Ухвала суду № 129020520, 23.07.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/5005/25

Провадження № 6/552/148/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.,

При секретарі Цимбалюк І.О.,

За участю адвоката Мартиненко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтава заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року у справі №552/5005/25,-

В С Т А Н О В И В:

08.07.2025 року до Київського районного суду м.Полтави надійшла заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року у справі №552/5005/25. В заяві вказувала на те, що ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року її було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. В заяві вказувала на те, що вона не отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 78135157 від 20.05.2025 року, у зв`язку з чим вона не могла знати про обов`язок подання протягом 5 робочих днів декларації про доходи та майно боржника - фізичної особи. В той же час, вона після отримання інформації про тимчасове обмеження у виїзді за межі України подала на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, тобто фактично виконала покладені на неї обов`язки у виконавчому провадженні № 78135157. Крім того, державним виконавцем в поданні про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України зазначено: «Відповідно до інформації наданої ДПС України від 13.05.2025 № 268489134 боржник має закордонний паспорт, серія НОМЕР_1 , за яким здійснював перетин кордону України». Проте, сам факт одноразового перетину нею державного кордону України, не свідчить про ухилення нею від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням. Крім того, державним виконавцем у даному виконавчому провадженні не обмежувалися її права щодо виїзду за межі території України, оскільки не було встановлено фактів умисного ухилення нею від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи). Що не свідчить про ухилення нею від виконання своїх обов`язків у виконавчому провадженні та переховування від органів державної виконавчої служби. До того ж, державним виконавцем не доведено, що вона вчиняла дії (бездіяльність), які б створювали перешкоди для вчинення виконавчих дій, чи приховування майна, грошових коштів, на які може бути звернуте стягнення, і докази таких дій (бездіяльності) державним виконавцем до суду не надано. Отже, тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України унеможливлює уникнення небезпеки для її життя та здоров`я та пошук джерел доходів, у т.ч. за кордоном, які б дозволи забезпечити безперебійне виконання рішення суду. А тому просила суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно неї, яке встановлено ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року по справі №552/5005/25.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Мартиненко Ю.В. заяву підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Державний виконавець Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадир Д.Г. в судовому засіданні заперечував щодо заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року у справі №552/5005/25, просив відмовити.

В судовому засіданні представник Антимонопольного комітету України Дикань О.М. просила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року у справі №552/5005/25.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №78135157 з примусового виконання виконавчого листа № 917/1463/23, виданого 18.03.2025 року Господарським судом Полтавської області, за яким необхідно стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 16 515 453 гривень та пеню у розмірі 16 515 453 гривень і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Боржника ОСОБА_1 повідомлено про відкриття виконавчого провадження 20.05.2025 року.

Для перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлені відповідні запити до реєструючих право власності установ.

Згідно відповіді ТСЦ встановлено, що у боржника на праві власності транспортні засоби не зареєстровані.

На праві власності за нею нерухоме майно не зареєстровано.

Рахунки відкриті у банківських установах арештовані постановою державного виконавця від 20.05.2025 року, однак кошти для задоволення вимог стягувача на банківських реквізитах боржника відсутні.

Відповідно до інформації наданої ДПС України від 13.05.2025 року № 268489134 боржник ОСОБА_1 має закордонний паспорт, серія НОМЕР_3 , за яким здійснювала перетин кордону України.

19.06.2025 року ухвалою Київського районного суду м.Полтави тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 5 ч. 1 та ч. 2ст.6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України»від 21січня 1994року №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права на виїзд за кордон осіб, які є громадянами України, а також випадки тимчасового обмеження права на виїзд за кордон регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.

Згідно з ч. 1 ст.1Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст.441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Підставою для обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 було те, що в неї виникла заборгованість перед державою в зв`язку з накладенням штрафу у розмірі 16 515 453 гривень та пені у розмірі 16 515 453 гривень.

Під час розгляду заяви, державним виконавцем не надано доказів того, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання судового рішення і з цією метою має намір виїхати за межі України.

Згідно з ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 313 ЦК Українифізична особа має право на свободу пересування; фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України; фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Як зазначено уст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ст. 2 Протоколу 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну; на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб; права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві; передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Частиною 5ст.441ЦПК України встановлено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Постановою Верховного Суду України № 331/8536/17 від 28 жовтня 2020 року викладено правову позицію, яка полягає у наступному: «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення».

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та скасування тимчасового обмеження у праві ОСОБА_1 на виїзд за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.258,260,269,353,441 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від 19.06.2025 року у справі №552/5005/25 - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , встановлене ухвалою Київського районного суду м.Полтави 19.06.2025 року у цивільній справі №552/5005/25, провадження №6/552/111/25.

Копію ухвали суду направити для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601 м. Київ вул. Володимирська, буд. 26, E-mail: adpsu@dpsu.gov.ua).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Головуюча суддя Т.В.Турченко