Рішення № 128991914, 22.07.2025, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/251/25

Провадження №2/713/510/25

РІШЕННЯ

іменем України

22.07.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий Центр» Мохир Я.В. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові вказував, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26.05.2024 року укладено кредитний договір (оферти) №26.05.2024-100000084, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 98 днів. Дата повернення кредиту (виплати) кредиту - 31.08.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (плата за надання кредиту) - 7% від суми кредиту та дорівнює 420,00 гривень.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 18240,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр».

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №26.05.2024-100000084 від 26.05.2024 року у розмірі 18240,00 грн та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

До початку судового засідання представник відповідача адвокат Ковалюк М.Г. надав до канцелярії суду заяву, просив справу розглядати за їх з відповідачем відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 27.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначеного судовий розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін за наявними матеріалами.

27.03.2025 року по справі ухвалено заочне рішення.

Ухвалою суду від 12.05.2025 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27.03.2025 року по цивільній справі скасовано, призначено цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 28.05.2025 року за клопотанням представника відповідача адвоката Ковалюка М.Г. витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) інформацію: на чиє ім`я емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів у сумі 6000,00 грн 26.05.2024 року, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.05.2024-100000084; про рух грошових коштів по банківському рахунку, до якого емітована (відкрита) картка № НОМЕР_1 ; який фінансовий номер телефону приєднаний до цієї картки, зокрема чи не 0987598798.

Ухвала виконана 17.06.2025 року та 24.06.2025 року.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «Споживчий центр» задоволенню не підлягає з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:

довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №26.05.2024-100000084 від 26.05.2024 року, згідно якого - заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становила 18240,00 грн, з яких: 6000,00 грн - основний борг; 8820,00 грн - проценти (за період з 26.05.2024 року до 31.08.2024 року); 420,00 грн - комісія; 3000,00 грн - неустойка;

квитанцію про виплату 6000,00 грн за кредитним договором №26.05.2024-100000084 від 26.05.2024 року;

копію кредитного договору №26.05.2024-100000084, укладеного 26.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за умовами якого Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 26.05.2024 року; сума кредиту - 6000,00 грн; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 31.08.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 7% від суми кредиту та дорівнює 420,00 грн; неустойка - 60,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Договір укладено в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора Е791.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення кредитора - ТОВ «Споживчий центр» з даним позовом до суду.

На підтвердження заперечень проти позовних вимог представником відповідача доказів суду не надано.

З витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250530/17214 від 09.06.2025 року та №20.1.0.0.0/7-250611/56500 від 15.06.2025 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту № НОМЕР_1 . У зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 . Також відсутня можливість надати інформацію на чиє ім`я емітувалась картка № НОМЕР_1 та який фінансовий номер телефону до неї приєднаний в зв`язку з неповним номером картки.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує такі норми права.

За положеннями ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054, ст.1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч.3, ч.6, ч.8 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.1 ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з положень ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

Згідно з ст.ст.16, 17, 18 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно ст.ст.20, 22, 25 Закону ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України.

Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих сторонами та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

- у матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені ст.ст.22, 25 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним;

- на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачці, позивачем надано квитанцію Liqpay від 26.05.2024 року ID платежу 2467227339 про перерахування суми 6000,00 грн за договором №26.05.2024-100000084, однак даний доказ є неналежним та недопустимим, оскільки у ньому відсутній повний номер картки отримувача, а до позову не додано доказів належності картки з номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 , платником вказаний «Швидкий кредит», а не ТОВ «Споживчий центр»;

- у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 не емітовано карту № НОМЕР_1 ;

- довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором складена «Уповноваженим співробітником ТОВ «Споживчий центр» Іриною Чайка, однак доказів того, хто саме її уповноважував і на підставі яких документів у неї виникли повноваження на її складання представник позивача до позову не надав, а тому довідка є недопустимим та недостовірним доказом, оскільки інформація у ній повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача, то дана довідка є недостовірним доказом;

- вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Споживчий центр» коштів в сумі 6000,00 грн на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №26.05.2024-100000084 від 26.05.2024 року позивач не надав, що є його процесуальним обов`язком у даній категорії справ.

За таких обставин, позивачем не виконано встановленого ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язку доводити належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачці на її рахунок.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26.05.2024-100000084 від 26.05.2024 року у сумі 18240,00 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №26.05.2024-100000084 від 26.05.2024 року у розмірі 18240,00 грн (вісімнадцять тисяч двісті сорок гривень 00 коп.) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК