Рішення № 129010611, 22.07.2025, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/446/25

Провадження № 2/708/305/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

з участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Добровольського А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Медведівської сільської ради про позбавлення батьківських прав та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, відповідно до якого просить суд позбавити його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування поданого позову зазначила, що 17.07.2015 між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, актовий запис № 01. Від шлюбу сторони мають двох доньок, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із позивачкою.

Через погіршення відносин та фактичне припинення шлюбних стосунків рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 шлюб між сторонами розірваний. На момент звернення до суду старша донька ОСОБА_5 навчаєтьсяу 4 класі Головківського ліцею Медведівської сільської ради, а молодша ОСОБА_6 відвідує СПДО Головківського ліцею з 01.09.2022.

З моменту розірвання шлюбу відповідач не проявляє інтересу до дітей, не виконує свої батьківські обов`язки, майже не спілкується та не навідує доньок, не вітає їх зі святами. Жодних перешкод для виконання батьківських обов`язків позивачка ОСОБА_2 не чинила.

Судовим наказом Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.12.2021 з відповідача на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання їх спільних дітей, на момент звернення до суду він перебуває на примусовому виконанні у Чигиринському ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Центрального МУМЮ (м. Київ). За весь період його примусового виконання ОСОБА_2 не було здійснено жодного платежу в рахунок аліментів, тому станом на 16.04.2025 за ним рахується заборгованість у розмірі 176 779,87 грн. Оскільки відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дітей фактично їх утримання здійснює чоловік позивачки ОСОБА_7 .

Після народження у них третьої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , родина позивачки отримала статус багатодітної родини.

Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо їх спільних дітей, не може позитивно впливати на виховання та становлення дітей, не спілкується із доньками, зв`язків не підтримує, не цікавиться їх вихованням та навчанням, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, що є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо доньок з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дітей. Тому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 08.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. До участі у розгляді справи залучена третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Медведівської сільської ради як орган опіки та піклування.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2025 підготовче засідання відкладено за заявою відповідача ОСОБА_2 у зв`язку із неотриманням ним позовної заяви із додатками.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.10.2024 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті. Під час підготовчого провадження Виконавчий комітет Медведівської сільської ради надав суду рішення «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , 20154 року народження, та ОСОБА_4 , 2020 року народження».

Під час судового розгляду позивачка ОСОБА_9 позов підтримала та просила суд його задовольнити. Додатково пояснила, що протягом тривалого часу відповідач із доньками не спілкується, їх матеріально не утримує. Фактично здійснює лише незначні придбання, які не забезпечують дітей усім необхідним. Менша донька його фактично не знає, із ним спілкується лише старша донька. Після розірвання шлюбу вона обмежувала спілкування ОСОБА_2 із меншою донькою, оскільки відповідач на той момент часу зловживав алкогольними напоями та не сплачував аліменти. Наразі дітей виховує та утримує її новий чоловік, і старша донька хоча мати його прізвище. Якісь аліменти вона почала отримувати лише пару місяців тому. Наданий висновок органом Виконавчим комітетом Медведівської сільської ради щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав вона до позовної заяви не долучала, оскільки вважає його необґрунтованим.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Медведівської сільської ради - за довіреністю Добровольський А. В. проти позову заперечив, обґрунтувавши наявні заперечення висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав. Необхідність звернення до суду із цим позовом жодним чином не обумовлена захистом прав дітей, а має інше підґрунтя, оскільки первісно позивачка ініціювала надання їм статус багатодітної родини.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що він дійсно протягом тривалого часу не сплачував аліменти. Але така його поведінка була обумовлена відсутністю грошових коштів через відсутність доходів, а також обмеженням його у спілкуванні із дітьми, тому офіційно він жодного разу кошти не сплачував, проте неофіційно надавав грошові кошти, купував продукти харчування, смаколики дітям та одяг. Зараз він мобілізований та отримує щомісячний дохід, із якого за наданими реквізитами на рахунки виконавчої служби самостійно перераховує грошові кошти у рахунок щомісячних платежів.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Спір, що виник між сторонами, стосується особистих немайнових прав і обов`язків батьків та дітей, тому під час його розгляду застосуванню підлягають положення Глави 13 Сімейного кодексу України.

Під час розгляду справи суд ураховує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

До основних засад цивільного судочинства законодавцем віднесений принцип змагальності сторін, реалізація якого відбувається шляхом надання сторонам рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, покладення на сторони обов`язку довести обставини, які мають значення для справи і на які така сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та ризиків настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Притаманний цивільному процесу принцип диспозитивності передбачає розгляд справ судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

У свою чергу обов`язок доказування і подання доказів, регламентований статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладає на сторони обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Виключенням із загального правила можуть бути випадки, які регламентовані законодавцем у статті 82 цього Кодексу, та можуть слугувати підставами звільнення від доказування, зокрема визнання учасниками справи обставин справи, які зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданим суду свідоцтвами про їх народження (а.с. 16-17).

Судом також установлено, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , зареєстрований 17.07.2015 Виконавчим комітетом Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, актовий запис № 01. Вказане рішення набрало законної сили, сторонами не оскаржувалося (справа № 708/1251/21, провадження № 2/708/40/22).

Відповідно до ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.03.2022 виданий дублікат судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ) аліментів на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 1-3 частки усіх видів заробітку (доходу) починаючи з 23.12.2021 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Проте визначені рішенням суду аліментів за увесь період стягнення відповідачем не сплачені, на підтвердження чого надані довідка про неотримання аліментів від 30.12.2024 за № 14, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 30.12.2024 за № 15, а також розрахунок від 23.04.2024 за № 4534 (а.с. 24-30).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини регламентовані статтею 150 Сімейного кодексу України, до яких віднесено такі обов`язки, зокрема:

-батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

-батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

-батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

-батьки зобов`язані поважати дитину;

-передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї;

-забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

-забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Окремою нормою визначені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (ч. 3 ст. 164 СК України).

За своєю правовою природою позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Вирішуючи даний спір, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, ратифікованою Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу найкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 9 Конституції України визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хант проти України").

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні у справі "Мамчур проти України" Європейський суду з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Савіни проти України").

На обґрунтування заявлених позовних вимог суду надані докази, з аналізу яких установлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-32).

З довідок від 06.01.2024 та характеристик, виданих Головківським ліцеєм Медведівської сільської ради Черкаської області судом установлено, що батько ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із сім`єю не проживає, у вихованні участі не приймає, життям дітей не цікавиться (а.с. 20-22).

У висновку від 28.03.2025, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Медведівської сільської ради від 28.03.2025 за № 05 Орган опіки та піклування надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2020 року народження,. Такий висновок обґрунтований необхідністю захисту прав та інтересів малолітніх з урахуванням наявних норм національного законодавства. При його наданні враховані надані ОСОБА_2 заперечення, доводи та аргументи, з аналізу яких Орган опіки та піклування дійшов висновку про відсутність вагомих підстав доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Комісією із захисту прав дитини Виконавчого комітету Медведівської сільської ради встановлений факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, проте на за встановлених обставин питання про позбавлення його батьківських прав є передчасним, оскільки у діях батька прослідковується заінтересованість у збереженні родинних відносин зі своїми доньками (а.с. 63-66).

Аналізуючи наданий Органом опіки та піклування висновок суд ураховує, що у контексті приписів ч. 6 ст. 19 СК України рішення органу опіки та піклування не є для суду обов`язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

Проте наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не дають суду можливості критично оцінити висновок Органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та не враховувати його під час прийняття рішення, оскільки такі докази не доводять факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей, оскільки ОСОБА_1 під час судового розгляду не довела та не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька відносно дітей батьківських прав, а також доказів, які б беззаперечно свідчать про умисне ухилення відповідачем від виконання ним батьківських обов`язків відносно дітей, ураховуючи висловлені ним заперечення, а також твердження про обмеження йому можливості спілкуватися із дітьми.

Окремо суд звертає увагу, що кінцевим результатом звернення до суду має бути набуття чоловіком позивачки ОСОБА_7 статусу батька трьох дітей, внаслідок чого він набуде право на демобілізацію із лав Збройних Сил України, що на переконання суду і слугувало підставою звернення до суду майже відразу після народження у них спільної дитини.

У своїй прецедентній практиці Верховний Суд неодноразово зауважував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).

Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення через недоведеність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує положення статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у зв`язку із відмовою у позові судові витрати у справі покладаються на позивачку та відшкодуванню їй не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 193 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Медведівської сільської ради про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків щодо виховання і утримання малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , прож.: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Виконавчий комітет Медведівської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04411183, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Медведівка, вул. Б. Хмельницького, 44-В);

Представник третьої особи: ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ