Ухвала суду № 129007847, 21.07.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10752/25

Провадження № 2-о/357/331/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 року місто Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про надання права на шлюб,

В С Т А Н О В И В:

14.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, у якій просить надати їй право на укладення шлюбу з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення шлюбного віку, передбаченого ч. 1 ст. 22 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.14.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, у якій просить надати їй право на укладення шлюбу з громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення шлюбного віку, передбаченого ч. 1 ст. 22 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Так, згідно ст. 23 СК України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

На відміну від більшості інших категорій справ, що розглядаються судом у порядку окремого провадження, Цивільним процесуальним кодексом України (розділом ІV ЦПК) не встановлюється підсудність справ про надання права на шлюб, тобто в частині підсудності цієї категорії справ, процесуальний закон не визначає суд, до якого слід подавати заяву про надання права на шлюб.

Водночас, зважаючи на відсутність відповідача у справі, а також на можливість реєстрації шлюбу в будь-якому державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 28 СК), та за аналогією ст. 316 ЦПК України (підсудність справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення), таку справу слід визнати підсудною за місцем проживання заявника.

Заявник, визначаючи підсудність даної справи до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у заяві вказує, що вона фактично проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджує договором оренди квартири, обмінною картою вагітної та довідкою про вагітність.

Однак, суд критично оцінює зазначені доводи заявника, виходячи з наступного.

Як вбачається з доданого договору оренди квартири від 24.11.2024, він укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , термін дії оренди закінчився 24.04.2025 та заявник будь-яких належних і достатніх доказів щодо продовження даного договору оренди квартири до суду не надано, як і не надано доказів її проживання у даній квартирі.

Крім того, факт проживання у орендованій квартирі протягом 5 місяців (менше 6 місяців) не є доказом фактичного проживання заявника у житлі, яке розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

А щодо наданої заявником медичної документації, то незалежно від того, де фізична особа проживає чи зареєстрована, вона має право на медичну допомогу в будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором в повному обсязі.

Так, згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я"», до основних принципів охорони здоров`я в Україні, з-поміж інших, належать рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим в будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Кожний пацієнт має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги.

Як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Згідно п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, який набрав чинності 14.03.2022, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 316 ЦПК України імперативно встановлює, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21).

Отже, щодо даної заяви, слід застосувати підсудність визначену положенням ч. 1 ст. 316 ЦПК України, саме за зареєстрованим місцем проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи вищезазначене, справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про надання права на шлюб, підлягає передачі за належною територіальною підсудністю до Бобринецького районного суду Кіровоградської області (27200, Кіровоградська область, місто Бобринець, вулиця Миколаївська, будинок, 80).

Керуючись ст. 31, 32, 293, 316, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про надання права на шлюб, передати за підсудністю для розгляду до Бобринецького районного суду Кіровоградської області (27200, Кіровоградська область, місто Бобринець, вулиця Миколаївська, будинок, 80).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 21.07.2025.

Суддя О. В. Бондаренко