06.2025 вбачається, що з рахунку платника УОГР УМР було вираховано 2000 грн та 1000 грн, на рахунок ГУК у Черк.обл./тг м.Умань/24060300, призначння платежу: інші надходження. Сплата за виконання рішення суду по справі № 705/950/24 за 2024р.

Згідно ст.131-1Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання сторонами бюджетних правовідносин, раціональне використання бюджетних коштів, виконання економічних програм щодо розвитку освітньої сфери та забезпечення економічної стабільності загалом.

Аналіз положень ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що Управління освіти і гуманітарної політики Уманської міської ради є неналежним позивачем.

Матеріалами справи вбачається, що сплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення особі сплачено за рахунок коштів місцевого бюджету.

Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради є юридичною особою та головним розпорядником бюджетних коштів, а тому має право самостійно звернутися до суду з позовом про стягнення коштів, які виплачено особі за час вимушеного прогулу, у зв`язку із незаконним звільненням.

Відповідно до п.1 розділу VІІ Положення про управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради, Управління є головним розпорядником бюджетних коштів, самостійно розробляє план економічного і соціального розвитку закладів, підзвітних та підконтрольних Управлінню, програм та заходів, які проводяться зарахунокбюджетних коштів.

Оскільки розпорядником місцевого бюджету є Управління освіти і гуманітарної політики Уманської міської ради, саме йому завдано шкоду, звертатися з позовом до суду про відшкодування шкоди Управління наміру не має, тому прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради.

Статтею 136 КЗпП України, передбачено порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, зокрема, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст.134КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Аналогічне положення визначено в ч.1 ст.1191 ЦК України, а саме: особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакціїстатті 237 КЗпП України(з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2018 року у справі № 161/6047/16-ц, згідно із якими посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Аналогічних висновків Верховного Суду містяться у постанові від 12.01.2022 у справі № 161/10391/21.

Так, відповідно до п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, посадові та службові особи органів державної влади, дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

Абзацами 3-5 п.п. 10 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визначено особливості пред`явлення регресу до посадової особи з вини якої завданої збитків державному бюджету, які залежать від встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади складу кримінального правопорушення.

Як зазначено вище, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2024 встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2 із займаної посади директора Уманського ліцею № 2 Уманської міської ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт незаконного звільнення працівника встановлений судом й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.

Таким чином, відповідач, як службова особа, яка видала наказ про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної Управлінню у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 663/1169/20, а також в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 рокуіу справі № 161/6047/16-ц.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає,що наданняначальником Управліннязаяви продобровільне стягнення(відшкодування)коштів,пов`язаних ізнаслідками незаконногозвільнення працівника,саме пособі несвідчить проналежну реалізаціюУправлінням свогообов`язку щодозахисту інтересівдержави увідповідному правовомуполі та не є підставою для визнання відсутності публічного інтересу і не породжує юридичного обов`язку чи гарантії повного відновлення порушених прав.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що Управління як юридична особа вжило ефективних заходів захисту. Відтак, наявність вищезгаданої заяви не може розцінюватися як факт реалізації процесуального права на захист.

За таких обставин, прокурор, діючи в межах наданих законом повноважень, правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління. Заявлений позов відповідає вимогам статті 4 ЦПК України щодо належного захисту прав, свобод чи інтересів, а також вимогам статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, приймаючи до уваги, що Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради відшкодовано ОСОБА_3 суму завданих матеріальних збитків внаслідок незаконного звільнення в загальному розмірі 88501,77 грн., враховуючи, що обставини незаконного звільнення вже встановлені рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області, яке набрали законної сили, а тому завдані збитки підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , якою було видано наказ щодо звільнення.

Протиправність звільнення працівника і вчинення цих дій саме відповідачем, як особою, що підписала відповідний наказ, встановлено чинними судовим рішенням, факт настання правових наслідків через незаконні дії відповідача у виді виплати коштів за судовими рішеннями за рахунок бюджетного фінансування державного органу протиправно звільненому працівнику підтверджується належними доказами, тому в сукупності встановлених наведених обставин в достатній мірі підтверджує винність дій відповідача у заподіянні матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню в порядку регресу, що призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем, станом на 22.07.2025, добровільно відшкодована матеріальна шкода у розмірі 8000 грн., суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Таким чином, стягненню з відповідача на користь та гуманітарної політики Уманської міської ради підлягає розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 80501,77 грн.

Згідно ст.141ЦПК України понесені стороною позивача і документально підтверджені судові витрати у розмірі 3028 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь Чераської обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Уманської окружної прокуратури С.Мисюра, який подано в інтересах держави, в особі Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Управління освіти та гуманітарної політики Уманської міської ради (ЄДРПОУ 44308884, юридична адреса: площа Соборності, 1, м.Умань) завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 80501,77 (вісімдесят тисяч п`ятсот одну гривню сімдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Черкаської обласної прокуратури( код ЄДРПОУ 02911119, адреса: бульвар Шевченка, 286, м.Черкаси, 18015, МФО 820172, р/р UA138201720343160001000003751 в ДКСУ у м.Київ) судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко