Рішення № 129007860, 09.07.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1684/25

Провадження № 2/357/2161/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рижко Г. О. ,

при секретарі Вангородській О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», в особі представника Крилова Сергія Сергійовича звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 2404013120-559982 від 26.12.2021 у розмірі 38850,01 грн, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 8000,00 грн, заборгованості за відсотками за користування позикою 18480,00 грн, інфляційні збитки за період з 24.04.2022 по 15.01.2025 10200,10 грн, 3% річних за період з 24.04.2022 по 15.01.2025 2169,91 грн.

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 26 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК», було укладено договір № 2404013120-559982 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на її картковий рахунок. Та на момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 26480,00 (8000,00 грн тіло кредиту + 2640,00 грн відсотки за початковий строк користування позикою + 15840,00 грн відсотки за продовжений строк користування позикою). У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору, а також: інфляційні збитки за період з 24.04.2022 по 15.01.2025 10200,10 грн, 3% річних за період з 24.04.2022 по 15.01.2025 2169,91 грн, а всього стягнути 38850,01 грн.

Представник відповідача адвокат Мочинський А.Р., заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи паперові копії Кредитного договору створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, надані паперові копії кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між відповідачем та ТОВ «Кошельок». Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 100 ЦІК України, якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (№ 342/180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6- 16цс 15). Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування заборгованості. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, правильність нарахування відсотків позивачем. Зазначає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, оскільки погоджений заявлений строк повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору становить - 30 днів. Сума заборгованості нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Як вбачається із матеріалів справи, сума у розмірі 15840,00 гривень за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. У контексті п. 3.6 кредитного договору Позивач вважає, що факт користування кредитом після закінчення початкового періоду є відкладальною обставиною, яка подовжує строк користування кредитом. Однак таке тлумачення суперечить правовій природі відкладальної обставини з таких причин: відсутність невизначеності у її настанні. Відкладальна обставина - це подія, яка може настати або не настати. У нашій ситуації жодної невизначеної майбутньої події немає, оскільки після закінчення строку користування кредитом Позичальник або повертає кошти, або не повертає. Це не невизначена обставина, а звичайна дія або бездіяльність боржника. Факт користування грошима - не обставина, а поведінковий факт. Відкладальна обставина має бути подією, яка знаходиться поза безпосереднім контролем сторін або є результатом їх спільних дій. Натомість продовження користування кредитними коштами - це виключно поведінка Позичальника, яка не створює автоматичного юридичного наслідку у вигляді продовження договору. Не породжує нових прав та обов`язків автоматично. У випадку справжньої відкладальної обставини її настання має безпосередньо змінювати правовий статус сторін. Однак тут Позичальник, користуючись кредитом після закінчення строку, лише порушує умови договору, а не створює нове зобов`язання або пролонгацію договору. Подовження строку можливе лише за згодою сторін або законом. Пролонгація кредитного договору можлива лише за волевиявленням обох сторін або у випадках, передбачених законом. Сам факт неповернення коштів після закінчення строку не є юридичним механізмом пролонгації. Отже, твердження Позивача у даній частині є юридично необґрунтованим та не відповідає нормам цивільного законодавства. Далі, щодо продовження строку кредитування додатково на 90 днів. Пролонгація продовження строку чинності документа договору (кредитного чи депозитного або будь-якого), угоди, векселя тощо. Пролонгація відбувається шляхом укладення спеціальної угоди чи доповнення або ж автоматично, в порядку, передбаченому самим договором. В даному випадку кредитний договір не містить положення про автоматичне продовження у разі неповернення коштів. Пункт 3.6 лише описує наслідки дій Позичальника, але не встановлює механізму пролонгації.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач заперечує факт укладення кредиту, проте судова практика підтверджує, що сам факт перерахування коштів на рахунок позичальника є належним доказом виконання кредитором своїх зобов`язань (постанова Верховного суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18). У матеріалах справи міститься доказ, що кредитні кошти було перераховано на картку, вказану при укладенні договору. Верховний Суд неодноразово зазначав, що якщо позичальник не оскаржував нарахування коштів у момент отримання, це є підтвердженням укладення договору (постанова від 15.06.2022 у справі № 333/5483/20). Таким чином, твердження відповідача про те, що він не отримував кредитні кошти, є безпідставним та не підтверджене доказами. Додатково звертає увагу на добросовісність відповідача, враховуючи той факт, що у відзиві на позовну заяву відповідач категорично заперечував наявності укладення кредитного договору, чим намагається ввести суд в оману щодо дійсних обставин (отримання позичальником кредитних коштів, підписання кредитного договору), які мають вирішальне значення для ухвалення законного рішення. У справі, яка розглядається, відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідного договору, що є його процесуальним обов`язком (ст. 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів неукладення договору з позивачем чи не отримання кредитних коштів відповідачем. Отже, відповідно до вищевикладеного, оскільки договір між кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням одноразового цифрового ідентифікатора, а кошти за даним кредитом було отримано Відповідачем на свій банківський рахунок, є всі підстави для обґрунтованого висновку, що між сторонами складись кредитні правовідносини. Позивач надав: розрахунок заборгованості, довідку про перерахування кредитних коштів відповідачеві. В свою чергу, довідка про розмір заборгованості відображає розмір нарахованих відсотків, штрафних санкцій та інших платежів, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України. Надання позивачем довідки про стан заборгованості, що міститься в матеріалах справи підтверджується й сталою судовою практикою, яка підтверджує, що наявність такого розрахунку є достатнім доказом розміру заборгованості (постанова Верховного Суду у справі № 161/4742/20 від 02.03.2021). Стосовно витрат на правову допомогу понесених Позивачем для подання даних письмових пояснень зазначає, що відповідно до ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Як вбачається з Додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги, адвокат залучений лише на стадії подання даних письмових пояснень. Таким чином, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи складається наступним чином. Попередній (орієнтований розмір) судових витрат на проведення розгляду справи, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку розглядом даної справи складають 13 422,40 грн. що складається з: 2 422,40 грн. сума судового збору за подання позовної заяви; 11 000,00 грн. сума витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

В лютому 2025 року справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 надійшла у провадження судді Рижко Г.О.

Ухвалою судді від 06.02.2025 року було прийнято до свого провадження цивільну справу № 357/1684/25; відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 03.03.2025 на 12:00 год.

03.03.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та надання можливості подати відзив.

03.03.2025 для надання відповідачу можливості ознайомитися з матеріалами справи та розгляд справи відкладено на 11.04.2025 на 10:00.

27.03.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків для подання відзиву по справі.

27.03.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшов відзив на позовну заяву.

09.04.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

11.04.2025 розгляд справи відкладено на 07.05.2025 на 12:00.

06.05.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

07.05.2025 на адресу суду від представника позивача адвоката Гурського Г.Ю. надійшли письмові пояснення у справі.

07.05.2025 розгляд справи відкладено на 25.06.2025 на 10:00.

24.06.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

25.06.2025 розгляд справи відкладено на 09.07.2025 на 09:00.

08.07.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Мочинського А.Р. надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Для повного та всебічного розгляду справи та з урахуванням відсутності заперечень від учасників справи суд приймає та приєднує до матеріалів справи відзив на позовну заяву, а також письмові пояснення представника відповідача з доказами щодо надання правової допомоги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилася. Надали суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

З огляду на положення ст.ст. 211, 223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 2404013120-559982 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (а.с. 14-28).

Відповідно до умов Кредитного Договору та Паспорту споживчого кредиту до договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах:

- сума кредиту, становить 8000,00 грн ( п. 1.1. договору, розділ 3 паспорту кредиту);

- початковий строк кредитування, становить 30 днів ( п. 2.1. договору, розділ 3 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків);

- тип процентної ставки: фіксована. Проценти за користування кредитом: 2728,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,99% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (розділ 4 паспорту кредиту, п. 1.4-1.5 договору та його підпункти, п. 1, 2 графіку розрахунків);

- орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 10640,00 грн (розділ 4 паспорту кредиту, п. 1 графіку розрахунків).

Згідно з п. 3.4. Договору та відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору, за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 10640,00 грн, або 133,00% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2728,00 грн або 33% від суми кредиту.

ТОВ «КОШЕЛЬОК» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахувавши грошові кошти на картковий її рахунок НОМЕР_2 .

Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник була попередньо ознайомлена та погодилася, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно з п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів.

Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до листа «МТБ БАНК» від 09.01.2025 № 04/642-04/108, надано підтвердження, що 26.12.2021 о 10:56:26 було здійснено переказ грошових коштів на картку отримувача НОМЕР_2 , сума зарахування 8000,00 грн (а.с. 33).

На підтвердження вищевказаного, системою «X PAY» надано повідомлення, що 26.12.2021 була проведена транзакція (ордер ID транзакції 49149613) про зарахування коштів клієнту в сумі 8000,00 грн, на карту № НОМЕР_3 , опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займу № 2404013120-559982 (а.с. 34).

Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту визначено порядок і умови надання та обслуговування ТОВ «КОШЕЛЬОК» грошових коштів на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов електронного договору (а.с. 35-51).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Договором № 2404013120-559982 від 26.12.2021, заборгованість ОСОБА_1 становить 26480,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2640,00 грн - заборгованість за відсотками в межах лояльного періоду; 15840,00 грн заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою (а.с. 29-31).

Згідно розрахунку інфляційних збитків та 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України вбачається, що загальна сума боргу згідно договору 2404013120-559982 від 26.12.2021 року станом на 24.04.2022 року становить 26480,00 грн. Період розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних з 24.04.2022 року по 15.01.2025 року (а.с. 32).

Таким чином, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію», учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб`єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до п. 2.1. Положення, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначені вище вимоги до первинних документів є обов`язковими.

Кредитодавець не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами здійснюється Посередниками на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. Кредитодавець не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники надають Кредитодавцю довідки (довідки з платіжних систем). Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами Кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію», а вищевказані докази перерахування кредитних коштів є належними та допустимими доказами.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 р. у справі № 524/5556/19).

Вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Отже, вказаний кредитний договір, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 26.12.2021 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому суд робить висновок, що 26.12.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Договору про надання кредиту. Відповідач, будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, погодилася на такі умови, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, однак не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, який відповідно до п. 3.6 та п. 3.7 кредитного договору, було продовжено на 90 днів, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання.

Однак, відповідачка своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

На підтвердження перерахування відповідачці коштів позивачем надано повідомлення «МТБ БАНК» від 09.01.2025 № 04/642-04/108, відповідно до якого 26.12.2021 о 10:56:26 було здійснено переказ грошових коштів на картку отримувача НОМЕР_2 , сума зарахування 8000,00 грн, та повідомлення системи «X PAY», про те, що 26.12.2021 була проведена транзакція (ордер ID транзакції 49149613) про зарахування коштів клієнту в сумі 8000,00 грн, на карту № НОМЕР_3 , опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займу № 2404013120-559982.

У повідомленні банку вказано, що кошти перераховані на виконання договору позики № 2404013120-559982. Вказаний договір про надання коштів у позику укладений у електронній формі 26.12.2021 між ТОВ «Кошельок» і ОСОБА_1 , а тому повідомлення банку суд розцінює як належний доказ на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачці.

Отже, оскільки відповідач порушила зобов`язання, встановлені Кредитним договором № 2404013120-559982 від 26.12.2021, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором у розмірі 26480,00 грн.

Наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту: у ньому відображені всі факти видачі суми кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до закінчення дії кредитного договору лише на залишок неповернутої суми.

Крім того, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

У відповідності до Постанови Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі № 753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, Верховний суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 прийшов до висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 24.04.2022 по 15.01.2025, які на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не підлягають стягненню з відповідача.

Суд вважає таке нарахування безпідставним, а позовну вимогу щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних такою, що не підлягає задоволенню.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та стягненню заборгованості за кредитним договором № 2404013120-559982 від 26.12.2021 в розмірі 26480,00 грн, в тому числі суми заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн та суми заборгованості за відсотками 18480,00 грн. Позовна вимога щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних не підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що понесені ТОВ «КОШЕЛЬОК» витрати на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої (правової) допомоги б/н від 12.02.2025 (а.с. 115-116), переліком послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги відповідно з додатком до договору від 06.05.2025 (а.с. 114), ордером на надання правничої (правової) допомоги № 1423070 від 06.05.2025 (а.с. 113).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Разом з тим, суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони. В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19.

Суд зазначає, що від відповідача не надходило клопотань або заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, або інших заперечень. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

З огляду на викладене, частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1651,10 грн (26480,00/38850,01*2422,40), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7497,55 грн (26480,00/38850,01*11000,00).

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 2404013120-559982 від 26.12.2021 у розмірі 26480,00 грн (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), яка складається із: заборгованості за сумою кредиту 8000,00 грн, заборгованості за відсотками за користування позикою 18480,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1651,10 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят одна гривня 10 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7497,55 грн (сім тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 55 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок 8а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2025.

Суддя Г. О. Рижко