Рішення № 128996833, 17.07.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/348/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Данила Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33027, код ЄДРПОУ 36598008)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9, код ЄДРПОУ 42122814)

про стягнення 30 034 грн 92 коп.

учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.

18 квітня 2025 року до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" про стягнення 30 034 грн 92 коп., з яких: 26 235 грн 68 коп. - основний борг, 2 483 грн 10 коп. - пеня, 264 грн 76 коп. 3 % річних, 1051 грн 38 коп. - інфляційні втрати.

У позовній заяві позивачем вказано, що адресою місцязнаходження відповідача є: вул. Соборна, 238/194, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028. Однак, як встановлено судом із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" є: 33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9.

Ухвалою від 18.04.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:

- зазначення правильної адреси місцезнаходження відповідача;

- доказів відправлення відповідачу або в електронній формі через електронний кабінет або засобами поштового зв`язку на адресу: 33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9 копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо; або опис вкладення про надсилання в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 ГПК України);

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Позивач усунув недоліки позовної заяви в межах процесуального строку та у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/348/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 03.06.2025. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" про наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

03 червня 2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшло клопотання розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 03.06.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.06.2025. Попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" про наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалою від 19.06.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/348/25 по суті на 17.07.2025.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

17 липня 2025 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

03 червня 2025 року та 17.07.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено, що позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 19.06.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до його електронного кабінету через підсистему "Електронний суд" - 19.06.2025 о 18:05 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач вважається таким, що отримав ухвалу від 19.06.2025 - 20.06.2025.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку із тим, що у відповідача відсутній електронний кабінет, зареєстрований у підсистемі "Електронний суд", судом було здійснено направлення на адресу місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9) ухвали від 19.06.2025 (трек-номер відправлення 0610262846477).

Із адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9) повернувся конверт із ухвалою від 19.06.2025 із зазначенням причин повернення "Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою) 33022 м. Рівне Україна. 28.06.2025".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення ухвали від 19.06.2025 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу 28.06.2025 належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на вчинене представником позивача клопотання від 03.06.2025 в порядку ст. 196 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

В той же час, суд з`ясував наступне.

Ухвалою від 05.05.2025 серед іншого, запропоновано:

- відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України;

- позивачу - у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

У зв`язку із тим, що у відповідача відсутній електронний кабінет, зареєстрований у підсистемі "Електронний суд", судом було здійснено направлення на адресу місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9) як ухвали про відкриття провадження у справі від 05.05.2025, так і ухвали про відкладення розгляду справи по суті від 03.06.2025 (трек-номер відправлення 0610258469022).

Із адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9) повернувся конверт із ухвалами Господарського суду Рівненської області від 05.05.2025 та від 03.06.2025 із зазначенням причин повернення "Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою) 33022 м. Рівне Україна 14.06.2025".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення ухвал для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказані ухвали від 05.05.2025 та від 03.06.2025 вважаються врученими відповідачу 14.06.2025 належним чином.

Враховуючи, що відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 14.06.2025, строк на подання відзиву тривав до 30.06.2025 включно (оскільки останній день строку припадав на 29.06.2025, який є неділею, тобто вихідним днем, а відтак згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України переноситься на перший після нього робочий день, а саме - 30.06.2025) та наразі сплинув.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов Договорів суборенди №1630, №1631, №1632 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за користування нерухомим майном за трьома адресами: м. Рівне, вул. Відінська, 1-А, 10-А та Київська, 14-А. У період із серпня 2024 до 31.03.2025 відповідач не здійснив жодного суборендного платежу, відтак станом на 31.03.2025 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26 235 грн 68 коп. У зв`язку із простроченням виконання умов договорів суборенди позивачем для відповідача нараховано пеню у розмірі 2 483 грн 10 коп. за період із 01.10.2024 до 31.03.2025).

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради листом № 279-15-18 від 11.10.2018 адресованому у відповідь директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (орендар) на лист останнього № 03-05/2339/2342 від 20.09.2018, - надало дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на укладення із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" договорів суборенди приміщень в будівлях центральних теплових пунктів, розташованих в м. Рівному на вул. Київська, 14-А, Відінська, 10-А, вул. Відінська, 1-А в межах умов укладеного Договору оренди об`єкта централізованого теплопостачання від 25.07.2023.

15 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (суборендар) були укладені Договори суборенди № 1630, № 1631, №1632 (далі - Договори).

Пунктом 1.1. Договорів було передбачено, що за цими Договорами Орендар (позивач) передає, а Суборендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, зазначені у пункті 1.2. цих Договорів.

Згідно з п.п. 1.2. кожного з цих Договорів під об`єктами суборенди розуміються нежитлові приміщення, які знаходяться у місті Рівне за адресами: вул. Відінська, 1-А, вул. Відінська, 10-Ата вул. Київська, 14-А.

Загальна площа об`єкта оренди за Договором № 1630 становить 79,00 м.кв., за Договором № 1631 - 67,9 м. кв., за Договором № 1632 - 92,9 м. кв. (п.1.2. Договору).

Відтак судом встановлено, що означені приміщення належать до комунального майна, орендарем приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", а суборендарем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд".

Відповідно до пунктів 2.1. Договорів Суборендар вступає у платне користування Майном у строк, вказаний у договорах суборенди, але не раніше дати підписання цих Договорів та Актів приймання-передачі об`єктів суборенди, які є невід`ємними частинами цих Договорів.

Відповідно до п. 2.5. Договорів майно передається у користування Суборендарю, а після закінчення дії даних Договорів повертається від Суборендаря Орендарю на підставі актів приймання-передачі.

Повернення об`єктів здійснюється після припинення дії даних Договорів суборенди та обов`язком Суборендаря є повернення суборендованого Майна. (п. 4.15. Договорів).

У відповідності до п. 3.1. Договору № 1630 розмір щомісячної суборендної плати за цим Договором (базовий місяць квітень 2019) становить 581 грн 40 коп з ПДВ. Розмір земельного податку за місяць, що підлягає відшкодуванню суборендарем за даним Договором складає 295 грн 66 коп з ПДВ. Розрахунок суборендної плати за даним Договором наводиться в додатку № 1 до нього та є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 3.1. Договору № 1631 розмір щомісячної суборендної плати за цим Договором (базовий місяць квітень 2019) становить 533 грн 63 коп з ПДВ. Розмір земельного податку за місяць, що підлягає відшкодуванню суборендарем за даним Договором складає 256 грн 24 коп. з ПДВ. Розрахунок суборендної плати за даним Договором наводиться в додатку № 1 до нього та є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п. 3.1. Договору № 1632 розмір щомісячної суборендної плати за цим Договором (базовий місяць квітень 2019) становить 687 грн 49 коп. з ПДВ. Розмір земельного податку за місяць, що підлягає відшкодуванню суборендарем за даним Договором складає 315 грн 37 коп. з ПДВ. Розрахунок суборендної плати за даним Договором наводиться в додатку № 1 до нього та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.3. Договорів суборендна плата сплачується до 20 числа поточного місяця суборендарем на підставі виставлених орендарем відповідних рахунків та спрямовується на рахунок орендаря за реквізитами.

Суборендна плата щомісячно підлягає корегуванню на індекс інфляції за минулий місяць, який визначається Держстатом України. (п. 3.4. Договорів).

За умовами п. 4.4. Договорів суборендар зобов`язується вносити суборендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 10.1. Договорів передбачено, що договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту підписання договору та Акта приймання-передачі і діє з 15.05.2019 року по 10.05.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання зазначених умов Договорів позивачем були передані, а відповідачем прийняті у користування об`єкти суборенди, про що свідчать підписані сторонами Акти приймання- передачі приміщень, що орендуються від 15.05.2019, котрі є невід`ємними частинами Договорів.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 в редакції, чинній на дату укладення Договорів суборенди № 1630, № 1631, №1632 (а саме, в редакції Закону від 04.11.2018) орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договори є укладеними, підписаними уповноваженими сторонами та скріплені відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договорів, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

В той же час, як встановлено судом, в силу постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, строк дії Договорів № 1630, № 1631, №1632 суборенди не закінчився 11.05.2022 (як це було передбачено Пунктом 10.1 Договорів), а був продовжений на період дії воєнного стану в Україні з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 № 133, від 18.04.2022 № 259, від 18.05.2022 № 341, від 12.08.2022 № 573, від 07.11.2022 № 757, від 06.02.2023 № 58, від 01.05.2023 № 254, від 26.07.2023 № 451, від 06.11.2023 № 734, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025. Усі вказані Укази Президента України були затверджені Верховною Радою України, а саме відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

16 квітня 2025 року Верховна Рада України продовжила воєнний стан і мобілізацію в Україні до 09.08.2025, прийнявши Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16.04.2025 № 4356-ІХ

В той же час 27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

Відповідно до п. 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 передбачено, що орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24.02.2022.

З урахуванням викладеного суд констатує, що Договори суборенди № 1630, № 1631, №1632 від 15.05.2019 вважаються продовженими на період дії воєнного стану відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану, які мають ретроспективну дію в часі на правовідносини з оренди комунального майна, які склалися з 24.02.2022 до 27.05.2022.

Як встановлено судом із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" продовжує користуватися об`єктами суборенди визначеними у Договорах від 15.05.2019. Вказане підтверджується відсутністю актів приймання-передачі з-під суборенди нерухомого майна, а також відсутністю письмових звернень відповідача до позивача із пропозиціями припинити дію договорів та скласти відповідні Акти приймання-передачі суборендованого майна. Крім цього, позивач звертає увагу що у Акті звірки, що проводився в односторонньому порядку позивачем за період січень 2024 - березень 2025 року відображено, що відповідач періодично здійснював суборендні платежі у загальному розмірі 45 063 грн 00 коп. Вказане додатково підтверджує продовження договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, в порушення взятих на себе зобов`язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" ухиляється від сплати суборенди, у зв`язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 26 235 грн 68 коп.

Так, у період із серпня 2024 по березень 2025 року відповідачем не було здійснено жодного платежу за Договорами.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладених Договорів суборенди № 1630, № 1631, №1632 в силу статті 11 Цивільного кодексу України. При цьому судом враховується законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, котрі виникають на підставі договору оренди.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно із ст. 774 ЦК України передача наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже, відносини суборенди мають похідний, залежний характер від відносин оренди, оскільки умови договору суборенди залежать від умов договору оренди, строк договору суборенди не може перевищувати строку, на який укладений договір оренди, припинення договору оренди викликає припинення договору суборенди, права і обов`язки за договором суборенди повинні відповідати змісту договору оренди.

Частинами 1 та 2 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч. 1 - ч. 3, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 ГК України).

За змістом ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що у період із 31.01.2024 до 31.03.2025 за Договорами № 1630, № 1631, № 1632 у відповідача виник обов`язок сплатити суборендну плату у загальному розмірі 47 596 грн 22 коп, при цьому по кожному договору окремо у строк, визначений п. 3.3. Договорів - до 20 числа поточного місяця суборендарем на підставі виставлених орендарем відповідних рахунків та спрямовується на рахунок орендаря за реквізитами.

В матеріалах справи відсутні рахунки, що виставлялися позивачем для відповідача щомісяця на підставі Договорів. Водночас суд виснує, що за відсутності виставлених рахунків, обов`язок зі сплати суборендної плати у суборендаря не припиняється, оскільки є наслідком самого факту користування майном та умов Договорів, які не передбачають звільнення від сплати у разі невиставлення рахунку. Оскільки розмір плати є чітко визначеним у Договорах, а необхідні реквізити для здійснення оплати були відомі відповідачу з моменту укладення договорів, - відповідач мав усі об`єктивні можливості самостійно здійснити розрахунок належних до сплати сум і виконати свої зобов`язання належним чином.

У період із 31.01.2024 до 31.03.2025 за Договорами № 1630, № 1631, № 1632 відповідач здійснив часткове погашення суборенди в загальному розмірі 45 063 грн 00 коп, при цьому 26 235 грн 68 коп. залишилися несплаченими.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що відповідач відповідно до умов договорів суборенди № 1630, № 1631, № 1632 неналежно виконував взяті на себе зобов`язання щодо сплати суборендної плати за приміщення за період із 31.01.2024 до 31.03.2025, то, за відсутності жодних заперечень щодо наявності боргу чи його розміру, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 26 235 грн 68 коп. суборендної плати.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України конкретизує визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 2 штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорах № 1630, 1631, 1632 відповідальність у вигляді пені, а також визначили її розмір.

Так, згідно із пунктами 8.5. Договорів суборенди - суборендар у випадку несвоєчасної сплати суборендних платежів за даним Договором сплачує на користь орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення. Несвоєчасною сплатою є нездійснення оплати з боку суборендаря суборендної плати з першого числа (включно) місяця, наступного за звітним.

Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань суборендарем відповідно до чинного законодавства. (п. 8.6. Договорів).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки сторони, укладаючи Договори № 1630, 1631, 1632 погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті суборенди у вигляді неустойки то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими. При цьому оскільки у пунктах 8.6 Договорів сторони прямо погодили, що пеня нараховується за весь період прострочення, а отже, у договірному порядку встановили інше правило - про нарахування пені без обмеження шестимісячним строком, - нарахування пені проводиться за весь період прострочення зобов`язання є правомірним.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 2 483 грн 10 коп. Розрахунок пені, наданий позивачем, не перевищує допустимі межі, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Суд констатує, що зобов`язання з оплати 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нормативною підставою для нарахування 3 % річних і інфляційних втрат є ст. 625 ЦК України, що є достатньою підставою для нарахування та стягнення відповідної грошової суми.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача 3 % річних становить 264 грн 76 коп., інфляційних втрат - 1 051 грн 38 коп.

Розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які здійснено господарським судом, долучено до матеріалів справи.

Висновки суду.

За наслідками розгляду спору суд встановив наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача 30 034 грн 92 коп., з яких: 26 235 грн 68 коп. - основний борг, 2 483 грн 10 коп. - пеня, 264 грн 76 коп. 3 % річних, 1051 грн 38 коп. - інфляційні втрати.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за даним позовом складав 3 028 грн 00 коп.

Позивачем оплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп, про що свідчить платіжна інструкція № 3865 від 17.04.2025.

У зв`язку із тим, що позов підлягає до задвоолення в повному обсязі то судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 222, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" про стягнення 30 034 грн 92 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединий-Буд" (33022, м. Рівне, просп. Князя Романа, 9, код ЄДРПОУ 42122814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Данила Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) 26 235 (двадцять шість тисяч двісті тридцять п`ять) грн 68 коп. - основного боргу у вигляді суборендної плати, 2 483 (дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн 10 коп. - пені, 264 (двісті шістдесят чотири) грн 76 коп. 3 % річних, 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 38 коп. - інфляційних втрат, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "22" липня 2025 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич