Рішення № 128984844, 07.07.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.07.2025

Справа № 334/8906/24

Провадження № 2/334/397/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янченко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс - 1» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення невиплаченої заробітної плати, в обґрунтування якого посилався на ту обставину, що позивач працював продавцем-консультантом філії 2 департаменту з роздрібної торгівлі у ТОВ «Технополіс-1» з 13.09.2021 року.

16.10.2023 був звільнений за угодою сторін. Під час роботи відповідач заробітну плату сплачував не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість. При звільненні 16.10.2023 відповідач цю заборгованість також не виплатив, вона наразі залишається непогашеною.

З огляду на вищевикладене просив стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 215 899,56 гривень.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року відкрито провадження у справі.

09.01.2025 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 16 929,12 гривень, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 29 054, 52 грн., а всього 45 983,64 гривень.

У судове засідання позивач не з`явився, представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, розглянув справу на підставі наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Суд встановив, що за копією трудової книжки, ОСОБА_1 з 13.09.2021 працевлаштувався до ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1», про що зроблений відповідний запис.

За наказом №1/13/10/002 від 13.10.2023, ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.

За довідкою від 16.12.2024 №Т0100000035, виданою ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1», ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1». Розрахунок середнього заробітку за жовтень 2023 року складає: середньоденна (по робочим дням) 220,11 грн.

Згідно розрахункового листка за жовтень 2023 року, борг за підприємством складає 16 929,12 грн.

Щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.6 тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, судом враховується, що згідно із п.164.2.1, п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.168.1.1, п.168.1, ст.168 ПК України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 цього Кодексу.

Згідно п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено у п.16-1 підрозділу 10 Інших перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, а саме згідно підпункту 1.3 ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу обґрунтованою. Тому, приймаючи до уваги відсутність інформації від відповідача про сплату такого боргу, суд позовні вимоги задовольняє.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2023 по 17.04.2024 суд виходить з наступного.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як встановлено судом, відповідачем порушені строки виплати заробітної плати позивачу, повний розрахунок не проведений і на час розгляду справи вина власника не виключається при фінансових труднощах підприємства чи відсутності коштів на розрахунковому рахунку, а відтак з відповідача на користь позивача відповідно до статті 117 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Середній заробіток працівника визначається згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Із розрахункових листків убачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 220,11 грн.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2023 по 17.04.2024 за 132 робочих днів становить 29 054,52 грн. (220,11 грн. х 132 дня).

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні за правилами статті 117 КЗпП України, чинними на час звільнення позивача, не була обмежена в часі та не залежала від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Із огляду на викладене, порушене право позивача підлягає захисту, тому суд вважає необхідним стягнути з ТОВ «Технополіс-1» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29 054,52 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12,13,89, 259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс - 1» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 16 929,12 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 12 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 29 054,52 грн (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят чотири гривні 52 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Добрєв М. В.