Ухвала суду № 129007583, 21.07.2025, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/2714/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянув заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу в цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського районного суду Житомирської області надійшла заява ОСОБА_1 згідно із якою останній просить суд скасувати судовий наказ Житомирського районного суду Житомирської області в цивільній справі № 278/2714/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.

У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомив, що сума заборгованості, яка підлягає до стягнення за вказаним судовим актом, є необґрунтованою, а сам наказ виданий із порушеннями законодавства.

Нормами процесуального закону вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 171 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані вказані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вищевказаної заяви в частині скасування судового наказу, оскільки при дослідженні матеріалів справи судом не встановлено підстав для повернення такої заяви, а відтак, згідно із процесуальним законодавством, вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимог в частині стягнення суми судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, на виконання зазначеної норми процесуального права ОСОБА_1 до матеріалів вищевказаної заяви долучена платіжна інструкція № 0.0.4467970934.1 від 20 липня 2025 року про сплату судового збору на суму 151,40 грн.

Разом із тим, порядок розгляду справ наказного провадження та розподіл судових витрат визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження».

Згідно п. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Водночас, процесуальний закон, зокрема і глава 8 «Судові витрати» розділу І ЦПК України, розділ II ЦПК України не містить норми, відповідно до якої, у випадку скасування судового наказу на стягувача за судовим наказом покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що із системного аналізу норм ЦПК України слідує, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення саме в межах позовного провадження, оскільки тільки тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь ОСОБА_1 суми сплаченого останнім судового збору, з огляду на те, що це не передбачено положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Стосовно ж вимог про стягнення моральної шкоди, то відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За таких обставин, питання про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 внаслідок вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» тих чи інших дій не може бути розглянуто судом в межах цього провадження. За таких обставин, у разі якщо ОСОБА_1 переконаний, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» завдало йому моральних страждань він може ініціювати відповідне судове провадження з цього приводу шляхом пред`явлення позовної заяви, яка має відповідати приписам ст.ст. 175-177 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2714/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ від 04 липня 2025 року.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

У решті вимог відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Віктор Мокрецький