Рішення № 128977351, 21.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 р. № 400/5716/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови врахувати при обчисленні позивачу пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) за період роботи з 12.09.1984 по 06.11.1989, виданої ПАТ «МУРМАНСЬКИЙ ТРАЛОВИЙ ФЛОТ»;

зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, з урахуванням довідки про заробітну плату від 05.10.2023 № 1143 за період роботи з 12.09.1984 по 06.11.1989, виданої ПАТ «МУРМАНСЬКИЙ ТРАЛОВИЙ ФЛОТ», починаючи з 30.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. 30.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням заробітної плати згідно з довідки ПАТ «МУРМАНСЬКИЙ ТРАЛОВИЙ ФЛОТ» від 05.10.2023 № 1143. За результатами розгляду його заяви відповідач відмовив у врахуванні вищенаведеної довідки у зв`язку з відсутністю її підтвердження первинними документами. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки відповідно до законодавства України заробіток (дохід) за період роботи на російській території підлягає врахуванню при обчисленні розміру пенсії в Україні. Позивач також звернув увагу на те, що не може ставитись у провину позивача обставина видання довідки підприємством, яке знаходиться на російській території. На його переконання, в обставинах, які склалися у зв`язку з російською збройною агресією проти України, відмова відповідачем громадянину України в реалізації його права на отримання пенсії з підстав неможливості проведення перевірки відповідності змісту довідки про заробітну плату для обчислення пенсії первинними документами, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

У відзиві на позовну заяву від 19.06.2025 відповідач заперечив проти позову і просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач з 26.06.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію по інвалідності. 30.01.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно із Законом № 1058-IV, яке за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області. До зазначеної заяви було додано довідку ПАТ «МУРМАНСЬКИЙ ТРАЛОВИЙ ФЛОТ» від 05.10.2023 № 1143 про заробітну плату. Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 05.02.2024 № 913170150363 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Водночас вищенаведена довідка не була врахована, оскільки на ній не був проставлений апостиль компетентним органом держави, в якій документ був складений.

06.06.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (у письмовому провадженні) та про витребування у відповідача доказів.

До відзиву на позовну заяву від 19.06.2025 відповідач додав витребувані в нього докази.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно із записами №№ 4-7 трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 , заповненої 20.07.1981, він працював з 12.09.1984 по 06.11.1989 Ордена Жовтневої Революції Мурманського тралового флоту (російська територія).

30.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії за віком, до якої додав, зокрема, довідку Публічного акціонерного товариства «Мурманський траловий флот» (ПАО «Мурманский траловый флот» (м. Мурманськ, Російська Федерація) від 05.10.2023 № 1143 про суму заробітку позивача за період з вересня 1984 року по листопад 1989 року (далі Довідка № 1143).

У зв`язку з тим, що призначення / перерахунок пенсії здійснюється за екстериторіальним принципом, вищенаведена заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке 05.02.2024 прийняло рішення № 913170150363 про перерахунок пенсії (перехід на пенсію за віком).

24.02.2025 представник позивача подав відповідачу адвокатський запит про надання інформації.

Листом від 26.02.2025 № 1400-0307-8/15589 відповідач повідомив представника позивача про те, що при обрахунку розміру пенсії за віком позивача не було враховано Довідку № 1143, оскільки на ньому не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій документ було складено.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Так, він переконаний, що цим рішенням відповідача порушено його право на отримання пенсії за віком у належному розмірі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ? Кс, де:

П розмір пенсії, у гривнях;

Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См х Вс) / (100 % х 12), де:

Кс коефіцієнт страхового стажу;

См сума місяців страхового стажу;

Вс визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Отже, розмір пенсії за віком є прямопропорційним розміру заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною п`ятою статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, укладеної 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) (припинила дію 04.07.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»), питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Відповідно до абзаців два і три статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на території обох Сторін, взаємно визначається сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасників Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 р., приймаються на території держав-членів Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13.03.1992).

Статтею 13 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що кожен учасник її може вийти із неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється зі спливом 6-ти місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-членів Співдружності, які виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і у випадку її виходу з Угоди держави-члена, на території якого вони проживають.

Згідно із Федеральним Законом Російської Федерації від 11.06.2022 № 175-ФЗ «Про денонсацію Російською Федерацією Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року» Російська Федерація денонсувала Угоду від 13.03.1992.

Відтак Російська Федерація припинила з 01.01.2023 участь в Угоді від 13.03.1992.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом «b» частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, складену 23.05.1969, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані роботодавцями на російській території до 01.01.2023, підлягають прийняттю в Україні без легалізації.

Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації офіційних документів, вчинену в Гаазі 05.10.1961, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступила особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, який скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно зі статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації офіційних документів, вчинену в Гаазі 05.10.1961, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється в самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» повинен бути викладений французькою мовою.

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено, що у разі подання особою документів, необхідних для здійснення адміністративного провадження, складених іншою мовою, ніж державна, така особа у встановленому законом порядку самостійно забезпечує їх переклад на державну мову, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.

Відтак на необхідних для пенсійного забезпечення офіційних документах, виданих на російській території після 01.01.2023, які подаються до органів державної влади України, повинен бути проставлений апостиль компетентного органу Російської Федерації, а переклад таких документів з іноземної мови на українську повинен бути нотаріально засвідчений українським нотаріусом.

Суд встановив, що 30.01.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії за віком, до якої додав, зокрема, Довідку № 1143. Вказана довідка була видана 05.10.2023 російською мовою на російській території російською юридичною особою. Апостиль на ній не був проставлений. Її переклад на українську органам Пенсійного фонду України подано не було.

Таким чином, відповідач не мав права враховувати Довідку № 1143 при переведенні позивача на інший вид пенсії та при обчисленні її розміру, оскільки:

ця довідка була видана після 01.01.2023, а саме: 05.10.2023, і на ній не був проставлений компетентним органом Російської Федерації апостиль;

позивач не подав органу Пенсійного фонду України нотаріально засвідчений українським нотаріусом переклад Довідки № 1143 з російської мови на українську.

За таких обставин, відповідач правомірно відмовив позивачу у врахуванні при обчислені його пенсії за віком Довідки № 1143, яка містить відомості про розмір заробітної плати позивача за період з 12.09.1984 по 06.11.1989.

Водночас суд зазначає, що не зважаючи на те, що Україна та Російська Федерація перебувають у стані війни, позивач мав і має можливість проставити апостиль на вказаній довідці, зокрема та не виключно, у посольства чи в консульських установах Російської Федерації, для прикладу, в Республіці Молдова, Республіці Польща або Словацькій Республіці тощо.

Враховуючи статтю 74 КАС України, Довідка № 1143 не є допустимим доказом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текс рішення складено 21 липня 2025 року