Ухвала суду № 129007019, 22.07.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 липня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/7530/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., перевіривши матеріали адміністративного позову Ладанської селищної ради до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцьке управління Державної казначейської служби України Чернігівської області, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И ЛА:

03.07.2025 Ладанська селищна рада звернулась до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 78176995 від 23.05.2025 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашка Сергія Вікторовича;

визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашка Сергія Вікторовича щодо стягнення з Ладанської селищної ради 32000,00 грн виконавчого збору по виконавчому провадженню ВП № 78176995;

стягнути з депозитного рахунку Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції кошти в розмірі 32000,00 (тридцять дві тисячі гривень 00 копійок) стягнутого виконавчого збору на розрахунковий рахунок Ладанської селищної ради: UA248201720344250027000036051, відкритий в Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 08.07.2025 позовну заяву Ладанської селищної ради залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, подавши до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку мотивована тим, що з огляду на норми частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», він мав легітимне очікування, що із закінченням виконавчого провадження, у зв`язку з підтвердженням його повного виконання та у зв`язку з тим що виконання рішення суду відбулось ще до моменту відкриття виконавчого провадження, з позивача не стягуватиметься виконавчий збір.

Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Зокрема, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

Відповідно до змісту поданого позову та доданих до нього документів спірна постанова винесена 23.05.2025, однак до суду позивач звернувся 03.07.2025, тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом.

У позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач зазначав, що про порушення своїх прав дізнався 30.06.2025, а саме коли Прилуцьким управлінням Державної казначейської служби України Чернігівської області, на підставі заяви відповідача від 19.06.2025 № 6033 проведено платіж за безспірним списанням з розрахункового рахунка Ладанської селищної ради на розрахунковий рахунок відповідача виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 258, 36 грн.

Однак, суд до таких доводів ставиться критично з огляду на те, що листом від 17.06.2025, долученим до матеріалів позовної заяви, позивач звертався до відповідача із проханням скасувати, у тому числі, спірну постанову про стягнення виконавчого збору.

Тобто, у червні 2025 року позивач знав про спірну постанову та з нею не був згодний, однак до суду позов у межах встановлених строків не подав.

Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №9901/82/19.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И ЛА:

Позовну заяву Ладанської селищної ради до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцьке управління Державної казначейської служби України Чернігівської області, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій та стягнення коштів повернути позивачу.

Копію ухвали та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марія ДУБІНА