Ухвала суду № 129019108, 23.07.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 495/2095/25

провадження 1-кп/492/190/25

УХВАЛА

про призначення судового розгляду,

застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

23 липня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),

захисника-адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № № 120250000000000686, внесеному 12 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України, -

встановив:

Ухвалою суду від 09 липня 2025 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке обґрунтоване тим, що в наявний час ризики, що були підставою для обрання такого запобіжного заходу на стадії досудового розслідування не зникли та не перестали існувати.

Під час підготовчого судового засідання прокурор, який брав участь у судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, висловив свою думку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Крім того, прокурор під час підготовчого судового засідання підтримав подане до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Захисник-адвокат, обвинувачений в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили суд змінити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та зменшити розмір застави.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокуророві, не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені частиною 2 статті 27 КПК України, відсутні.

Суд прийшов до висновку, що вбачаються достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту одноособово у відкритому судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Харченко проти України від 10 лютого 2011 року зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 травня 2025 року закінчується 24 липня 2025 року.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд дійшов висновку, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на цей час.

Ризик переховування від суду є доведеним, оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення покарання, переховуватись від суду зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим, обвинувачений може переховуватися від суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Наявність ризику, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 177 КПК України, який полягає у тому, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що під час спілкування між ОСОБА_5 та іншими особами відбувались за допомогою мобільних телефонів та за допомогою менеджерів, а тому ОСОБА_5 , володіючи повною інформацією про контакти зі спільниками та чати в «Telegram» може знищити предмети, речі та інформацію, які можуть бути визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 не працює та постійного джерела доходів не має, а також за невеликий проміжок часу вчинив декілька епізодів кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин.

Таким чином, суд вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини1 статті 177 КПК України.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

Крім того, матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

Тому, доводи захисника-адвоката про необґрунтованість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає безпідставними.

Практика ЄСПЛ не убачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Оцінивши обставини, визначені статтею 178 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , даних про особу обвинуваченого, та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини 1 статті 177 КПК України, жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатен забезпечити його належної процесуальної поведінки, тому суд дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим і підлягає задоволенню та відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», тобто з 23 липня 2025 року по 20 вересня 2025 року.

Судом не встановлено підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд відповідно до положень статей 182, 183 КПК України, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів, вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн. х 200 = 605600 грн), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 .

Також, застосовуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 частини 5 статті 194 КПК України та роз`яснити наслідки їх невиконання.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом у наявній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Доводи захисника-адвоката щодо можливості обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не вказують про можливість на даному етапі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. На даний час, таке обмеження права обвинуваченого на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись статтями 183, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

постановив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України, в залі судових засідань Арцизького районного суду Одеської області на 30 липня 2025 року о 10 год. 00 хв.

Справу розглянути одноособово у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати учасників судового провадження, здійснити доставку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК України, запобіжний захід в виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 23 липня 2025 року по 20 вересня 2025 року, включно, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 20 вересня 2025 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, в розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному у наявній ухвалі протягом її дії для зарахування заставної суми у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- прибувати за першою вимогою на виклики до прокурора та суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, з приводу обставин вчинених ним кримінальних правопорушень.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20 вересня 2025 року.

Оригінал документу, у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію наявної ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити для виконання до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 , який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії наявної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1