Ухвала суду № 129011301, 22.07.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2/759/6881/25

ун. № 759/15503/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Київ

суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул`яновська О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києва про визнання дій банку неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2025 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що дана заява не підсудна Святошинському районному суду м. Києва з наступних підстав.

Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з поданої позовної заяви позивачем пред`явлено позовні вимоги за місцем проживання позивача, оскільки ч. 1 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позов про захист прав споживача може бути пред?явлено за місцем проживання позивача.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є визнання дій банку неправомірними та визнання договору недійсним, проте Закон України «Про захист прав споживачів» в даних правовідносинах не застосовується, і тому посилання позивача на відповідні норми Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті судом до уваги.

Судом здійснено запит та отримано відповідь №1593988 від 22.07.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, що територіально не відноситься до підсудності Святошинського районного суду м. Києва.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 27, 31, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя - відповідно до вимог ст. 378 ЦПК України прийняте судом рішення з порушенням правил територіальної підсудності є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність передачі справи на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 27, 31, 187, 260, 353, 354, 378 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

передати цивільну справу №759/15503/25 за позовними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києва про визнання дій банку неправомірними до Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.В. Ул`яновська