Ухвала суду № 129001384, 03.06.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2025 Справа №607/6964/20 Провадження №4-с/607/12/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника заявника, адвоката Покотило Ю. В.,

представника ДВС Декайло-Смакули І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Покотило Юрій Володимирович, про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 71343119, скасування вимоги від 18 грудня 2024 року № 194941 в частині зобов`язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Покотило Ю. В., діючи від імені та в інтересах стягувача ОСОБА_1 , звернувся 26 грудня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні №71343119, скасування вимоги від 18 грудня 2024 року № 194941 в частині зобов`язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов`язання вчинити дії.

В обгрунтування скарги зазначено про те, що 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність, пов`язану із невилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі. Також 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягувачу вручено незаконну Вимогу виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, якою неправомірно зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт. 19 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено протиправну бездіяльність, пов`язану із невилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі.

Представник стягувача звертає увагу, що в провадженні Тернопільського відділу ДВС у Тернопільській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 71343119 (ідентифікатор доступу: 446Г068Г37Б0) з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом у справі № 607/6964/20, про «Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконт».

Виконавче провадження відкрито 21 березня 2023 року. 27 вересня 2024 року стягувач отримав поштові відправлення № 4600900006170 та № 4600100014329, в які було вкладено Вимоги виконавця від 10 вересня 2024 року № 148803 та від 16 вересня 2024 року № 150206, в яких (як і на конвертах поштових відправлень) було допущено описку в адресі стягувача, а саме, замість адреси: АДРЕСА_1 , помилково зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що стало причиною невчасного вручення стягувачу вказаних вище поштових відправлень та Вимог виконавця. У зв`язку із цим 30 вересня 2024 року представник стягувача подав до Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву з проханням в подальшому врахувати коректну адресу стягувача, яка також зазначена у виконавчому документі.

Вимогою виконавця від 28 листопада 2024 року № 187087, направленою на коректну адресу стягувача, зобов`язано сторони з`явитись 03 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 03 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу 03 грудня 2024 року за адресою: с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, встановлено, що доступ до цілісного технологічного комплексу боржником не надано. Вхід до комплексу зачинений та заблокований транспортним засобом, що унеможливлює вхід на територію. Жодних заяв від боржника щодо перенесення виконавчих дій не надходило».

Вимогою виконавця від 05 грудня 2024 року № 189375, направленою на коректну адресу стягувача, зобов`язано сторони з`явитись 18 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 18 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, встановлено, що боржник надав доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати дане майно неможливо, оскільки стягувач не забезпечив спеціалізоване підприємство для ідентифікації обладнання та подальшого демонтажу. Стягувачу повідомлено про наслідки не забезпечення спеціалізованого підприємства для демонтажу технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна».

У зв`язку із тим, що у даному акті було вказано неправдиві відомості, а також через заборону головного державного виконавця Токаренка В. С., який був присутнім на виконанні, вносити в акт свої зауваження (вперше складений акт виконавця із внесеними зауваженнями представника стягувача головним державним виконавцем Токаренком В. С. було вирвано з рук представника стягувача і розірвано на шматки), присутні на місці стягувач та його представник від підпису відмовились. При цьому представник стягувача намагався внести до акту виконавця наступні зауваження: - Представник боржника на місці виконання був відсутній. Вказаний в акті як представник боржника (заступник директора) Мдинарадзе О. А., жодних документів, які б підтверджували його повноваження не надав. - Доступ до цілісного технологічного комплексу для його демонтажу (з технікою та інструментами) боржником не було надано. В`їзд через центральні ворота до комплексу був зачинений та заблокований транспортним засобом безпосередньо Мдинарадзе О. А., який вказаний в акті представником боржника. Інший (резервний в`їзд) до комплексу був зачинений та заблокований транспортним засобам Пілатом Р. С., який в акті вказаний понятим № 1. - Стягувач не був зобов`язаний, не мав і не має повноважень для залучення спеціалізованого підприємства для ідентифікації обладнання та його подальшого демонтажу, оскільки право і обов`язок на вчинення таких дій належить до виключної компетенції виконавця. - Суб`єкт господарювання для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, який вказаний у виконавчому документі і підлягає передачі стягувачу, був залучений державним виконавцем його постановою від 05 березня 2024 року, а тому саме державний виконавець мав забезпечити, однак не забезпечив вказане в акті спеціалізоване підприємство. - Обладнання, яке входить до складу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, яке підлягало поверненню стягувачу за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконт», про що вказано у виконавчому документі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де, власне воно і було виявлено 18 грудня 2024 року виконавцем та присутніми на місці, а не по АДРЕСА_3 , як вказано в акті. Крім того, незважаючи на наявний у виконавця доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, як про це виконавцем зазначено в його акті від 18 грудня 2024 року, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало повернненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалось і стягувачу не передавалось.

Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, врученою представнику стягувача на місці виконання 18 грудня 2024 року, відразу після складання вищезгаданого акту виконавця, було зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: с. Миролюбівка, вул. Млинова, 1, встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства».

Однак, у даному акті виконавцем було вказано відомості, які не відповідали дійсності, що пояснюється тим, що: - Представник боржника на місці виконання був відсутній. Вказаний в акті як представник боржника (заступник директора) Мдинарадзе О.А., жодних документів, які б підтверджували його повноваження не надав. - Доступ до цілісного технологічного комплексу для його демонтажу (з технікою для демонтажу) боржником не було надано. В`їзд через центральні ворота до комплексу в черговий раз був зачинений та заблокований транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_2 , який вказаний в акті представником боржника. - Стягувач не був зобов`язаний, не мав і не має повноважень для залучення спеціалізованого підприємства для ідентифікації обладнання та його подальшого демонтажу, оскільки право і обов`язок на вчинення таких дій належить до виключної компетенції виконавця. - Суб`єкт господарювання для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, який вказаний у виконавчому документі і підлягає передачі стягувачу, був залучений державним виконавцем його постановою від 05 березня 2024 року, а тому саме державний виконавець мав забезпечити, однак не забезпечив вказане в акті спеціалізоване підприємство. - Обладнання, яке входить до складу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, яке підлягало поверненню стягувачу за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконт», про що вказано у виконавчому документі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де, власне воно і було виявлено 18 грудня 2024 року виконавцем та присутніми на місці, а не по АДРЕСА_3 , як вказано в акті.

Крім того, незважаючи на наявний у виконавця доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, як про це виконавцем зазначено в його акті від 19 грудня 2024 року, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало поверненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалось і стягувачу не передавалось.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до п. 20 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до п. 23 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин.

Відповідно до п. 24 Розділу VIII Інструкції, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

З наведених положень Закону та Інструкції вбачається, що саме на виконавця (а не на інших учасників викоавного провадження) покладено обов`язок з вилучення у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі та його подальшу передачу стягувачу.

Як вбачається із актів виконавця від 18 грудня 2024 року та від 19 грудня 2024 року, цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна є в наявності, доступ до нього виконавцеві був наданий, стягувач та його представник з`явились на виконання у визначені виконавцем час та місце. Відтак, станом на 18 та 19 грудня 2024 року у виконавця не існувало жодних перешкод для вилучення у боржника зазначеного у виконавчому документі майна та передачі його стягувачеві. Однак, враховуючи, що таких дій виконавець не вчиняв, хоча був зобов`язаний вчинити, бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П., пов`язана із не вилученням у боржника вказаного у виконавчому документі майна та не передачею його стягувачеві у виконавчому провадженні № 71343119, допущена 18 та 19 грудня 2024 року, є неправомірною.

Крім того, як уже зазначалось вище згідно п. 20 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, має виключно виконавець. Стягувач в такому разі має внести авансовий внесок за реквізитами та у розмірі, визначеними виконавцем. Своєю заявою від 08 січня 2024 року стягувач повідомив, що погоджується здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження № 71343119, у зв`язку із чим просив повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.

Постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 607/6964/20. Таким чином, виконавець, зобов`язавши стягувача забезпечити спеціалізоване підприємтсво та техніку для проведення демонтажу, фактично переклав на стягувача права та обов`язки, які належать до виключної компетенції виконавця, а тому Вимога заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П. від 18 грудня 2024 року № 194941, в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт є неправомірною і підлягає скасуванню.

Покликаючись на ст. ст. 451, 453 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), адвокат Покотило Ю. В. вважає, що для усунення допущених виконавцем порушень та для ефективного відновлення прав стягувача у виконавчому провадженні, слід зобов`язати виконавця у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника вказане у виконавчому документі майно та передати його стягувачеві.

Враховуючи, що оскаржувані рішення, дії та бездіяльність виконавця були прийняті, вчинені та допущені 18 та 19 грудня 2024 року, скарга подається в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 449 ЦПК України.

За навденого вище обгрунтування, адвокат Покотило Ю. В., діючи від імені та в інтересах стягувача ОСОБА_1 просить прийняти скаргу до розгляду; постановити ухвалу, якою· визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П., пов`язану із не вилученням у боржника ТОВ «Віконт» та не передачею стягувачеві ОСОБА_1 , майна, яке вказане у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 71343119; визнати неправомірною та скасувати Вимогу заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П. від 18 грудня 2024 року № 194941 у виконавчому провадженні №71343119, в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт; зобов`язати заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакулу І. П. у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачу ОСОБА_1 майно, яке зазначене у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20.

18 квітня 2025 року Тернопільський відділ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) через систему «Електронний суд» скерував відзив, в якому представник надав письмові пояснення щодо поданої скарги. Зазначено про те, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 71343119 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 27 вересня 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт» (далі ТОВ «Віконт») повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт».

Керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем 21 березня 2023 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 10 вересня 2024 року виконавче провадження № 71343119 передане для примусового виконання заступнику начальника відділу Декайло-Смакулі І. П.

Обставини справи та заперечення на зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності.

1) 18 грудня 2024 здійснено виїзд за місцем проведення виконавчих дій. При виїзді за адресою АДРЕСА_3 , встановлено, що стягувач та представник стягувача з`явилися за місцем проведення виконавчих дій. Боржником надано доступ до приміщення за адресою АДРЕСА_3 . Оглядом даного приміщення виявлено технологічне обладнання з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати даний комплекс у відповідності до рішення суду та договору безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт» не виявилося можливим, оскільки відсутні серійні номери на обладнанні. Також у державного виконавця відсутні спеціальні знання, кваліфікація щодо оціночної діяльності та ідентифікації об`єктів зазначених у рішенні суду, відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та 72 ЦПК України.

Отже, виявлений цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна не можливо було вилучити та передати стягувачу ОСОБА_1 , у зв`язку з неможливістю його ідентифікації про що складено акт від 18 грудня 2024 року. Стягувач та представник стягувача від підпису в акті відмовилися.

2) Вимогою від 05 грудня 2024 року зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт. Оскільки в рішенні суду зазначено, що цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна потрібно повернути ОСОБА_1 , після вимоги про залучення спеціалізованого підприємства на адресу відділу жодних повідомлень від стягувача щодо погодження здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження не надходило. Враховуючи даний факт виконавцем не було залучено суб`єкта господарювання для проведення демонтажних робіт.

3) 19 грудня 2024 року здійснено виїзд за місцем проведення виконавчих дій. При виїзді за адресою АДРЕСА_3 , встановлено, що стягувач та представник стягувача з`явилися за місцем проведення виконавчих дій. Боржником надано доступ до приміщення за адресою АДРЕСА_3 , проте на момент проведення виконавчих дій був відсутній суб`єкт господарювання для ідентифікації майна, яке повинне бути передане за рішенням суду. Також у державного виконавця відсутні спеціальні знання, кваліфікація щодо оціночної діяльності та ідентифікації об`єктів зазначених у рішенні суду, відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та 72 ЦПК України. Отже, виявлений цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна не можливо було вилучити та передати стягувачу ОСОБА_1 , у зв`язку з неможливістю його ідентифікації про що складено акт від 19 грудня 2024 року.

18 грудня 2024 року при проведенні виконавчих дій було складено акт про неможливість передати майно стягувачу. Представником скаржника у скарзі зазначається, що в акті державного виконавця від 18 грудня 2024 року вказано неправдиві відомості. Відділ вважає, що вище наведені твердження адвоката Покотила Ю. В. є безпідставними, надуманими та нічим не підтверджені. Жодних письмових заяв чи клопотань від представника чи стягувача представнику ДВС не надходили. На місці проведення виконавчих дій були присутні представники органів поліції, які були залучені для проведення виконавчих дій. Жодних письмових, усних звернень, заяв до представників правоохоронних органів від стягувача чи представника стягувача про незаконні дії представників ДВС не надходило. А також письмових заяв, скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання судового рішення та перевірки законності діяльності державного виконавця згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від стягувача чи представника стягувача про незаконні дії представників ДВС до начальника Відділу після проведення виконавчих дій не надходило. Щодо намагання представника стягувача внесення до акту зауважень, то це нічим не підтверджено.

Враховуючи вище наведене представник стягувача порушує адвокатську етику наводячи суду неправдиві відомості щодо незаконних дій державних службовців, чим порушує честь і гідність державного органу та його представників.

Щодо не повернення стягувачу, не вилучення у боржника майна. У представника Відділу відсутні необхідні знання, кваліфікація щодо оціночної діяльності та ідентифікації об`єктів зазначених у рішенні суду, відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» та 72 ЦПК України. В процесі провадження виконавчих дій виникла ситуація коли виконавцю для повного, всебічного та законного виконання рішення суду необхідно бути впевненим у автентичності предметів, які підлягають передачі для уникнення підміни даних предметів. Адвокат Покотило Ю. В. вводить суд в оману, зазначаючи в скарзі, що «обладнання, яке входить до складу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, яке підлягало поверненню стягувачу за договором безоплатного користування майном №2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віконт», про що вказано у виконавчому документі, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де власне воно і було виявлено 18.12.2024 року виконавцем та присутніми на місці», а не по АДРЕСА_3 .

Згідно з виконавчим документом адреса знаходження майна: АДРЕСА_3 , і саме на підставі цієї адреси вчинялися виконавчі дії. Тому адреса в акті вказана заступником начальника відповідно до виконавчого листа. Доказів адвокатом щодо знаходження обладнання за адресою: с. Миролюбівка, вул. Млинова, 2, не надано. Майно не було передано стягувачу у зв`язку з неможливістю його ідентифікації. Відтак скарга представника скаржника Покотила Ю. В. є безпідставною та необґрунтованою. З наведених вище підстав відділ ДВС заперечує щодо вимог скарги.

У судовому засіданні адвокат Покотило Ю. В., діючи від імені та в інтересах стягувача ОСОБА_1 , підтримав обгрунтування та вимоги скарги, вважає, що державний виконавець діяв поза межами компетенції, просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

Заступник начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П. заперечила доводи скарги сторони стягувача, з підстав, наведених у відзиві, просила відмовити у задоволенні скарги.

Інші учасники з розгляду цієї скарги в судове засідання також не з`явилися, про поважні причини своєї неявки суду не повідомляли.

Водночас, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).

Отож, з наданих в обґрунтування скарги матеріалів, встановлено наступне.

27 вересня 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 607/6964/20, яким зобов`язано ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт»; стягнуто з ТОВ «Віконт» на користь ОСОБА_1 10000,00 неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Суд встановив, що між сторонами існували договірні відносини, відповідач не виконав зобов`язання з повернення майна, отриманого у позичку, а тому дійшов висновку про зобов`язання ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт».

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Віконт» - залишено без задоволення; рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року залишено без змін; поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року.

21 лютого 2022 року Тернопільським апеляційним судом вжито заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 у цивільній справі № 607/6964/20: шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Віконт» здійснювати демонтаж розукомплектування, вивезення, переміщення, передачу у користуванн третім особам майна цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тонн переробки зерна за добу переданого ОСОБА_1 . Товарству з обмеженою відповдальністю «Віконт» за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, перелік якого наведено в Додатку № 1 до Договору, та вчинення будь-яких дій, спрямованих на погіршення стану цього майна.

01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт» (Користувач), в особі старшого бухгалтера ОСОБА_4 , що діє на підставі доручення, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1 (Позичкодавець) укладено Договір № 2 безоплатного користування майном (далі - Договір).

За цим Договором Позичкодавевець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу (перелік обладнання, що входить в комплекс, викладено в Додатку № 1 до цього Договору), далі Майно, який Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві, після закінчення строку, встановленого цим Договором (п. 1.1. Договору). Об`єктом позички за цим Договором є Майно вартість якого на момент передачі Користувачу становить 26400000 грн (п. 1.2. Договору).

Користувач зобов`язується у разі припинення Договору повернути Позичкодавцеві майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини Користувача (підп. 2.1.4. п. 2.1. Договору).

Позичкодавець має право у разі неповернення об`єкту позички у строк вимагати його примусового повернення зі стягненням неустойки та збитків з Користувача (підп. 2.4.2. п. 2.4. Договору).

Строк, на який надається об`єкт позички, становить 12 календарних місяців з моменту його передачі (п. 4.1. Договору). Останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2019 року (п. 4.2. Договору).

Способом забезпечення виконання зобов`язань Користувача за цим Договором є неустойка (п. 6.1. Договору). При порушенні користувачем строку повернення об`єкту позички, він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця неустойку у розмірі 1% від вартості об`єкту позички встановленої цим Договором за кожен день прострочки (п.6.2. Договору).

Додатком № 1 до Договору № 2 безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року визначено перелік обладнання, що передається в користування, як цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу, а саме: технологічне обладнання; аспіраційне та пневмотранспортувальне обладнання; транспортувальне обладнання; обладнання складу готової продукції і вибійного відділення; компресорне обладнання, згідно переліку.

01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець) складено Акт приймання-передачі цілісного технологічного комплексу 2-хсортного 75%-го (50+25) хлібопекарського помелу пшениці на борошномельному заводі ТОВ «Віконт» продуктивністю 60 тон на добу по вул. Млиновій, 2, в с. Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області. Перелік обладнання викладено в п`яти групах (56 пунктів) в Додатку № 1 до Договору № 2 безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року на 4-х аркушах. Все обладнання передано в технічно справному стані, відповідає вимогам техніки безпеки, пожежної безпеки, екологічної і виробничої санітарії.

Додатковою угодою до Договору № 2 від 01 липня 2018 року від 30 червня 2019 року, укладеною між ТОВ «Віконт» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець), сторони домовились продовжити строк дії Договору № 2 від 01 липня 2018 року на 12 місяців.

Пункт 4.2. викласти в такій редакції: останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2020 року.

12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 607/6964/20.

За змістом інформації про виконавче провадження від 13 листопада 2024 року № 71343119, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 12 листопада 2021 року у справі № 607/6964/20 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ТОВ «Віконт», а стягувачем - ОСОБА_1 , 21 березня 2023 року відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову, та вчинялися неодноразові виконавчі дії із винесенням постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про залучення працівників органів внутрішніх справ, про передачу матеріалів виконавчого провадження, про прийняття до виконання виконавчого провадження, про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарюванн для участі у виконавчому провадженні. Інформація про виконання рішення суду чи про повернення виконавчого документу стягувачу відсутня.

08 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського відділу ДВС Тернопіьської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою в якій повідомив, що він погоджується здійснити авансування усіх витрат вказаного виконавчого провадження, у зв`язку із чим просить повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.

05 березня 2024 року у ВП № 71343119 державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виесено постанову про призначення суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ФОП ОСОБА_3 для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання.

27 вересня 2024 року стягував отримав поштові відправлення № 4600900006170 та № 4600100014329, в які було вкладено Вимоги виконавця від 10 вересня 2024 року № 148803 та від 16 вересня 2024 року № 150206, в яких (як і на конвертах поштових відправлень) було допущено описку в адресі стягувача, а саме, замість адреси: АДРЕСА_1 , помилково зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що стало причиною невчасного вручення стягувачу вказаних вище поштових відправлень та Вимог виконавця. У зв`язку із цим 30 вересня 2024 року представник стягувача подав до Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву з проханням в подальшому врахувати дійсну адресу стягувача.

Вимогою виконавця від 28 листопада 2024 року № 187087 у ВП № 71343119, зобов`язано сторони з`явитись 03 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 03 грудня 2024 року встановлено: Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3 , що доступ до цілісного технологічного комплексу боржником не надано. Вхід до комплексу зачинений та заблокований транспортним засобом, що унеможливлює вхід на територію. Жодних заяв від боржника щодо перенесення виконавчих дій не надходило.

Вимогою виконавця від 05 грудня 2024 року № 189375 у ВП № 71343119, зобов`язано сторони з`явитись 18 грудня 2024 року о 11:00 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 18 грудня 2024 року встановлено: Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що боржник надав доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати дане майно неможливо, оскільки стягувач не забезпечив спеціалізоване підприємство для ідентифікації обладнання та подальшого демонтажу. Стягувачу повідомлено про наслідки не забезпечення спеціалізованого підприємства для демонтажу технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна.

Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941 у ВП № 71343119, зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства.

03 червня 2025 року судом зареєстровано клопотання Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зареєстроване в «Електронному суді» 02 червня 2025 року про долучення доказів: запиту державного виконавця за № 66368 від 01 травня 2025 року до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СТРИЙСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ №1 ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ; запиту державного виконавця за № 66208 від 30 квітня 2025 року до ПП «Тернопільське експертно-консультаційне бюро»; запиту державного виконавця за № 66172 від 30 квітня 2025 року до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ»; запиту державного виконавця за № 66211 від 30 квітня 2025 року до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД, в яких запитано інформацію, чи наявний у цих організаціях спеціаліст, який володіє спеціальними знаннями щодо визначення технічного обладнання цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, перелік якого міститься у Додатку 1 (додаток додоється).

На вищеописані листи державний виконавець отримав відповідь від ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ» від 08 травня 2025 року № 01-01/1536 та від

ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» від 22 травня 2025 року № 40, якими інформовано про те, що на цих підприємствах відсутні фахівці запитуваної кваліфікації.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 449 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження"(далі -Закон № 1404-VIII).

Відповідно достатті 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частина першастатті 5 зазначеного Законупередбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із частиною першоюстатті 26 Закону № 1404-VIIIвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 зазначено, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у cправі № 917/1790/20 зазначено, що: «Відповідно до частинипершоїстатті13 Закону «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. […] Аналіз норм статей13,18,26,36,48 Закону «Про виконавче провадження»свідчить, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання тапісля відкриття виконавчого провадження".

За змістом інформації про виконавче провадження від 13 листопада 2024 року № 71343119, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 12 листопада 2021 року у справі № 607/6964/20 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ТОВ «Віконт», а стягувачем - ОСОБА_1 , 21 березня 2023 року відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову, та вчинялися неодноразові виконавчі дії із винесенням постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про залучення працівників органів внутрішніх справ, про передачу матеріалів виконавчого провадження, про прийняття до виконання виконавчого провадження, про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарюванн для участі у виконавчому провадженні, що суд описав вище.

У цьому виконавчому провадженні здійснюється примусове виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/6964/20, яким зобов`язано ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт».

Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941 у ВП № 71343119, зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Згідно акту державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, однак стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

За змістом унктом 23 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження. У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону, якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин.

Відповідно до п. 24 Розділу VIII Інструкції, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

Згідно п. 20 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, має виключно виконавець. Стягувач в такому разі має внести авансовий внесок за реквізитами та у розмірі, визначеними виконавцем.

Своєю заявою від 08 січня 2024 року стягувач ОСОБА_1 повідомив, що погоджується здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження № 71343119, у зв`язку із чим просив повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.

Постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 607/6964/20.

Проте вказана постанова державного виконавця не містить відомостей про залучення ФОП ОСОБА_3 на платній основі та необхідність стягувачу ОСОБА_1 здійснити оплату авансового внеску для оплати вартості робіт залученої особи.

Водночас авансування стягувачем витрат виконавчого провадження, це попередня оплата певних витрат, пов`язаних з виконанням рішення суду, яка здійснюється стягувачем на користь виконавця.Ці кошти використовуються для покриття витрат на проведення виконавчих дій, таких як поштові витрати, оплата послуг експертів, транспортування майна тощо.

Абзацом 2 п. 1 Розділу VII Інструкції визначено, що авансові внески стягувачів перераховуються на окремий небюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в державних банках, у тому числі рахунок в іноземній валюті (далі - рахунок авансових внесків).

Перерахування (повернення) авансового внеску стягувача з рахунку авансового внеску органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі розпорядження державного виконавця (додаток 8). Дляпроведення витратза рахунокавансового внескустягувача коштиз рахункуавансових внесківзгідно зрозпорядженням державноговиконавця перераховуютьсяу розмірі,необхідному дляздійснення витратвиконавчого провадження,на спеціальніреєстраційні рахункидля облікукоштів,отриманих заіншими джереламивласних надходжень,відкриті Міністерствомюстиції України,міжрегіональними управліннямиМіністерства юстиціїУкраїни ворганах Державноїказначейської службиУкраїни.Разом зрозпорядженням державнимвиконавцем готуютьсята надаютьсявідповідні документищодо здійсненнявитрат.Витрати зарахунок авансовихвнесків здійснюютьсязгідно зкошторисами,затвердженими вустановленому порядку(п.17 Розділу VII Інструкції).

Отож, суд погоджується з твердженням сторони стягувача, що з наведених положень Закону та Інструкції вбачається, що саме на виконавця, а не на інших учасників виконавного провадження, покладено обов`язок з вилучення у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі та його подальшу передачу стягувачу.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах має місце вилучення майна, яке є цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу, а саме: технологічне обладнання; аспіраційне та пневмотранспортувальне обладнання; транспортувальне обладнання; обладнання складу готової продукції і вибійного відділення; компресорне обладнання, згідно переліку.

Вказане майно насамперед повинно бути ідентифіковане державним виконавцем, а за відсутності у нього достатніх знань у цій галузі, спеціалістом чи іншою особою, яка має бути залучена до участі у виконавчому провадженні.

У судовому засіданні заступник начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П. пояснювала, що фактично державний виконавець отримав доступ до майна, яке підлягало передачі ОСОБА_1 на підставі рішення суду тільки 18 грудня 2024 року, що стороною стягувача не заперечується, однак це майно неможливо було ідентифікувати, а відтак державнй виконавець не зміг провести вилучення у боржника ТОВ «Віконт» майна, яке зазначено у виконавчому документі, а в подальшому звернувся до ряду підприємств та організації, що описано вище, із листом у якому запитав, чи наявний у них спеціаліст, який володіє спеціальними знаннями щодо визначення технічного обладнання цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, перелік якого міститься у Додатку 1 (додаток додоється). Відповіді на ці листи суд описав вище.

Відтак, суд не має підстав визнавати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П., пов`язану із не вилученням у боржника ТОВ «Віконт» та не передачею стягувачеві ОСОБА_1 , майна, яке вказане у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 71343119, адже неможливість ідентифікації цього майна державним виконавцем, та подальші дії із пошуку фахівців, які обізнані про характеристики цього майна, для їх залучення до виконання рішення суду згідно процедури і закону, не можуть свідчити про неправомірну бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Щодо решти вимог скарги, а саме: визнати неправомірною та скасувати Вимогу заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П. від 18 грудня 2024 року № 194941 у виконавчому провадженні №71343119, в частині зобов`язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт; зобов`язати заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П. у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачеві ОСОБА_1 майно, яке зазначене у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20, то суд вважає їх таким, що не підлягают до задоволення, та звертає увагу на наступне.

Так, вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941 у ВП № 71343119, зобов`язано сторони з`явитись 19 грудня 2024 року о 09:30 за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов`язано стягувача ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.

Як суд вже описував вище, постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №607/6964/20. Проте вказана постанова не містить відомостей про залучення ФОП ОСОБА_3 на платній основі та необхідність стягувачу ОСОБА_1 здійснити оплату авансового внеску для оплати вартості робіт залученої особи, як і відсутні будь-які договори, які б свідчили про здійснення цим ФОП дій, які є необхідними для виконання рішення суду у справі № 607/6964/20, їх обсягу.

Відтак скупністьнаведених вищеобставин свідчитьпро те,що вимогадержавного виконавцяв частинізобов`язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізованепідприємство татехніку дляпроведення демонтажнихробіт несуперечила п.8ч.1ст.2Закону України«Про виконавчепровадження»,яка відсилаєдо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

За відсутності відповідного авансового внеску стягувача на проведення робіт із демонтажу цілісного технологічногокомплексу звиробництва хлібопекарськогоборошна продуктивністю60тон переробкизерна надобу, державнийвиконавець обравспівмірний спосібзабезпечити виконаннярішення судушляхом покладення на ОСОБА_1 обов`язку забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт. Такі дії державного виконавця відповідають суті та обсягу зобов`язань, зазначених у виконавчому документі, оскільки стягнення має бути здійснене у спосіб, який якнайменше обмежує права боржника, але при цьому забезпечує виконання рішення суду.

Таке рішеннядержавного виконавцяне понесложодного негативногонаслідку длясторони стягувача,який мавби представинисуду доказитого,що нимбуло виконаноспірну вимогута забезпеченоспеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт, витрачено кошти на організацію таких дій, чого судом встановлено не було.

Оскільки судне встновивнеправомірної бездіяльностіу діяхзаступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Декайло-Смакула І. П., відсутні і підстави зобов`язувати державного виконавця у 10-денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду даної скарги, вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачеві ОСОБА_1 майно, яке зазначене у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20.

Суд наголошує, що не може перебирати на седе повноваження органу державної виконавчої служби чи підміняти себе ним, а може тільки здійснювати судовий контроль за поконанням судового рішення у порядку, встановленому Розділом VII ЦПК України.

За встановлених вище обставин, суд відмовляє у задоволення скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Покотило Ю. В., про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 71343119, скасування вимоги від 18 грудня 2024 року № 194941 в частині зобов`язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов`язання вчинити дії.

Керуючись ст.ст.258261,447452ЦПК України,Законом України«Про виконавчепровадження» (знаступними змінамита доповненнями),суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Покотило Юрій Володимирович, про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 71343119, скасування вимоги від 18 грудня 2024 року № 194941 в частині зобов`язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов`язання вчинити дії - відмовити

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.