Рішення № 129011705, 22.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44376/24

Провадження № 2/761/3909/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

за участі:

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; трьох відсотків річних; інфляційних втрат,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024р. позивач ТОВ «Екжитлоком» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-4 т. 1) до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 216-219 т. 1):

- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 26 листопада 2021р. по 26 листопада 2024р. основного боргу у розмірі 24421,73 грн.; 3,0 % річних -1062,22 грн.; інфляційні втрати - 3700,44 грн.; судовий збір в розмірі 3028,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17500,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він здійснює обслуговування житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , не в повному обсязі сплачує вартість наданих житлово-комунальних послуг. Оскільки в досудовому порядку, вирішити спір не можливо позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

14 квітня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 112-120 т. 1), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що позивач не надає відповідні житлово-комунальні послуги по будинку АДРЕСА_1 , оскільки 29 грудня 2020р. співвласники вказаного будинку створили Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) «Дмитрівська-69», і з 01 квітня 2021р. саме ОСББ стало виконавцем послуг з управління будинку та прибудинкової території. 13 травня 2021р. наказом МЮ України за № 1682/5 від 13 травня 2021р. була скасована реєстраційна дія з реєстрації ОСББ «Дмитрівська-69», але фактично юридичну особу на думку сторони відповідача припинено не було, а тому відповідач вважає, що позивач самовільно приступив до надання житлово-комунальних послуг з управління будинком, проти волі його співвласників.

Крім того, на думку сторони відповідача при зверненні до суду з первісним позовом, позивачем було пропущені строки позовної давності, і заявлено вимоги за період часу понад три роки, а також сторона відповідача вважає, що позивачем в односторонньому порядку безпідставно були зміненні істотні умови договору про надання житлово-комунальних послуг в частині зміни вартості відповідних послуг, при цьому вказані послуги надавалися неналежної якості.

20 квітня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 147-164 т. 1), в якій сторона позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позивач погодився з твердженнями відповідача, що до стягнення в позові було заявлено частину заборгованості поза строком позовної давності. З даного приводу повідомив, що вказану частину заборгованості включено до вимоги про стягнення через помилку у розрахунках, яку автоматично здійснює відповідна програма. Розмір позовних вимог підлягає зменшенню.

Доводи відповідача, що з 01 січня 2021р., що позивач втратив право надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 , оскільки 29 грудня 2020р співвласники будинку створили ОСББ «Дмитрівська-69», а 15 березня 2021р. загальні збори ОСББ прийняли рішення прийняти будинок в управління від позивача та з 01 квітня 2021р. приступило до самостійного утримання та експлуатації будинку є помилковими, оскільки наказом МЮ України від 13 травня 2021р. № 1682/5 «Про задоволення скарги» скасовано реєстраційну дію від 29 грудня 2020р. з державної реєстрації ОСББ «Дмитрівська-69», при цьому відповідач не повідомив суд, що державну реєстрацію ОСББ «Дмитрівська-69» скасовано не з формальних підстав проведення такої реєстрації, а тому, що ОСББ подало на реєстрацію документи, до яких внесено завідомо неправдиві відомості, зокрема у протоколі установчих зборів від 22 листопада 2020р. підроблено підписи 21-го співвласника будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й померлої особи.

Крім того, відповідач звертав увагу суду, що відповідачем не надано доказів, що у період з 01 квітня 2021р. по теперішній, час, ним як власником квартири АДРЕСА_2 здійснюється оплата послуг з управління будинком на рахунок ОСББ «Дмитрівська-69».

Безпідставними на думку сторони позивача, є твердження відповідача щодо неправомірного підвищення вартості тарифу з 01 липня 2017р. до 6,85 грн./кв.м (з ПДВ) загальної площі квартири, що належить споживачу. При цьому, відповідач жодного разу не оскаржував підвищення тарифу, з утримання будинку та прибудинкової території, а зауваження щодо якості наданих послуг, заявлені ним у червні 2020р., було прийнято до уваги та усунуто. Крім того, вказані зауваження (недоліки) не стосуються періоду, за який заявлено вимоги про стягнення заборгованості. З того часу претензій щодо якості наданих послуг відповідачем не заявлено позивачу.

24 квітня 2025р. на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с. 197-203 т. 1), які за змістом є аналогічними відзиву на позов.

30 квітня 2025р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про зменшення позовних вимог (а.с. 216-219 т. 1).

30 квітня 2025р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі сторони позивача (а.с. 237-244 т. 1).

01 травня 2025р. на адресу суду надійшли заперечення сторони відповідача на заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 1-4 т. 2), в яких сторона відповідача заперечила, проти зменшення позовних вимог, оскільки вважала, що в цілому заявлені позовні вимоги є безпідставними, а також наголошувала, що зменшення позовних вимог викликано в першу чергу помилкою, яка була допущена стороною позивача при складанні первісної редакції позову. Також сторона відповідача наголошувала про не співмірність вимог сторони позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи ціну позову.

До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений, у встановленому законом порядку, в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, запереченнях на заяву про зменшення позовних вимог, просив суд позов залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 з 13 жовтня 2017р., на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 жовтня 2017р. (а.с. 9, 10 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Судом встановлено, що 13 березня 2018р. між сторонами було укладено договір № 02/18 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, відповідно до п. 1.1. якого, є забезпечення виконавцем (позивачем) надання послуг з утримання будинку та споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 7.1., 7.2 цього договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року в якому був підписаний даний договір. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією з сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. Цей договір може бути розірваний достроково у разі: переходу права власності (користування) на квартиру до іншої особи; про зміну у встановленому законом порядку виконавця послуг; не виконання його сторонами умов цього договору.

На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діяла до 09 червня 2018р., споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діє з 09 червня 2018р., врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що за період часу з 26 листопада 2021р. по 26 листопада 2024р. відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуг у розмірі 24421,73 грн., при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача, в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу, на спростування зазначеної суми заборгованості, як і відсутні докази того, що вказані житлово-комунальні послуги не надавались, і укладений між сторонами договір № 02/18 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 13 березня 2018р. припинив свою дію.

Доводи сторони відповідача, про надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Дмитрівська - 69», а в подальшому ОСББ «Громада Дмитрівська» в будинку АДРЕСА_1 , не знайшли свого підтвердження, при цьому відповідач не надавав жодного доказу, що ним у спірний період часу з 26 листопада 2021р. по 26 листопада 2024р. здійснювалася оплата за вказані послуги на користь вищезазначених ОСББ. Проте, стороною позивача було надано до суду обґрунтований розрахунок суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також відомості, щодо надання зазначених послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період часу з 26 листопада 2021р. по 26 листопада 2024р. заборгованість за житлово-комунальні послуги, у розмірі 24421,73 грн.

Доводи сторони відповідача, що при зверненні до суду стороною позивача були пропущені строки позовної давності, судом оцінюються критично, в силу положень п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Разом з тим, згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022р. за № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати, підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні втрати у розмірі 2316,93 грн.; 3,0 % річних у розмірі 566,11 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,0 грн.

Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17500,0 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості, яка підлягала стягненню з відповідача, часткове задоволення позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000,0 грн., яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України; ст. ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» (код ЄДРПОУ 33551763, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, кв. 1) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; трьох відсотків річних; інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 27304 /двадцять сім тисяч триста чотири/ грн. 77 коп.; судовий збір у розмірі 3028,0 /три тисячі двадцять вісім/ грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 /п`ять тисяч/ грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2025р.

Суддя: