Рішення № 128983710, 17.07.2025, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1078/25

Провадження № 2/379/465/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

18.06.2025 позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» обґрунтувало тим, що 27.02.2021 між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 200329052, відповідно до умов якого відповідачці було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 59 900,00 грн. на строк 1096 днів у період з 27.02.2021 по 27.02.2024, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, що підтверджується виписками за кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки перед позивачем за Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 становить 59 444,83 грн., з яких: 35 704,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,08 грн. - заборгованість за відсотками; 23 738,13 грн. - заборгованість за комісією. 25.07.2024 АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Згідно з вищевказаним Договором, та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021. На підставі викладеного, представник позивача просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» заборгованість за Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 в загальному розмірі 59 444,83 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

23.06.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв указану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 17.07.2025 (а.с.46, 47).

11.07.2025 від відповідачки ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про скрутне матеріальне становище, письмові пояснення та відзив на позовну заяву (а.с.54-94). У поясненнях та відзиві відповідачка зазначила, що нею дійсно 27.02.2021 з АТ «БАНК ФОРВАРД» було укладено кредитний договір на суму 59 900,00 грн. з урахуванням добровільного страхування життя. Протягом того дня їй на картковий рахунок було зараховано 50 000,00 грн. Згідно з графіком платежів, вона щомісяця справно сплачувала 3 491,00 грн. у період з 27.03.2021 по 27.02.2022. Однак 24.02.2022 в країні почалася війна, що стало обставиною непереборної сили і це змінило її життя та унеможливило стабільне отримання доходів. Заощадження, які вона мала, йшли на оплату інших кредитів, а саме: Приват Банк, Тас Банк, Аваль Банк. Також зазначила, що і після початку війни вона продовжила робити платежі, а саме 26.06.2022 - 1200,00 грн., 30.07.2022 - 1249,63 грн., 02.09.2022 - 1299,29 грн. та 03.10.2022 - 1999,67 грн., однак коли їй стало відомо, що банк перебуває у процесі ліквідації та вона не змогла перевірити зарахування сплачених коштів, вона припинила робити платежі. 30.03.2023 вона отримала смс-повідомлення про те, що її кредит буде виставлено на продаж колекторським компаніям. В подальшому 29.07.2024 на свій телефон вона отримала повідомлення від ТОВ «К-КАПІТАЛ», що борг АТ «БАНК ФОРВАРД» продано, і що тепер вона повинна повертати кошти ТОВ «К-КАПІТАЛ». Протягом 11 місяців жодних документів про переуступку їй не надходило. Нею загалом вже було сплачено 40% суми кредиту. Відповідачка вказує, що не відмовляється повертати тіло кредиту, водночас категорично заперечує проти стягнення з неї пені та витрат на оплату адвоката, такі дії позивача вважає безпідставними з урахуванням її тяжкого фінансового стану та відсутності умислу уникати виконання зобов`язання. На даний час вона не має можливості сплатити всю суму одразу, оскільки єдиним джерелом доходу залишається її заробітна плата, додатково працювати за станом здоров`я вона не може, оскільки приймає заспокійливі та ліки від тиску на постійній основі.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» не з`явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належно. Позивач у поданій до суду позовній заяві просить розгляд справи здійснити без участі їхнього представника (а.с.3 на звороті).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належно (а.с.53). 17.07.2025 від відповідачки ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява в якій вона просить слухати справу без її участі, позовні вимоги визнає частково, а саме не заперечує проти стягнення з неї тіла кредиту та відсотків. Заборгованості по комісії не визнає. При вирішенні питання про стягнення судових витрат в частині стягнення послуг на правову допомогу також не визнає (а.с.95).

За положенням частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки учасники справи не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Так, суд установив, що 27.02.2021 між ОСОБА_1 та АТ «БАНК ФОРВАРД» був укладений Кредитний договір № 200329052 (а.с.5 на звороті, 6).

Кредитний договір та додаток до нього (Паспорт споживчого кредиту), опитувальник клієнта - фізичної особи, Договір про використання електронного підпису № 200329052 від 27.02.2021 та Заява-приєднання (акцепт) №ALDSG02200329052 від 27.02.2021 до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя особисто підписаний ОСОБА_1 (а.с.6 на звороті-9).

Згідно з Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 та додатком до нього - Паспортом споживчого кредиту сума кредиту становить 59 900, 00 грн., строк кредитування - 1096 днів у період з 27.02.2021 по 27.02.2024, ставка по кредиту (на строкову частину Основного боргу) - 0,01% річних, ставка по кредиту (на прострочену частину Основного боргу) - 0,0001% річних, плата за пропущення платежів першого пропуску - 350 грн., другого (підряд) пропуску - 350 грн., третього (підряд) пропуску - 400 грн., четвертого (підряд) та кожного наступного (підряд) - 400 грн., щомісячна комісія - 1791,01 грн.

АТ «БАНК ФОРВАРД» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на особовий рахунок відповідачки, що підтверджується самою відповідачкою ОСОБА_1 , а також випискою по особовим рахункам угоди № 200329052 від 27.02.2021 за період з 08.04.2012 по 24.07.2024 (а.с.10-20).

25.07.2024 АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» відповідно до чинного законодавства України уклали Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги (а.с.24-26).

Відповідно до умов цього Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021, що укладений між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 , що видно з копії Витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024, що є додатком №1 до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги (а.с.27).

Суму та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 АТ «БАНК ФОРВАРД» передав позивачу на підставі Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024.

Відповідачці ОСОБА_1 позивач надіслав досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 23735416 від 09.06.2025 року (а.с.28).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» складає 59 444,83 грн., з яких: 35 704,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,08 грн. - заборгованість за відсотками; 23 738,13 грн. - заборгованість за комісією (а.с.9 на звороті).

При цьому, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» не здійснювало ніяких додаткових нарахувань за вказаним кредитним договором.

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю не було надано суду.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 висловив таку правову позицію: «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в Договорі позики, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду разом з копією Договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги було надано відповідні документи, які підтверджують заборгованість відповідачки за кредитним договором 200329052 від 27.02.2021, а саме: копію Кредитного договору № 200329052 від 27.02.2021 року та додаток до нього (Паспорт споживчого кредиту), копію опитувальника клієнта - фізичної особи, копії Договору про використання електронного підпису № 200329052 від 27.02.2021 та копії заяви-приєднання (акцепт) №ALDSG02200329052 від 27.02.2021 до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя, які складають єдиний кредитний договір, розрахунку заборгованості за даним договором, копію витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до Договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги станом на 25.07.2024.

Відтак, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» на підставі указаної документації довело належним чином, що набуло право грошової вимоги за Кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 року.

Разом з тим, Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, який було укладено з однієї сторони між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» та іншої сторони з АТ «БАНК ФОРВАРД», у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

У зв`язку з цим, позивачем доведено, а також визнається відповідачкою отримання останньою кредитних коштів, які в добровільному порядку не повернуті нею у повному обсязі, а тому підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» в сумі 35 704,62 грн.

За договором кредиту № 200329052 від 27.02.2021 року позивач також просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за процентами в розмірі 2,08 грн., які ним розраховувались відповідно до умов, погоджених позикодавцем та боржником у пунктах зазначеного договору.

З огляду на викладене, нарахуванню та стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитними коштами, як передбачено умовами укладеного Договору та графіком платежів, що в сумі становить 2,08 грн.

При вирішенні питання щодо нарахування та стягнення з відповідачки заборгованості по комісії у розмірі 23 738,13 грн., суд виходить з наступного.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Враховуючи викладену позицію, оскільки позивачем нараховано відповідачці до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідачки на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.

Враховуючи викладене, та те, що відповідачкою визнається порушення взятих на себе зобов`язань щодо порядку та строків оплати за кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 року, тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 35 706,70 грн., з яких: 35 704,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,08 грн. - заборгованість за відсотками.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у виді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2422,40 грн. (а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1 455,06 грн. (35706,70х2422,40/59444,83).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. суду надано копію договору про надання (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025 року (а.с.30 на звороті), копію акта наданих послуг № 629 від 09.06.2025 (а.с.31), копію детального опису наданих послуг від 09.06.2025 (а.с.31 на звороті) та копію ордеру на надання правничої допомоги від 04.06.2025 (а.с.32).

Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Заразом, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Водночас обраховуючи суму витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення в рахунок витрат на правову допомогу сума в розмірі 1 201,34 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 204, 207, 516, 517, 536, 626, 627, 629, 636, 638, 640, 642, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» заборгованість за кредитним договором № 200329052 від 27.02.2021 у розмірі 35 706 (тридцять п`ять тисяч сімсот шість) гривень 70 копійок, з яких: 35 704,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2,08 грн. - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» судові витрати: судовий збір у розмірі 1 455,06 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1 201,34 грн., усього - 2 656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, м. Львів, індекс 79018;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 21.07.2025.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області Олександр НЕВГАД