Рішення № 128995712, 22.07.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2025 Справа № 917/785/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Сьомкіній А. В. розглянувши справу № 917/785/25

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс", вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100

до Селянського (фермерського) господарства "Регіон", вул. Степна, 17, с. Щасливе, Полтавський район, Полтавська область, 38839

про стягнення 177 570,42 грн

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 16.04.2025 року надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" з вимогами до Селянського (фермерського) господарства "Регіон" про стягнення 177 570,42 грн заборгованості за договором поставки № 26/10-4 від 26.10.2023, з якої 106 150,52 грн основний борг, 13 926,28 грн пені, 36 690,16 грн штраф, 14 829,77 грн 30% річних, 5 973,69 грн втрат від інфляції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 року цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М.

Ухвалою від 21.04.2025 року суд прийняти позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.05.2025 року №49 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/785/25 у зв`язку зі звільненням судді з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу № 917/785/25 розподілено судді Тимощенко О.М.

15.05.2025 року суддя Тимощенко О. М. ухвалила прийняти до свого провадження справу №917/785/25 та здійснювати подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії підготовчого провадження.

Відповідач отримав копії ухвал суду від 21.04.2025 року та від 15.05.2025 року 21.04.2025 року о 16 год. 19 хв. та 15.05.2025 року о 11 год. 54 год. відповідно, що підтверджується довідками Господарського суду Полтавської області про доставку електронних листів до електронного кабінету (а. с. 31, 37).

Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 21.04.2025 року про відкриття провадження у справі є 21.04.2025 року.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Суд звертає увагу, що з 16.06.2025 року по 18.07.2025 року включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

26.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" (далі - позивач, постачальник, ТОВ "Гроу Сідс") та Селянське (фермерське) господарство "Регіон" (далі - відповідач, покупець, С(Ф)Г "Регіон") уклали договір поставки №26/10-4 (далі - договір, а. с. 9-11).

У строки, передбачені дим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного договору (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його на умовах, передбачених цим договором (специфікаціями до нього) (п. 1.1 договору).

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2 договору).

Товар поставляється партіями, відповідно до замовлень рокупця та/або специфікацій (п. 2.2 договору).

Якщо між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то видаткова накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціну та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов`язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) у день його отримання від постачальника (п. 2.3 договору).

Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у специфікаціях до даного договору в національній валюті (п. 3.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові належного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо порядку та строків оплати товару, передбачених даним договором та специфікаціями до нього (п. 4.3 договору).

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні (п. 5.1 договору).

Розрахунки за товар за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Відсутність виписаного постачальником рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар та не являється простроченням кредитора. У такому випадку покупець зобов`язується здійснити оплату на підставі даного договору (п. 5.2 договору).

Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на рахунок постачальника. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець (п. 5.4 договору).

Порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.5 договору).

Підписанням видаткової накладної покупець засвідчує факт передачі йому постачальником товару, вказаного у відповідній видатковій накладній, а також разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції щодо використання та застосування даного товару. Датою фактичної передачі товару покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній (п. 6.8 договору).

Сторони дійшли взаємної та безумовної згоди про те, що наявність на видатковій накладній підпису представника сторони та відтиску печатки з реквізитами такої сторони беззаперечно свідчить про участь відповідної сторони в господарській операції, за результатами якої оформлено таку видаткову накладну. Сторони дійшли взаємної згоди про те, що несуть усі ризики та відповідальність за використання власних печаток уповноваженими представниками. При цьому, у випадку вирішення між сторонами спору, сторона позбавляється права за наявності на видатковій накладній відтиску печатки з її реквізитами заперечувати свою участь у відповідній господарській операції з посиланням на підписання такої видаткової накладної неуповноваженим (невстановленим) представником сторони або з посиланням на іншу несуттєві недоліки в оформлені видаткової накладної (п. 6.11 договору).

У разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2. договору (п. 7.4 договору).

У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8 договору).

Відповідно до ст. 259 ЦК України, сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п. 7.9 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до "31" грудня 2024 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії (п. 9.1 договору).

Невід`ємними додатками до цього договору є специфікації, додаткові угоди та інші додатки, укладені сторонами протягом дії цього договору у письмовій формі за підписами обох сторін (п. 9.2 договору).

Сторони у специфікації №1 (а. с. 12) до договору поставки №26/10-4 від 26.10.2023 року узгодили наступне:

найменування товару Фертекс Олійні (100 кг), загальна вартість товару з ПДВ - 80 000,4 грн;

найменування товару Мікродобриво Growstim (50 л), загальна вартість товару з ПДВ - 21 000,00 грн;

найменування товару Amino Start мікродобриво (ТМ) (30 л), загальна вартість товару з ПДВ - 21 300,12 грн.

Всього 122 300,52 грн.

Порядок та строк оплати товару:

- 6 150,00 грн оплачується покупцем в строк до 15.12.2023 року;

- 116 150,52 грн оплачується покупцем в строк до 01.11.2024 року.

Як стверджує позивач, 14.03.2024 року ним було поставлено товар Фертекс Олійні, Мікродобриво Growstim та мікродобриво Amino Start (ТМ RougeVert) в повному обсязі, передбаченому умовами договору та специфікацією на загальну суму 122 300,52 грн, що підтверджується видатковою накладною №59 від 14.03.2024 року (а. с. 12 зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар відповідач не виконав, грошові кошти за товар сплатив з порушенням погоджених сторонами у договорі строків та не у повному обсязі, а саме: 26.03.2024 року сплачено 6 150,00 грн, 29.11.2024 року сплачено 10 000,00 грн, що підтверджується реєстром операцій за періоди з 26.03.2024 по 26.03.2024 АТ "ПУМБ" та випискою за 29.11.2024 АТ "УКРСИББАНК" (а. с. 14, 15).

Також позивач вказує, що за правилом першої події за результатами відвантаження відповідачу товару позивач виписав та подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну, яка була зареєстрована. Отже, відповідач отримав податковий кредит та тим самим визнав факт отримання ним товару за договором (а. с. 18, 19).

Отже на дату подачі позовної заяви за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 106 150,52 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку оплати товару, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4, 7.8 договору нарахував відповідачу 30% річних на суму 14 829,77 грн, інфляційні на суму 5 973,69 грн, пеню на суму 13 926,28 грн та штраф - 36 690,16 грн.

Отже, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 106 150,52 грн основного боргу, 14 829,77 грн 30% річних, 5 973,69 грн інфляційних втрат, 13 926,28 грн пені та 36 690,16 грн штрафу.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 122 300,52 грн. Дана обставина підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №59 від 14.03.2024 року.

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 16 150,00 грн (26.03.204 року - 6 150,00 грн, 29.11.2024 року - 10 000,00 грн), внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 106 150,52 грн.

Відповідач доказів сплати суми боргу суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором не оплатив отриманий товар у повному обсязі і заборгованість останнього складає 106 150,52 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовна вимога в частині стягнення основного боргу в сумі 106 150,52 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8 договору).

У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару, позивач на підставі п. 7.8 договору нарахував відповідачу інфляційні на суму 5 973,69 грн та 30% річних на суму 14 829,77 грн.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 30% річних суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку 30 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Сторони у специфікації №1 узгодили порядок та строк оплати товару:

- 6 150,00 грн оплачується покупцем в строк до 15.12.2023 року;

- 116 150,52 грн оплачується покупцем в строк до 01.11.2024 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники до і по в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

А отже, зазначення у специфікації до 15.12.2023 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку 30% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість 6 150,00 грн з 06.12.2023 року, тоді як з умов договору та специфікації вбачається, що позивачем невірно вказано дату початку нарахувань 30 % річних, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент (06.12.2023 року) ще не настали. Вірною датою початку прострочення сплати 6 150,00 грн є 16.12.2023 року.

Отже, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 14 763,13 грн 30 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 30 % річних (66,64 грн) суд відмовляє.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 30% річних.

Отже, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 5 930,12 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (43,57 грн) суд відмовляє.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2. договору (п. 7.4 договору).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 30% річних.

Отже, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 13 872,70 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (53,58 грн) суд відмовляє.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 30 % від загальної суми договору у розмірі 36 690,16 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 177 406,63 грн, з яких: 106 150,52 грн основного боргу, 13 872,70 грн пені, 14 763,13 грн 30% річних, 5 930,12 грн інфляційних втрат та 36 690,16 грн штрафу. Вимоги про стягнення 53,58 грн пені, 66,64 грн 30% річних та 43,57 грн інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Регіон" (вул. Степна, 17, с. Щасливе, Полтавський район, Полтавська область, 38839, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13944501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс" (вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40884934) 106 150,52 грн основного боргу, 13 872,70 грн пені, 14 763,13 грн 30% річних, 5 930,12 грн інфляційних втрат, 36 690,16 штрафу та 2 420,17 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення складено та підписано 22.07.2025 року (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду .

Суддя О. М. Тимощенко