Ухвала суду № 129007501, 14.07.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9367/25

1-кс/295/3828/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2025 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника (володільця) майна адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах власника (володільця) майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024105060000323 від 01.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника (володільця) майна ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із указаним клопотанням, в обґрунтування вимог за яким зазначає, що СД Житомирського РУП №1 проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024105060000323 від 01.06.2024 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України. На підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20.03.2025 року в рамках судової справи №295/3759/25 17.04.2025 року проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено наступні речі: ноутбук марки Apple моделі MacBook PRO у корпусі сірого кольору, ноутбук марки Apple моделі MacBook Air у корпусі сірого кольору, мобільний телефон марки Alcatel моделі 5033D у корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 14 PRO MAX у корпусі фіолетового кольору з сім-карткою НОМЕР_1 , накопичувач інформації марки WD у копусі чорного кольору. В подальшому ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 21.04.2025 року накладено арешт на наведене майно, а також позбавлено їх володільця права відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. За словами представника власника (володільця) майна, ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, із ним не проведено жодних слідчих дій протягом двох календарних місяців, а досудове розслідування триває з 2024 року з боку дізнання. Дізнавачем при поданні клопотання про накладення арешту на вказане майно не надавались будь-які підтверджуючі документи щодо причетності вказаного майна, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , до інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Не конкретизовано, яке відношення до розслідування кримінального правопорушення має власник вказаного майна ОСОБА_4 , котрий у свою чергу жодним чином навіть не згадується у жодних проведених гласних та негласних слідчих діях, ухвалі про проведення обшуку. Мобільні телефони та вилучені комп`ютери придбані власником ОСОБА_4 за особисті кошти і жодного відношення не мають до розслідування кримінального провадження. Таке забезпечення кримінального провадження, а саме обтяження майнового права з забороною відчуження, розпорядження та користування, на переконання представника власника (володільця) майна, є несправедливим і не відповідає меті, гуманності, справедливості, що потягло за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи на право вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

З огляду на викладене, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомир від 21.04.2025 по справі №295/5353/25 на ноутбук марки Apple моделі MacBook PRO у корпусі сірого кольору, ноутбук марки Apple моделі MacBook Air у корпусі сірого кольору, мобільний телефон марки Alcatel моделі 5033D у корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки Apple моделі Iphone 14 PRO MAX у корпусі фіолетового кольору з сім-карткою НОМЕР_1 , накопичувач інформації марки WD у копусі чорного кольору.

Представник власника (володільця) майна адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити. Зазначив, що матеріали провадження стосуються ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 є орендарем квартири у ОСОБА_5 з лютого 2025 року, на чому наголошував під час проведення обшуку. ОСОБА_4 не є брокером та не пов`язаний із митницею, не є підозрюваним у кримінальному провадженні. Це його майно. Вилучені носії не є речовими доказами, а доказами є лише наявна на них інформація. Представнику не зрозуміло чому протягом трьох місяців не призначена експертиза. Додатково адвокат зазначив, що з клопотанням про накладення арешту на майно звернувся дізнавач, а не прокурор, що передбачено КПК України.

Від прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення на клопотання про скасування арешту на майно. В їх обґрунтування прокурор зазначив, що орган досудового розслідування вважає, що вилучені під час обшуку речі можуть бути знаряддям створення, виготовлення документів, які в подальшому стали підставою для видачі ТОВ «Немус Груп» сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. Крім того, вилучені речі у собі можуть зберігати проєкти, шаблони, подані для видачі сертифікатів документів. З метою встановлення факту причетності та наявності ознак у вилученого майна незаконної діяльності щодо створення, виготовлення, підроблених документів дізнавачем 11.07.2025 року призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу та питання про повернення майна його власнику буде вирішено після проведення відповідної судової експертизи.

Заслухавши пояснення представника власника (володільця) майна, вивчивши й дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як убачається зі змісту доданих до клопотання ухвал, підрозділом дізнання Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12024105060000323 за фактом використання невстановленою особою завідомо підроблених сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів від 28.02.2023 №КВ.836831, від 28.02.2023 №КВ.836832, від 02.05.2023 №КВ.838568, в якості підстави для видачі яких послугували наступні завідомо підроблені документи: накладна з придбання від 23.02.2023 №1404, ТТН ліс від 14.02.2023 серія ППА №250069, від 13.02.2023 серія ППА №250068, від 13.02.2023 серія ППА №250066, від 14.02.2023 серія ППА №250071 (ЄО 13800, вх. СЕД-40148). Попередня правова кваліфікація правопорушення ч. 4 ст. 358 КК України.

23.01.2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира, було вилучено оригінали сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій серії КВ №836831 від 28.02.2023 року, серії КВ №836832 від 28.02.2023 року, серії КВ №838568 від 02.05.2023 року, виданих представнику ТОВ «НЕМУС ГРУП» код ЄРДПОУ 44629124 ОСОБА_5 , та додані, з метою отримання вказаних сертифікатів, документи, а саме - заява про видачу сертифіката від представника ТОВ «НЕМУС ГРУП» (3 шт.), рахунок фактура//Invoice №5, №6, №10, видані генеральним директором ТОВ «НЕМУС ГРУП» ОСОБА_7 , та копії доданих документів - накладна №1302 від 13.02.2023 року (2 шт.), накладна №1404 від 14.04.2023 року, товаро-транспортні накладні серії ППА №250069 (2 шт.), серії ППА №250068 (3 шт.), серії ППА №250066, серії ППА №250071, серії ППА №250131, серії ППА №250126, накладна №243K від 27.04.2023 року.

Окрім цього, із матеріалів клопотання слідує, що в рамках кримінального провадження №12024105060000323 від 28.05.2024 року слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_8 21.04.2024 року у справі №295/5353/25 постановлено ухвалу, якою накладено арешт на вилучені за результатом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook PRO» у корпусі сірого кольору, серії J7CWN9F75Y; ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook Air» у корпусі сірого кольору, серії C02NQ0DYG085; мобільний телефон марки «Alcatel» моделі «5033D» у корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 14 PRO MAX» у корпусі фіолетового кольору, з сім карткою НОМЕР_1 ; накопичувач інформації марки «WD», P/N: WDBAAR3200ABK-00, S/N: WXN1A5010468 у корпусі чорного кольору, які перебували у користуванні гр. ОСОБА_4 , а також позбавлено їх володільця права відчужувати, розпоряджатися та користуватися указаним майном.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 . Згідно з договором оренди житлового приміщення від 05.02.2025 згадана квартира тимчасово здана в оренду гр. ОСОБА_4 строком на 6 місяців.

11.07.2025 року старшим дізнавачем СД Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 винесено постанову про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи, яку скеровано для виконання до Житомирського НДЕКЦ МВС України, та надано експертам наступні об`єкти дослідження: ноутбук марки Apple моделі MacBook PRO у корпусі сірого кольору, ноутбук марки Apple у корпусі сірого кольору, мобільний телефон марки Alcatel у корпусі чорного кольору, мобільний телефон марки Apple, накопичувач інформації марки WD.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

За змістом частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Підставою для накладення арешту на майно слідчим суддею у справі №295/5353/25 визначено те, що вказане вище майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою його збереження виникла необхідність у застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу за змістом ст. 98, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи лише за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто належить до матеріальних об`єктів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином сама по собі належність арештованого майна гр. ОСОБА_4 , а не представнику ТОВ «НЕМУС ГРУП» - громадянці ОСОБА_5 не є безумовною підставою для відмови у накладенні арешту на вилучені ноутбуки, мобільні телефони та накопичувач інформації або для скасування арешту на таке майно, арештоване безпосередньо з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар «Спорронг та Льоннрот проти Швеції». Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами , які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

На переконання слідчого судді, як в ході розгляду клопотання про арешт майна у справі №295/5353/25, так і під час розгляду клопотання про скасування арешту майна стороною обвинувачення була доведена можливість використання наведеного у клопотанні майна як речового доказу у кримінальному провадженні.

Доводи представника власника (володільця) майна ОСОБА_4 про не уповноваженого суб`єкта звернення з клопотанням про накладення арешту з посиланням на ч. 2 ст. 64-2 КПК України слідчий суддя вважає неспроможними. Так, вимоги до клопотання про арешт майна та особи, яка може звернутися з ним, закріплені спеціальною нормою статтею 171 КПК України, згідно якої з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. Дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого, на що прямо вказує положення ч. 1 ст. 40-1 КПК України. Слідчий суддя зауважує, що стаття 64-2 КПК України визначає правовий статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна в кримінальному провадженні. Зокрема, ч. 2 ст. 64-2 КПК України регулює не питання арешту майна, тим паче вимоги до уповноваженої особи на звернення з ним, а вказує на момент, з якого фізична або юридична особа набуває статусу третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт. З огляду на зазначене та оскільки із клопотанням до слідчого судді про арешт майна звернувся дізнавач, котрий наділений повноваженнями слідчого, за погодженням із прокурором окружної прокуратури, органом досудового розслідування дотримано передбачених статтею 171 КПК України вимог.

З`ясувавши думкупредставника власника(володільця)майна,наявні уматеріалах клопотаннядокументи,слідчий суддядійшов висновкупро відсутністьпідстав наданому етапідосудового розслідуванняскасовувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіБогунського районногосуду м.Житомира від21.04.2025року усправі №295/5353/25на наведеніу клопотанні мобільні телефони, ноутбуки, накопичувач інформації, оскільки дізнання у кримінальному провадженні триває, беззаперечних доказів проведення з арештованим майном усіх запланованих слідчих (процесуальних) дій та зникнення потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження в ході розгляду клопотання встановлено не було. На думку слідчого судді, наразі потреби досудового розслідування виправдовують відповідний ступінь втручання у право власності особи на майно.

Разом з тим, у подальшому власник або володілець майна не позбавлені права звернутись повторно із клопотанням про повне або часткове скасування арешту майна у разі доведення існування обставин, які свідчитимуть про відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на викладене, враховуючи завдання кримінального провадження та мету арешту майна, керуючись ст.ст. 2, 16, 98, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Суддя ОСОБА_1